Ухвала суду № 39455304, 26.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/7275/13-кСуддя 1 інстанції Камбул М. О.Номер провадження 11-кп/774/281/К/14Суддя-доповідач Русакова І. < Текст >.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 р. м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Русакової І.Ю.

суддів: Яценко Т.Л., Богдана В.В.

при секретарі Кузьміній Н. В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12013040220000736 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, уродженця м. Жовті Води,

Дніпропетровської області, який проживає

за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого, на вирок суду Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2014 року.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 р., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 р.

Учасники судового провадження:

прокурор Троцик С.В.

потерпілі: ОСОБА_4, ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_2

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 р., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 р.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2, просить скасувати вирок суду і ухвалити свій вирок, яким ОСОБА_3 виправдати, оскільки доказів його винуватості не встановлено та грубо порушено його право на захист.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у скоєні злочину за наступних обставин.

02.05.2013 р., приблизно о 01.00 год., ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем марки «Фольцваген Т5», р/н НОМЕР_1 слідував по автодорозі вул. Петровського з боку вул. Івана Богуна, в напрямку вул. Кропоткіна в м. Жовті Води Дніпропетровської області.

Водій ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись за швидкістю 80 км/год., грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, які він об'єктивно міг виявити, і для нього не було перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому побачити пішохода, під'їжджаючи до автобусної зупинки по вул. Петровського в м. Жовті Води, допустив зіткнення з пішоходом ОСОБА_7, який перетинав проїжджу частину дороги по вул. Петровського, зліва направо відносно руху автомобіля.

Невиконання обвинуваченим Правил дорожнього руху України призвело до дорожньо-транспортної події, в результаті якої пішоходу ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження, від яких настала його смерть на місці пригоди, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи №75 від 03.06.2013 р.

Своїми діями ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п. п. 1.3; 2.3; 2.9 а; 12.4 і 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, які говорять:

п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати Правила дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 2.3 (б): «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.2.9. Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

п.12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.»;

п. 12.9. (б) Водієві забороняється:

«перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил», які знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість та суспільну небезпечність вчиненого діяння, а саме, тяжкі наслідки, завдані злочином, вчинення злочину загально небезпечним способом, оскільки ОСОБА_3 під час керування автомобілем, не контролював дорожню обстановку навколо автомобіля, не побачив жодних перешкод вздовж руху транспортного засобу, перевищив дозволену швидкість руху транспортного засобу, знаходився у стані алкогольного сп'яніння.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_2 зазначає, що у вироку суд послався на неналежні та недопустимі докази, а також прийняв, як докази по справі, обставини, які належним чином не були досліджені і процесуально зафіксовані в ході досудового слідства.

При цьому, захисник вказує, що в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної події від 02.05.2013 р., зазначено про вилучення з місця події годинника, позначені ж на схемі ДТП фрагменти фарби, пластмасовий уламок з автомобіля, осколки скла фар автомобіля, чоловічі черевики, кришка від мобільного телефону, мобільний телефон, з місця події не вилучалися, однак в подальшому були предметом дослідження, а саме чоловічі черевики, належність фрагментів фарби, пластмасового уламку з автомобіля, осколки скла фар автомобіля, взагалі не досліджувалися на предмет їх належності саме автомобілю «Фольцваген Т5», яким керував ОСОБА_3

Захисник зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в схемі до протоколу огляду місця ДТП зазначено інше місце розташування трупу потерпілого, ніж це було безпосередньо після самої події, оскільки на прохання лікаря швидкої допомоги для забезпечення огляду тіла, свідок ОСОБА_9 перевернув його, і в подальшому при проведенні експертиз використовувалися параметри зображені на схемі ДТП, а не ті, які відповідали дійсності.

Захисник вважає, що наведені у вироку суду докази, а саме: протоколи огляду транспортного засобу «Фольцваген Т5» з фото таблицями до нього від 31.07.2013 р., та від 02.05.2013 р., не можуть слугувати доказами вини ОСОБА_3, оскільки не був встановлений механізм утворення ушкоджень автомобіля та їх відношення до події 02.05.2013 р., сліди фрагментів автомобіля з місця події не вилучалися і експертним шляхом не досліджувалися, крім того, фрагменти волосся темного кольору були виявлені на автомобілі після сплину майже 3-х місяців після ДТП, у встановленому законом порядку вони не вилучалися, і їх належність потерпілому ОСОБА_7 не встановлена.

Захисник вказує на недопустимість доказу - протоколу проведення слідчого експерименту від 15.07.2013 р., за участю свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, та підозрюваного ОСОБА_3, а також протоколу проведення слідчого експеременту від 12.07.2013 р., за участю свідків ОСОБА_9, та ОСОБА_12, оскільки ці слідчі дії проводилися, із зазначеними особами, одночасно.

