Постанова № 39459741, 12.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 876/1219/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Левицької Н. Г., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року по справі №2а - 3992/12/1370 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби і просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №002121701, прийняте відповідачем 15 березня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при проведенні перевірки прийшов до помилкових висновків про зменшення зобов'язання по податку на додану вартість та про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість внаслідок порушення податкового законодавства, оскільки право на включення до задекларованих витрат сум за результатами здійснення господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ» та ТзОВ «Радіант - Сервіс» підтверджується представленими первинними документами. При цьому, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій із цими контрагентами є надуманим, а тому вважає, що податкове повідомлення - рішення прийнято за відсутності законних та обґрунтованих підстав для його прийняття.

Згідно змісту поданого відповідачем заперечення на адміністративний позов, в ході проведення перевірки позивачем були представлені документи, які не підтверджують реальності господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ» та ТзОВ «Радіант - Сервіс», так як вказані суб'єкти господарювання у зв'язку з відсутністю необхідних матеріально - технічних та трудових ресурсів для виконання умов договорів і здійснення господарських операцій, не могли виконувати свої зобов'язання за договорами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №002121701, прийняте відповідачем 15 березня 2012 року.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і подав на постанову суду до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано того, що позивачем відображено у податковій звітності господарські операції, які фактично не відбувалися. В ході перевірок контрагентів позивача встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу та надання послуг. Також, встановлено здійснення діяльності з надання податкової вигоди іншим особам та незаконне формування податкового кредиту. Також, згідно представлених позивачем документів, продаж товару у деяких випадках проводився раніше за його придбання. Згідно актів здачі - прийняття робіт контрагентами позивача надавалися йому такі послуги і в той же день такі ж послуги надавалися позивачем іншим суб'єктам господарювання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача: Державну податкову інспекцію у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби на Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Сторони в судове засідання представників не направили, хоча належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

При цьому, від сторін відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.

У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що надані сторонами докази вказують на відсутність з боку позивача порушень ст. 138 Податкового кодексу України, оскільки позивачем представлено всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. В ході перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення з контрагентами договорів без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. За висновком суду першої інстанції позивачем документально доведено виконання зобов'язань щодо придбання товарів та виконання робіт (надання послуг), а придбані позивачем у контрагентів ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ»та ТзОВ «Радіант - Сервіс» товари та послуги використані ним у своїй господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами.

Також, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції за наслідками вирішення позовних вимог з огляду на наступне.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1, 07 грудня 2001 року зареєстрований Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради Львівської області, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця Серії НОМЕР_2.

Відповідачем із 13 по 24 лютого 2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з із 01 січня по 31 грудня 2011 року про що 02 березня 2012 року складено Акт №17/1701/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Згідно висновків перевірки, в ході її проведення встановлено порушення позивачем: вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 39 543 гривні 17 коп.; п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 36 6390 гривень; п.187.1 ст. 187, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 4 525 гривень 71 коп.; вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 27 472 гривні 75 коп..

На підставі висновків перевірки 15 березня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0002121701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 34 340 гривень 94 коп., у тому числі: за основним платежем - на 27 472 гривні 75 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями на 6 868 гривень 19 коп..

Судом також встановлено, що протягом періоду, який було охоплено перевіркою позивач здійснював господарські операції із ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ» та ТзОВ «Радіант - Сервіс» на підставі укладених договорів.

Зокрема, 15 лютого 2011 року позивачем, як Покупцем, укладено Договір поставки із ТзОВ «Промтехметал», як Постачальником, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати покупцю товар (будівельні та інертні матеріали. Товар постачається згідно специфікацій, рахунків - фактур або інших товарно - супроводжуючих документів, які є невід'ємною частиною цього договору.

Також, 04 квітня 2011 року між ТзОВ «Крафт ЛВ», як Постачальником, та позивачем, як Покупцем укладено Договір поставки №52/04, відповідно до якого постачальник відвантажує товар покупцеві за договірними цінами, які попередньо узгоджені шляхом виставлення рахунків до сплати. Специфікації, рахунки - фактури є невід'ємною частиною договору, що передбачено самим договором.

Згідно з укладеним 01 березня 2011 року Договором №0311 про надання послуг ТзОВ «Радіант - Сервіс», як Виконавець, зобов'язувався на замовлення позивача (Замовника) виконати роботи по наданню в оренду пересувного бетононасосу на об'єкті замовника. Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання і фіксується в Актах виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов договору позивачем представлено: податкові та видаткові накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), виписок із банківського рахунку за квітень - червень, вересень 2011 року про оплату товарів і послуг відповідно до договорів, які були досліджені судом першої інстанції і опис яких міститься в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Також, щодо переліку та змісту документів сторонами будь - яких застережень не висловлено.

