Ухвала суду № 39447457, 24.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №214/6047/13-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\889\К\14 Попов В.В.

Категорія № 27 (І) Доповідач - Барильська А.П.

У Х В А Л А

ІМ Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

при секретарі: Булах К А.,

за участю: представника позивача - Калинич Лариси Володимирівни, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 676359 грн. 91 коп. у рахунок погашення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором №S014/03-03/284 від 17.06.2008 року. В обґрунтування позовних вимог Банк зазначив, що 17.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та відповідачем ОСОБА_5 на основі Генеральної кредитної угоди №S014/03-03/283 від 13.06.2008 року було укладено Кредитний договір № S014/03-03/284, згідно умов якого Банк зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_5 кредит в розмірі 340000 доларів США зі сплатою 14,5% річних строком до 12.06.2018 року, а відповідач зобов'язалась своєчасно та в повному обсязі повертати кредитні кошти та сплачувати проценти.

Згідно Додаткової угоди №014/03-03/284/1 до Кредитного договору № S 014/03- 03/284, укладеної 05.06.2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та відповідачем ОСОБА_5, Банк зменшив ліміт суми кредиту та встановив його в розмірі 100000 доларів США.

В забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_5 кредитних зобов'язань, 13.06.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір поруки за № S 014/03-03/283/2, згідно з умовами якого відповідач ОСОБА_3 поручився перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_5 взятих на себе кредитних зобов'язань згідно Кредитного договору № S 014/03-03/284.

У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, станом на 05.07.2013 року у неї перед Банком утворилась заборгованість у сумі 676359 грн. 91 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 79256,77 доларів США, процентів у розмірі 4993,79 доларів США, пені по кредиту та процентам у розмірі 368,47 доларів США.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 березня 2014 року, у якому ухвалою суду від 14 квітня 2014 року виправлено описку, позов Банку задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 676359 грн. 91 коп. у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № S 014/03-03/284 від 17.06.2008 року та 3441 грн. у рахунок відшкодування понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що суд у мотивувальній частині рішення не навів розрахунок суми, стягнутої солідарно з відповідачів.

Також зазначив, що позивачем не були надані до суду належним чином завірені копії договорів від 17 липня 2008 року про видачу другого траншу кредиту в сумі 25 000 доларів США та від 4 вересня 2008 року про видачу третього траншу кредиту в сумі 15 000 доларів США. Банком не було надано суду відповідні фінансові документи (платіжні доручення, видаткові касові ордери, тощо), які б підтверджували видачу трьох траншів на загальну суму 100 000 доларів США.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 посилається на те, що у договорі поруки № S 014/03-03 / 283 / 2 від 13 червня 2008 року , укладеному між ним та Банком, не зазначено розмір процентів за користування кредитними коштами, які повинен був платити позичальник, і які вимушений був би платити поручитель, у випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитними договорами. Також розмір процентів відсутній у Генеральній кредитній угоді № S 014 /03-03 /283 від 13 червня 2008 року , укладеній між відповідачем ОСОБА_5 та позивачем.

При ухваленні рішення судом, на думку апелянта, не взято до уваги, що відповідач ОСОБА_3 не є поручителем по кредитним договорам від 17 липня 2008 року про видачу другого траншу кредиту в сумі 25 000 доларів США та від 4 вересня 2008 року про видачу третьгого траншу кредиту в сумі 15 000 доларів США , і не повинен нести майнову відповідальність за невиконання відповідачем ОСОБА_5 своїх зобов'язань.

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивачем при поданні до суду доказів, а саме - копій кредитних договорів та додатків до них, не було дотримано вимоги пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року № 55 "ДСТУ 4163-2003",- "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" щодо належного завірення копій документів.

Також судом першої інстанції, на думку апелянта, залишено поза увагою, що Кредитний договір № S 014/03-03/284 від 17 червня 2008 року не є допустимим доказом по справі, оскільки «Частина №2» Кредитного договору № S 014/03-03/284 від 13 червня 2008 року була укладена раніше, ніж Генеральна кредитна угода № S 014/03-03/283 від 17 червня 2008 року, на підставі якої укладено кредитний договір.

