Ухвала суду № 39449761, 08.04.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/2-251/11 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.

Провадження № 22-ц/783/158/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

Секретар Гацій І.І.

З участю: представника ПАТ КБ «Приватбанк» Жарського І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Служба у справах дітей Дрогобицької райдержадміністрації, про звернення стягнення на майно,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького районного суду Львівської області від 27 червня 2013 року задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» .

Вирішено звернути стягнення за договором іпотеки № LYDRGA0000000001, укладеного 22 січня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» ( після зміни найменування - ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим у реєстрі за № 160 на іпотечне майно, а саме: будинок цегляний, позначений на плані літ.А-1, загальною площею 203,90 кв. м., житлова площа 67,60 кв. м та земельна ділянка загальною площею 0,13 га кадастровий номер 4621286300:01:002:0004, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 в рахунок погашення 205463,49 доларів США (101131,04 дол. США -заборгованість за кредитом ( в тому числі заборгованість по тілу кредиту 5833,45 дол. США), 48249,97 доларів США заборгованість по відсотках за користування кредитом/ в тому числі прострочені відсотки 47288,93 долари США/, 1459,52 долари США заборгованість по комісії за користування кредитом ( в тому числі прострочена комісія 1459,52 дол. США), 47049,27 долари США пеня за несвоєчасне виконання зобов»язання за договором, а також штрафи відповідно до договору (п.5.3); 31,66 долара США - штраф (фіксована частина), 7542,03 дол. США штраф процентна складова) заборгованості за кредитним договором №YDRGА0000000001 від 22.01.2008 року, укладеним між Приватбанком та ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» (49094 м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги,50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановити на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності на момент реалізації предмета іпотеки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПУО 14360570, рах. № 64993919400001, МФО № 305299) 1708 ( одна тисяча сімсот вісім) грн. 50 коп. судового збору та 120,00 грн. сплачених витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 10, 60, 213 ЦПК України, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Судом не досліджено ті обставини, якими він заперечував позовні вимоги, не витребувано докази ( кредитну справу), якими б спростовувалися твердження банку, залишено без задоволення клопотання про зупинення провадження по справі.

Судом встановлено, що на підставі додатку №2 до кредитного договору від 22 січня 2008 року, яким сторони обумовили графік погашення кредиту, відсотків, винагороди та розрахунку заборгованості, зобов»язаним по оплаті щомісячних платежів виконувались частково. Однак, суд оскаржуваним рішенням надав банку право продати іпотечне майно по ціні на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності , що є неправомірним і суперечить іпотечному договору від 22 січня 2008 року. Так відповідно до п.24 іпотечного договору передбачено, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, сторони погодили, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється у розмірі, зазначеному у п.35.5 цього договору-757500 тисяч гривень.

Суд не врахував те, що до ЄДР 26.11.2012 року внесено кримінальне провадження № 12012150010000011 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України в якому підозрюються ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а відповідача ОСОБА_3 визнано потерпілим. Вказана обставина підтверджується витягом з кримінального провадження №12012150010000011, заявою ОСОБА_3 та протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3 від 12.03.2013 року, а також копією цивільного позову, заявленого в даному кримінальному провадженні. Окрім того, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2013 року накладено арешт на земельну ділянку та житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_3 Арешт на вказане майно накладено по даному кримінальному провадженні №12012150010000011 від 26 листопада 2012 року. Вважає, що суд не вправі давати дозвіл банку на продаж іпотечного майна, при наявності обтяжень у його реалізації, зокрема, при наявності арешту.

Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача Жарського І.Р., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Матеріалами справи та судом встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 22.01.2008 року був укладений кредитний договір № LVDRGA0000000001. Згідно з даним Договором, Позичальнику надано грошові кошти в сумі 125 000 доларів США з сплатою процентної ставки 12.00% річних та кінцевою датою погашення 21 січня 2028 року (а.с.8-10).

Згідно з п.8.1 Договору сплата Позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до Графіку погашення кредиту (Додаток №2), який є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.10 зворот).

Відповідно до п.8.1.1. позичальник зобов'язувався повернути Кредит згідно порядку та в строки вказані в договорі та додатку до нього, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання згідно даного Договору.

Крім цього, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань останнього, укладений договір іпотеки за яким ОСОБА_3 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок цегляний позначений на плані літ.А-1, загальною площею 203,90 кв. м., житлова площа 67,60 кв. м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності іпотекодавцю (а.с.13-17).

Відповідно до п.18.8.1 договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет Іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених Кредитним договором , вони не будуть виконані.

Також між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_10 укладений договір поруки, за яким останній зобов'язався відповідати за виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань перед кредитором (а.с.20).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання виконував частково та станом на 14.06.2012 року в нього виникла заборгованість за договором кредиту в розмірі 205463,49 доларів США, які включають у себе заборгованість по процентах за користування кредитом, прострочені відсотки, комісії та інше, а тому позивач мав всі підстави для звернення суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Колегія суддів цілком погоджується з таким висновком суду у зв'язку з наступним.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Ч.2 ст.590 ЦК України передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк(термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати

дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»зана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відтак суд першої інстанції вірно не взяв до уваги доводи відповідача про те, що він став жертвою шахрайських дій, оскільки належних та допустимих доказів про це відповідачем не надано.

Що стосується доводів апеляційної скарги, щодо надання судом право банку продати іпотечне майно на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, що на думку апелянта суперечить п.24 іпотечного договору, то необхідно зазначити, що даним пунктом встановлена початкова ціна предмету іпотеки на врегулювання спору в позасудовому порядку, а оскільки спір в позасудовому порядку не вирішений то суд вірно визначив, що оцінка майна має проводитись відповідною установою, що відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку» та роз'ясненням, які надані в п.42 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року.

Інші доводи апеляційної скарги є голослівними та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Вирішуючи даний спір, суд дійшов правильного висновку про можливість задоволення позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки з визначенням способу його реалізації, про що навів у своєму рішенні належні обґрунтування.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення немає, оскільки таке ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Мікуш Ю.Р.

Судді: Ніткевич А.В.

Павлишин О.Ф.