Крім цього, позивачем представлено суду докази на підтвердження його доводів щодо використання отриманих товарів та виконаних робіт (наданих послуг) у власній господарській діяльності, а саме: договори поставки та договори надання послуг і виконання робіт; акти здачі - прийняття виконаних робіт позивачем як Виконавцем; податкові накладні.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

У відповідності до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 138.2, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Також, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Крім цього, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тобто, підтверджує зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З врахуванням вищевказаних положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» витрати платника податку на придбання товарів, робіт (послуг) повинні підтверджуватися документами, складеними належним чином та у відповідності до законодавства. Зміст цих документів повинен повністю відображати суть і зміст господарської операції.

Отже, будь - які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Окрім вищезазначених документів, позивачем до перевірки не представлено інших документів, що підтверджують транспортування товарів та факту його передачі від контрагента позивачу, зберігання придбаного товару, а також документів, що підтверджують виконання робіт (надання послуг) за укладеними договорами, що в свою чергу свідчить про не підтверджує обставин здійснення господарських операцій і відповідно фактів реальності таких операцій. Позивачем до перевірки та суду не подано доказів, що підтверджують факти виконання господарських договорів та здійснення господарських операцій, з приводу яких були складені акти.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу і на те, що позивачем ні до перевірки, ні в судовому засіданні не представлено специфікацій, рахунків - фактур, товаросупроводжуючих документів, які за умовами укладених позивачем із ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ» та ТзОВ «Радіант - Сервіс» договорів є невід'ємною частиною кожного з укладених договорів.

При цьому, наявність у позивача виданих контрагентами видаткових та податкових накладних не є достатньою підставою для відображення господарської операції в податковому обліку позивача.

Колегія суддів апеляційну суду також зазначає, що в ході проведеної відповідачем перевірки були використані дані перевірок податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача, в ході яких було отримано інформацію щодо наявності у контрагентів основних засобів та трудових ресурсів для можливості проведення господарських операцій.

Зокрема, згідно отриманої за результатами перевірки ТзОВ «Радіант - Сервіс» інформації, відображеної в акті перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №1377/23 - 04/37145630 від 06 червня 2011, товариство не має необхідних умов для здійснення господарських операцій у зв'язку з відсутністю майна та інших економічно необхідних ресурсів.

Відповідно до акта перевірки Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №943/23 - 2/37399009 від 30 червня 2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ «Крафт ЛВ», податковий орган прийшов до висновку про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди. Товариством звітність до податкового органу не подавалася і доходи фізичним особам - працюючим не нараховувалися.

Також згідно з актом перевірки Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова №4124/23 - 408/37398974 від 04 листопада 2011 року з питань правильності формування ТОВ «Промтехметал» податкового зобов'язання та податкового кредиту в ході перевірки встановлено відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів складських приміщень, що у свою чергу свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності з поставки товарів чи виконання робіт

Крім цього, вироком Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2012 року встановлено обставини вчинення дій по документальному оформленню операцій з купівлі - продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) від імені ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», які фактично не відбувалися. Цим же вироком особу будо визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 205, 358 Кримінального кодексу України.

Наведені фактичні обставини у сукупності спростовують доводи позивача щодо реального характеру господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ» та ТзОВ «Радіант - Сервіс», а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком податкового органу щодо порушення позивачем відповідних норм Податкового кодексу України та заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у періоді, що був охоплений перевіркою.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення відповідних нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення - рішення про збільшення позивачу суми грошових зобов'язань за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», є помилковим, оскільки позивачем не представлено належним чином складені первинні документи, а представлені позивачем видаткові та податкові накладні, не підтверджують реальності операцій позивача з контрагентами.

Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами, викладеними відповідачем у поданій апеляційній скарзі і вважає їх такими, що спростовують висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, викладаючи у оскаржуваному судовому рішенні висновок щодо задоволення вимог позивача, не дотримався вищезазначених вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про невідповідність висновків суду щодо протиправності податкового повідомлення - рішення обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які визначають підстави та умови формування податкового кредиту.

Тому постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року по справі №2а - 3992/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії постанови і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Н. Г. Левицька

І. О. Яворський