В запереченнях на апеляційну скаргу Банк просить її відхилити, а рішення суду, як законне та обґрунтоване, на їх думку, залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.06.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та відповідачем ОСОБА_5 на основі Генеральної кредитної угоди № S 014/03-03/283 від 13.06.2008 року, був укладений Кредитний договір № S 014/03-03/284 (далі - Договір), згідно умов якого Банк зобов'язався надати останній кредит у розмірі 340000 доларів США, зі сплатою 14,5% річних строком до 12.06.2018 року, а відповідач зобов'язалась своєчасно та в повному обсязі повертати кредитні кошти та сплачувати проценти, на умовах, визначених у Договорі.

Згідно Додаткової угоди №014/03-03/284/1 до Кредитного договору № S 014/03- 03/284, укладеної 05.06.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5, Банк зменшив ліміт суми кредиту та встановив його в розмірі 100000 доларів США.

У забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, 13.06.2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір поруки за № S 014/03-03/283/2, згідно умов якого він поручився перед Банком за виконання відповідачем ОСОБА_5 взятих на себе кредитних зобов'язань за Договором.

У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, станом на 05.07.2013 року у неї перед Банком утворилась заборгованість у сумі 676359 грн. 91 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 79256,77 доларів США, що еквівалентно 633499,36 грн., процентів у розмірі 4993,79 доларів США, що еквівалентно 39915,36 грн., пені по кредиту та процентам у розмірі 368,47 доларів США, що еквівалентно 2945,18 грн.

Звертаючись до суду з позовом, Банк посилався на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_5 зобов'язань по кредитному договору, станом на 05.07.2013 року у неї перед Банком утворилась заборгованість у сумі 676359 грн. 91 коп.

Задовольняючи позов Банку, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором в частині своєчасного повернення кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь Банку заборгованості за кредитним договором з огляду на наступне.

Згідно вимог ч.2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Положеннями статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та відповідачем ОСОБА_5 на основі Генеральної кредитної угоди № S 014/03-03/283 від 13.06.2008 року, був укладений Кредитний договір № S 014/03-03/284 (далі - Договір), згідно умов якого Банк зобов'язався надати останній кредит у розмірі 340000 доларів США, зі сплатою 14,5% річних строком до 12.06.2018 року, а відповідач зобов'язалась своєчасно та в повному обсязі повертати кредитні кошти та сплачувати проценти, на умовах, визначених у Договорі.

Відповідно до п.1.1 Генеральної кредитної угоди кредитор на підставі цієї угоди зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами. Відповідно до п.2.2 Генеральної кредитної угоди конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитним коштами, валюта кредиту об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в рамках цієї Генеральної кредитної угоди.

Згідно Додаткової угоди № 014/03-03/284/1 до Кредитного договору №S014/03- 03/284, укладеної 05.06.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5, Банк зменшив ліміт суми кредиту та встановив його в розмірі 100000 доларів США.

Відповідно до п. 1.7.1 кредитного договору банк здійснює видачу кредиту однією сумою або траншами згідно з кредитним заявками позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом перерахування кредитних коштів в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника в Банку.

Загальна сума кредиту у розмірі 100 000 доларів США була надана відповідачу ОСОБА_5 траншами на підставі її заяв від 17.06.2008 року на суму 60 тис. дол. США, 17.07.2008 року на суму 25 тис. дол. США, 04.09.2008 року на суму 15 тис. дол. США.

У забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, 13.06.2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір поруки за №S014/03-03/283/2, згідно умов якого він поручився перед Банком за виконання відповідачем ОСОБА_5 взятих на себе кредитних зобов'язань за Договором.

У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, станом на 05.07.2013 року у неї перед Банком утворилась заборгованість у сумі 676359 грн. 91 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 79256,77 доларів США, що еквівалентно 633499,36 грн., процентів у розмірі 4993,79 доларів США, що еквівалентно 39915,36 грн., пені по кредиту та процентам у розмірі 368,47 доларів США, що еквівалентно 2945,18 грн.

