Ухвала суду № 3944686, 16.06.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

16.06.2009           Справа № 2-26/6337-08А/5002

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Щепанської О.А.,

суддів           Дадінської Т.В. , Лядової Т.Р.                      секретар судового засідання          Галайдіна Г.І. за участю представників сторін:

представника позивача: Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" - Вовк В.І., довіреність № б/н від 24.04.2008;

представника відповідача: Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 17.02.09 у справі № 2-26/6337-08А,

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" (вул. Проектна, 1, Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до           Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Північна 2, Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009 року (суддя Медведчук О.Л.) у справі №2-26/6337/2008А задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд визнав недійсним та скасував податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим №0000082304/0 від 20.05.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 335138,00грн.

Суд стягнув з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" судовий збір у розмірі 03,40грн.

Суд повернув Відкритому акціонерному товариству "Кримський содовий завод" зайво сплачене державне мито у сумі 81,60грн.

Не погодившись з постановою суду, Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з’явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивач - ВАТ «Кримський содовий завод" звернувся до господарського суду АРК із позовом до Красноперекопської ОДПІ про визнання недійсним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ № 0000082304/0 від 20.05.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 335138,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував посиланням на те, що висновки акту перевірки від 16.05.2008р. за № 500/23-4/5444546/78 на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають положенням діючого законодавства та фактичним обставинам, а як наслідок податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи та було встановлено судом першої інстанції, Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим було проведено невиїзну перевірку ВАТ «Кримський содовий завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2007р. з врахуванням матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування з бюджету, за результатами перевірки було складено акт за № 500/23-4/05444546/78 від 16.05.2008р.

Так, 20.05.2008р. Красноперекопською ОДПІ було прийнято на підставі висновків, викладених в акті перевірки, податкове повідомлення-рішення № 0000082304/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 335138,00 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З акту № 500/23-4/05444546/78 від 16.05.2008р. «Про результати невиїзну перевірку ВАТ «Кримський содовий завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2007р. з врахуванням матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування з бюджету витікає, що ВАТ «Кримський содовий завод" завищено суми ПРДВ заявленого до відшкодування з бюджету в декларації за серпень 2007р. у розмірі 335137,6 грн.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у статті 7 вказаного Закону.

У п.п. 7.4. 1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (утому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Згідно з п. 7.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображається у податкової декларації.

З акту перевірки №500/23-4/05444546/78 від 16.05.2008 "Про результати невиїзної перевірки ВАТ "Кримський содовий завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2007 року з врахуванням матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відпрацюванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування з бюджету" та пояснень відповідача стає зрозумілим, що позивачу було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ за серпень 2007 р. в наслідок того, що на думку податкового органу ним було завищено величину звичайної ціни в розумінні п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ВАТ «Кримський содовий завод» (Покупець) та ТОВ «Челси» (Постачальник), укладено договір № 14/12-06-КСЗ-21/595 від 14.12.06р. про постачання у власність ВАТ «Кримський содовий завод" вапняку фракції 40-80 мм сорт 1 по ТУ 00191906-97, виробником якого є ВАТ «Балаклавське рудоуправління ім. Горького» м. Севастополь. Умовами договору визначено, що ціна на товар договірна і встановлюється згідно специфікаціям, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору складається з сум специфікацій. Орієнтовний об'єм постачання за договором 1140000,00 тон. Термін дії договору до 31.12.2007р.

Отже, в ході проведеної судової бухгалтерської експертизи було встановлено, що ВАТ «Кримський содовий завод» здійснював придбання вапняку у липні 2007р. згідно податкових накладних на суму 5104400,00 грн., ПДВ у сумі 850733,33 грн., фактична поставка вапняку підтверджується залізничними накладними, первинними бухгалтерськими документами (прибутковими та видатковими накладними, актами прийому - передачі) на вказану суму.

В представлених матеріалах справи містяться специфікації, які є невід'ємною частиною договору № 14/12-06-КСЗ-21/595 від 14.12.06р. (том 1 а.с. 61-63; 65-70).

У зазначених специфікаціях відображено технічні умови вапняку ТУ У 00191906-17, оговорено показники якості.

Між сторонами були укладені додаткові угоди до договору № 14/12-06-06КСЗ-21/595 від 14.12.2006р.

Отже, відповідно до додаткової угоди № 1 від 14.03.2007р. (том 1 а.с. 64) сторони вирішили доповнити розділ 3 договору п.3.5 і читати в наступній редакції: «3.3. Забезпечення вагонами для відвантаження Товару покладається на Покупця. У випадку, якщо відправка проводиться у вагонах вантажовідправника, транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару від станції відправлення до станції призначення, оплачує покупець у вигляді 100% передплати згідно виставленому рахунку по ставках «Укрзалізниці». Всі додаткові збори оплачує вантажовідправник». Додаткова угода набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 23.04.2007р. (том 1 а.с.66), сторони прийшли до наступної згоди: додатково поставити вапняк в кількості, за ціною і в строк, вказаний в специфікації № 5.

Згідно з додатковою угодою № 3 від 30.07.2007 р. (том 1 а.с.69), в який сторони прийшли до наступної згоди: додатково поставити вапняк в кількості, за ціною і в строк, вказаним в специфікації № 8.

Під час проведеної судової бухгалтерської експертизи, експертом було досліджено надані податкові накладні ВАТ «Кримський содовий завод», які отримано від постачальника ТОВ «Челси» за поставлений вапняк в період з 30.05.2007р. по 26.07.2007р. Відомість дослідження податкових накладних ВАТ «Кримський содовий завод», отриманих від постачальника ТОВ «Челси» за період травень-липень 2007 р. і співвідношення з реєстром отриманих накладних за липень 2007 року, представлена в додатку № 1.

