Ухвала суду № 3944671, 16.06.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

16.06.2009           Справа № 2-31/4007-07А/5002

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Щепанської О.А.,

суддів           Дадінської Т.В. , Лядової Т.Р.                      секретар судового засідання          Галайдіна Г.І. за участю представників сторін:

представника позивача: Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства - Юрий Володимира Ілліча, довіреність № 52 від 19.12.2007;

представника відповідача: Державної податкової інспекції в місті Сімферополі АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 29.01.09 у справі № 2-31/4007-07А,

за позовом Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства (вул. Жигаліної, 11, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

до           Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2009 року (суддя Привалова А.В.) у справі №2-31/4007/07А задоволено позов кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0011782301/0 від 07.09.2006, яким визначено податкове зобов'язання кооперативному гуртово-роздрібному торгівельному підприємству з податку на додану вартість у сумі 11178,00грн., у тому числі 7452,00грн. основного платежу і 3726,00грн. штрафних санкцій.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0011792301/0 від 07.09.2006, яким визначено податкове зобов'язання кооперативному гуртово-роздрібному торгівельному підприємству з податку на прибуток у сумі 13041,00грн., у тому числі 9315,00грн. основного платежу і 3726,00грн. штрафних санкцій.

Суд стягнув з Державного бюджету України на користь кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства 03,40грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з’явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, кооперативне гуртово-роздрібне торгівельне підприємство звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в місті Сімферополі з позовними вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0011782301/0 від 07.09.2006р., №0011782301/1 від 10.10.2006р., №0011782301/2 від 14.12.2006р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11178,00грн., у тому числі 7452,00грн. за основним платежем і 3726,00грн. за штрафними санкціями, а також податкових повідомлень-рішень №0011792301/0 від 07.09.2006р., №0011792301/1 від 10.10.2006р., №0011792301/2 від 14.12.2006р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 13041,00грн., у тому числі 9315,00грн. за основним платежем і 3726,00грн. за штрафними санкціями.

Позивач, користуючись своїм правом, наданим статтями 51, 137 Кодексу адміністративного судочинства України, заявою відмовився від частини позовних вимог та просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Сімферополі №0011782301/0 та №0011792301/0 від 07.09.2006р.(а.с.82, т.2).

Ухвалою господарського суду АРК від 04.12.2008 прийнято відмову позивача від частини позовних вимог і закрито провадження у справі в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0011782301/1 та №0011792301/1 від 10.10.2006р., №0011782301/2 та №0011792301/2 від 14.12.2006р.

Крім того, позивач відповідною заявою змінив позовні вимоги і просив визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі АРК №0011782301/0 від 07.09.2006, №0011792301/0 від 07.09.2006 р. та скасувати їх (а.с.116, т.2).

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що висновки акту перевірки ДПІ у місті Сімферополі про те, що угоди між позивачем та підприємством "Надія" є сумнівними фінансовими операціями надумані і не відповідають дійсності. Підприємство мало право на включення відповідних сум у податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до угод з підприємством "Надія", тому податкові повідомлення-рішення, які винесені відповідачем на підставі зазначеного висновку, викладеного у відповідному акті перевірки, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи та було встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.03.2006р., за результатами якої складено акт від 23.08.2006 р. №4823/23-2/01757107 (а.с.24, том І).

З акту перевірки вбачається, що позивачем допущено порушення п.п.5.2.1 п. 5.1. п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств": зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 4-й квартал 2004 р., за 1-й квартал 2005 р., за 2-й квартал 2005 р.; донараховано податку на прибуток за 3-й квартал 2005 р. у розмірі 9315грн. Також перевіркою виявлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: здійснювалось нарахування податку на додану вартість не в повному обсязі за жовтень 2004р., за листопад 2004р., за грудень 2004 р., за березень - 2005 р., за квітень 2005 р., що привело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7452 грн.

Так, на підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №001 1792301/0 від 07.09.200бр^цро донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 13041,00грн., у тому числі 9315,00грн. за основним платежем і 3726,00грн. за штрафними санкціями, і №0011782301/0 від 07.09.2006р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11178,00грн., у тому числі 7452,00грн. за основним платежем і 3726,00грн. за штрафними санкціями.

Таким чином, не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в порядку апеляційного узгодження. За результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишені без змін, ДПІ у місті Сімферополі виписані податкові повідомлення-рішення від 10.10.2006р. №0011782301/1 та №0011792301/1, від 14.12.2006р. №0011782301/2 та №0011792301/2.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому, згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 і зареєстрованого в Мін'юсті України 25.08.05р. за №925/11205, факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.

З акту перевірки вбачається, що у перервіряємому періоді позивачем були придбані товари у підприємства «Надія»на загальну суму 44712грн., у тому числі ПДВ на суму 7452грн. згідно перелічених у акті податкових накладних. Суми ПДВ по зазначених податкових накладних були віднесені до податкового кредиту згідно реєстрів одержаних податкових накладних за відповідні періоди.