Також, захисник зазначає на недопустимість доказу - протоколу проведення слідчого експерименту від 27.02.2013 р., оскільки подія ДТП мала місце 02.05.2013 р., тобто після проведення слідчого експерименту, що говорить про те, що ця слідча дія, не має ніякого відношення до події дорожньо-транспортної пригоди, тобто, цей доказ є неналежним, і висновок суду про те, що дата складання протоколу проведення слідчого експерименту не має правового значення, є незаконним.

Крім того, захисник вказує, що суд першої інстанції не встановив належним чином швидкість руху автомобіля яким керував ОСОБА_3 в момент події.

Захисник ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції не оцінив дії пішоході ОСОБА_7, який переходив дорогу в темний час доби, за відсутністю електричного освітлення, у невстановленому місці, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння.

Захисник просить дослідити як доказ, висновок № 1837-13 судової авто технічної експертизи, яка проведена за заявою підозрюваного ОСОБА_3, оскільки судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в дослідженні цього доказу і приєднанні його до матеріалів кримінального провадження.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, просив колегію суддів задовольнити її в повному обсязі, скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити свій вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 р. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 р., апеляційну скаргу захисника просив залишити без задоволення.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, кожний окремо, в судовому засіданні при апеляційному розгляді провадження, підтримали апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, просили її задовольнити у повному обсязі, заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_2, просили залишити її без задоволення.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні при апеляційному розгляді провадження, підтримав апеляційну скаргу свого захисника, просив її задовольнити у повному обсязі і заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні при апеляційному розгляді провадження підтримала свою апеляційну скаргу, просила задовольнити її у повному обсязі, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просила її залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні і апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Доводи захисника про порушення права обвинуваченого на захист, колегія суддів вважає обґрунтованими.

У відповідності до ч.2 ст. 22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 15. ч.1 ст. 7 КПК України, ще, однією із загальних засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Однією із загальних засад кримінального провадження є забезпечення права на захист, яке згідно ч.1 ст. 20 КПК України полягає у наданні обвинуваченому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази.

Сторона захисту на підставах ч.3 ст. 93 КПК України здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих ( розшукових) дій, та інших процесуальних дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження і журналу судового засідання, 28.02.2014 р., захисник обвинуваченого ОСОБА_2, керуючись п.11ст.290 КПК України, звернулася до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи і дослідження як доказу, висновку № 1837-13, від 25 вересня 2013 р., судової автотехнічної експертизи, яка була проведена за заявою підозрюваного ОСОБА_3, судовим експертом Дніпропетровського НДІСЕ, - ОСОБА_13. (а. кр. пр. 247. т .3). Цей доказ раніше не було відкрито сторонні обвинувачення, тому, що висновки експерта були наявні тільки під час судового розгляду(т.3а.кр.пр.1, т.4а.кр.пр.55-62).

Суд першої інстанції, вислухавши думку учасників судового провадження, відмовив захиснику в задоволенні клопотання, посилаючись на незаконність проведеної експертизи у зв'язку з порушенням норм діючого кримінального процесуального закону, оскільки підозрюваний повинен був звернутися з клопотанням про проведення експертизи до слідчого чи прокурора, або до суду, а не самостійно залучати експерта.

У зв'язку з вищевказаним, висновок судової авто технічної експертизи, проведеної за клопотанням підозрюваного, в суді першої інстанції в якості доказу не досліджувався.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовивши стороні захисту в долучені до матеріалів кримінального провадження і дослідженні як доказу, висновку експерта №1837-13 від 25 вересня 2013 р. судової авто технічної експертизи, порушив вимоги п. 13, п. 15 ч.1 ст.7, ч.2 ст. 22, ч.3 ст. 93, ч.2 ст. 243 КПК України, що в свою чергу привело до неповноти судового розгляду.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого, судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчиненні інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ч.3 ст.404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції може повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умов, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, але зважаючи на те, що докази на які посилається сторона захисту, не були дослідженні у суді першої інстанції, взагалі, і те, що ці докази, повинно було досліджувати у сукупності з іншими доказами, тому колегія судів вважає, що для прийняття законного, обґрунтованого і вмотивованого рішення, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону і неповнотою судового розгляду та призначенню нового розгляду в суді першої інстанції.

Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: п. 1 ч.1 ст. 409 КПК України - неповнота судового розгляду; п.3 ч.1 ст. 409 КПК України - істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

На підставі викладеного, скасовуючи судове рішення і призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, колегія суддів не входить в обговорення доводів апеляційної скарги прокурора, і інших доводів апеляційної скарги захисника, які слід ретельно перевірити при новому розгляді, кожне окремо та у їх сукупності, надавши належну оцінку всім доказам по справі, постановивши законне, обґрунтоване і належним чином мотивоване судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 410, 412, 419 КПК України колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та захисника ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок суду Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2014 р., яким засуджено ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України - скасувати.

Призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді застави, яка застосована 4 травня 2013 р., ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області залишити - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді:

Русакова І.Ю. Богдан В.В. Яценко Т.Л.