Із вказаного додатку вбачається, що за липень 2007 року до складу податкового кредиту ВАТ «Кримський содовий завод" віднесена сума ПДВ по податкових накладних від постачальника ТСМВ «Челси» 850 733,33 грн., при співвідношенні найменувань ти" цін в податкових накладних і специфікаціях встановлено, що найменування, ТУ і ціни в податкових накладних відповідають специфікаціям (додаток 2).

Поняття податкового зобов'язання та податкового кредиту визначені п. 1.6 та п. 1.7 вказаного закону, а саме: податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.5 закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У пункті 7.5 вказаного закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.).

Згідно з п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, для включення сплаченої (нарахованої) суми ПДВ до складу податкового кредиту у відповідності із Законом України «Про податок на додану вартість» необхідно дотримання певних умов, а саме наявність належним чином заповненої податкової накладної, придбання та виготовлення товарів та послуг із ціллю їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку та визначена суми податкового кредиту з цін товарів, що не перевищують 20 відсотків від звичайної ціни.

Також, пунктом 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" визначено поняття звичайної ціни, а саме якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник (п.п. 1.20.1).

Крім того, підпунктами 1.20.2.-1.20.10 вказаного закону встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів. Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні. Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі. У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору. Звичайна процентна ставка за депозит - процентна ставка, що встановлюється залежно від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ - державним органом, визначеним законом. До депозитів не належать суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобов'язань однією стороною договору перед іншою. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку. встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи з таких правил: а) у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт, послуг) через відсутність або недоступність відповідної інформації, для визначення звичайної ціни використовується метод ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт, послуг). При цьому ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари (роботи, послуги) перепродаються їх покупцем у разі наступного продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час продажу та просування на ринок цих товарів (робіт, послуг), а також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без врахування ціни, за якою покупцем були придбані у продавця товари); б) у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод "витрати плюс" (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Як вбачається з експертного висновку, на дослідження були надані результати лабораторних досліджень якості вапняку ЗАТ «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» с. Каменоломня, Сакського району (том 1 а.с. 91-95) з яких що по результатах проведеного дослідження виявлено, що вапняк, що поставляється ЗАТ «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» не відповідає технічним умовам, які вимагаються до вапняку, що застосовується ВАТ «Кримський содовий завод». За результатами випробувань, що проведені в аналітичній лабораторії ОТК АЛ та паспортним даним ЗАТ «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» якісні показники вапняку не відповідають вимогам, що пред'являються до якості вапняку для випалення в ШІП ВАТ «Кримський содовий завод».

У наслідок чого у відповідності із п. 1.20.2 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договорах з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) в співвідносних умовах. При визначенні звичайної ціни в акті не врахований п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», оскільки з акту не слідує, що для визначення звичайної ціни враховувалися такі умови договорів, як об'єм товару, терміни виконання зобов'язань, умови платежів, технічні параметри, визначені в технічних умовах, а також інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну. Умови договорів на ринку ідентичних товарів визнаються ідентичними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну, або можуть бути економічно обґрунтовані.

Отже, для обґрунтування звичайної ціни необхідно, що б товари були ідентичними і умови на ринку повинні бути співставними, при цьому: ідентичними називають товари, які мають однакові характерні для них основні ознаки"(пп. 1.20.1 Закону про прибуток); умови на ринку продажу ідентичних товарів визнають співставними, якщо відмінність між ними істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтоване (пп. 1.20.2 Закону про прибуток).

Однорідними ж називаються товари, які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються з схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції і (або) бути взаємозамінними.

Крім того, як вбачається, з наданих результатів лабораторних досліджень якості вапняку ЗАТ «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» с. Каменоломня, Сакського району, АР Крим (том 1 а.с 91-95) за наслідками проведеного випробування виявлено, що вапняк якій поставляється ЗАТ «Євпаторійський завод будівельних матеріалів», не відповідає технічним вимогам, які пред'являються до вапняку, що застосовується у ВАТ «Кримський содовий завод».

За таких обставин, у відповідності із п.п. 1.20.6 Закону № 334/94-ВР, в даному випадку звичайною ціною вважається ціна договору за № 14/12-06-КСЗ-21/595 від 14.12.06р.

Більше того, як вже зазначалося вище, у відповідності із п.п. 1.20.8 цього закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

У відповідності із приписами глави 21 Господарського кодексу України формування вільних цін є правом суб'єктів господарювання, які встановлюються у відповідності із законодавством.

Також, експертним висновком встановлено, що у податковій декларації по ПДВ за серпень 2007р. та розрахунку суми бюджетного відшкодування відображено, що сума, заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку, складає 4 716 549 грн.; залишок негативного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 4 716 549 грн.

Отже, завищення податкового відшкодування ВАТ «Кримський содовий завод» в серпні 2007 року за рахунок завищення податкового кредиту в липні 2007 року в сумі 335 137,6 грн. наданими на дослідження документами і нормативно не підтверджується.

Розбіжність з даними акту в сумі + 335 137,6 грн. у бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що податковою інспекцією при розрахунку суми ПДВ у складі податкового кредиту застосований розрахунок звичайної ціни, без урахування положень п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факти вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

В частині 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 19 Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, доказів правомірності, законності, обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не надано, а відтак, висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені ніякими доказами і носять характер суб'єктивних припущень та за таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими.

Судова колегія вважає правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 17.02.09 у справі № 2-26/6337-08А було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 17.02.09 у справі № 2-26/6337-08А підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 17.02.09 у справі № 2-26/6337-08А залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 червня 2009 р.

Головуючий суддя                                        О.А.Щепанська

Судді                                         Т.В. Дадінська                               Т.Р.Лядова