Відповідач вважає, що позивач не мав права відносити до податкового кредиту зазначену суму ПДВ, оскільки господарські відносини між позивачем та підприємством "Надія" по поставках лікеро-горілчаних напоїв, є сумнівною фінансовою операцією, яка в дійсності не відбулася, тому що постачальники підприємства "Надія" не реалізовували на його адресу товари, що вбачається з кримінальної справи №10677030051 від 26.04.06р. Також акт перевірки містить висновок щодо завищення позивачем валових витрат у розмірі 56170грн., у зв'язку з наявністю сумнівної фінансової операції з придбання лікеро-горілчаних напоїв, яка насправді не відбулася. Відповідно перевіркою правильності визначення сум податку на прибуток за перевіряємий період позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування і донараховано податку на прибуток у сумі 9315грн.

Однак, даний висновок відповідача не ґрунтується на первинних документах позивача, не є достовірним і носить характер суб'єктивних припущень.

Як вбачається з матеріалів справи, факт придбання позивачем у підприємства "Надія" лікеро-горілчаних виробів за спірний період підтверджуються документально, а саме: договір купівлі-продажу від 03.11.03р. укладений між позивачем та підприємством "Надія"; договір поставки №032/КП від 14.03.05р., накладні; податкові накладні, в яких містяться відомості про отримання товару, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за 2003-2004р.р. та 2004-2005. Крім того, матеріали справи свідчать про подальшу реалізацію придбаної від підприємства "Надія" продукції іншим суб'єктам господарювання.

Наявність податкових накладних, виписаних підприємством "Надія" на користь Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства, платіжних доручень про сплату коштів за придбані товари та інших документів, які свідчать про фактичне придбання продукції від підприємства "Надія", не оспорюється відповідачем.

Більше того, на момент проведення перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень рішення суду про визнання недійсними з часу реєстрації установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість Приватного підприємства "Надія" ще не існувало, воно було винесене тільки 20.02.2007р.

Так, свій висновок про сумнівну фінансову операцію між позивачем та підприємством "Надія" відповідач робить лише виходячи з припущень, що оскільки контрагенти підприємства "Надія" насправді не реалізовували товари на його адресу, то, відповідно, і підприємство "Надія" ніяких товарів не могло реалізовувати позивачу.

Відповідно до пункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 і зареєстрованим в Мін'юсті України 25.08.05р. за №925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

У п.2.14 акту перевірки міститься запис про те, що перевіркою взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними не виявлені.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно з пунктом 7.5 Закону датою виникнення права на податковий кредит є дата або списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, аналіз наведених вище норм Закону свідчить, що право платника податку на нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість пов'язано, зокрема, з отриманням від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином оформленої податкової накладної. Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Так, достатньою підставою для отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість є отримання належним чином оформленої податкової накладної. При цьому право на отримання податкового кредиту Закон не пов'язує з фактичним отриманням товарів (робіт, послуг) в тому же податковому періоді, коли платник податку отримав відповідну податкову накладну від постачальника таких товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що наявність належним чином оформлених податкових накладних за період, що перевірявся, відповідачем не оспорюється, підтверджується матеріалами справи. Посилання відповідача на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя від 20.02.2007р. у справі №2-1055/07, яким визнані недійсними з часу реєстрації установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість Приватного підприємства "Надія", не було прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки воно прийнято значно пізніше ніж проведено перевірку і не було підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції також зазначив, що відомості, що відображені в акті перевірки, не підтверджують відсутність документів, на підставі яких підприємством був сформований податковий кредит у перевіряємому періоді.

Стосовно посилань відповідача про ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету, судом першої інстанції було зазначено, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

В частині 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 19 Конституції України.

Згідно з статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, доказів правомірності і обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки від 23.08.2006 №4823/23-2/01757107 щодо сумнівності фінансових операцій позивача з підприємством "Надія", не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість 11178грн. (основний платіж - 7452 грн., штрафні санкції - 3726 грн.) та з податку на прибуток в сумі 13041 грн. (основний платіж - 9315 грн., штрафні санкції - 3726 грн.) спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним, що є підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень №0011792301/0 від 07.09.2006р. та №0011792301/1 від 07.09.2006р, а відтак, наявні всі підстави для задоволення позовних вимог Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства в повному обсязі.

При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 29.01.09 у справі № 2-31/4007-07А було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 29.01.09 у справі № 2-31/4007-07А підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 29.01.09 у справі № 2-31/4007-07А залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 червня 2009 р.

Головуючий суддя                                        О.А.Щепанська

Судді                                         Т.В. Дадінська                               Т.Р.Лядова