На думку колегії суддів, зазначені суми розраховані згідно умов кредитного договору, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та відповідачем ОСОБА_5 на основі Генеральної кредитної угоди №S014/03-03/283 від 13.06.2008 року, та є правильними, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для їх солідарного стягнення з відповідачів на користь Банку.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд у мотивувальній частині рішення не навів розрахунок суми, стягнутої солідарно з відповідачів, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки судом у мотивувальній частині рішення наведено повну розшифровку суми заборгованості відповідача ОСОБА_5 та її складові.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не були надані до суду належним чином завірені копії договорів від 17 липня 2008 року про видачу другого траншу кредиту в сумі 25 000 доларів США, від 4 вересня 2008 року про видачу третього траншу кредиту в сумі 15 000 доларів США та відповідні фінансові документи (платіжні доручення, видаткові касові ордери, тощо), які б підтверджували видачу трьох траншів на загальну суму 100 000 доларів США, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки спростовуються матеріалами справи.

В засідання колегії суддів представником позивача була надано заяви відповідача ОСОБА_5 від 17.06.2008 року про перерахування їй 60000 доларів США, від 17.07.2008 року про перерахування їй 25000 доларів США та від 04.09.2008 року про надання 15000 доларів США.

Відповідно до акту цільового використання кредитних коштів від 17.07.2008 року кредитні кошти у сумі 60000 доларів США були використані відповідачем ОСОБА_5 на придбання будівельних матеріалів для проведення ремонтних робіт у приміщенні АДРЕСА_1.

Згідно акту цільового використання кредитних коштів від 11.06.2009 року кредитні кошти у сумі 25 000 доларів США та 15 000 доларів США були використані відповідачем ОСОБА_5 на придбання у 2008 році автомобіля Mitsubishi L 200, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ НОМЕР_1 від 18.06.2008 року.

Тобто, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо недоведеності отримання відповідачем ОСОБА_5 траншів на 15000 доларів США та 25000 доларів США.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у договорі поруки № S 014 /03-03 / 283 / 2 від 13 червня 2008 року , укладеному між відповідачем ОСОБА_3 та Банком, не зазначено розмір процентів за користування кредитними коштами та розмір процентів відсутній і у Генеральній кредитній угоді № S 014 /03-03 / 283 від 13 червня 2008 року, укладеній між відповідачем ОСОБА_5 та позивачем, а також щодо того, що відповідач ОСОБА_3 не є поручителем по кредитним договорам від 17 липня 2008 року про видачу другого траншу кредиту в сумі 25 000 доларів США та від 4 вересня 2008 року про видачу третього траншу кредиту в сумі 15 000 доларів США , і не повинен нести майнову відповідальність за невиконання відповідачем ОСОБА_5 своїх зобов'язань, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки відповідно до п.1.2 Договору поруки № S 014/03-03/283/2 від 13.06.2008 року поручитель - відповідач ОСОБА_3 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за борговими зобов'язаннями боржника - відповідача ОСОБА_5, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди № S 014/03-03/283 від 13.06.2008 року, а саме: повернути кредит у сумі 400 000,00 дол. США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку, (пеню, штрафи) в розмірі, в строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору у повному обсязі (надалі - основне зобов'язання).

Тобто, при підписанні договору поруки відповідач ОСОБА_3 був ознайомлений з усіма умовами кредитного договору та погодився з ними.

Посилання апелянта на те, що позивачем при поданні до суду доказів не було дотримано вимоги пункту 5.27 Національного стандарту України, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки висновків суду не спростовують.

Доводи апеляційної скарги про те, що Кредитний договір № S 014/03-03/284 від 17 червня 2008 року не є допустимим доказом по справі, оскільки «Частина №2» Кредитного договору № S 014/03-03/284 від 13 червня 2008 року була укладена раніше, ніж Генеральна кредитна угода № S 014/03-03/283 від 17 червня 2008 року, на підставі якої укладено кредитний договір, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки допущена описка не спростовує факту укладання Генеральної кредитної угоди № S 014/03-03/283 13.06.2008 року та отримання відповідачем ОСОБА_5 кредитних коштів у сумі 100 000 доларів США.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 повинна бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції на підставі ст.308 ЦПК України, залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: