Постанова № 3944604, 16.06.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/187

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16.06.2009 р.                                                                                 № 6/187

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Назарова О.П. вирішив адміністративну справу

за позовомДочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд"

до Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

16.06.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд»з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень від 05.05.2008 р. № 0001502230/0, від 14.08.2008 р. №0001502230/1 та від 07.10.2008 р. №0001502230/2 на загальну суму 672928,00 грн., з яких 303783,00 грн. – основного платежу та 369145,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач –ДП з ІІ «Сантрейд»вказує на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.5.2, п.п. 5.5.4 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (далі –Закон України № 283/97-ВР) в частині віднесення до валових витрат вартість послуг мерчандайзингу, як таких що не відносяться до господарської діяльності позивача та невизнання уточнюючої декларації з податку на прибуток щодо сплати 5 % штрафних санкцій в зв’язку з самостійним виявленням помилки, що призвело до неправомірного нарахування штрафних санкцій.

Позивач вважає, що донарахування основного зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 203783,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечує з огляду на те, що ДП з ІІ «Сантрейд»в порушення п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.5.2, п.п. 5.5.4 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включив до складу валових витрат вартість маркетингових послуг, а саме послуг мерчандайзингу та відобразив в загальній сумі в Декларації з податку на прибуток за 2007 рік (№ 550163 від 02.02.2008 р.) валових витрат відображено суму відсотків за користування кредитними коштами, які отримані від нерезидента правомірно, але по переодах за І квартал , півріччя та 9 місяців 2007 р. безпідставно завищив валові витрати, однак не сплатив 5% штраф за вказане порушення.

Таким чином, на думку ДПІ у Печерському районі м. Києва донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідає вимогам чинного законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 21.02.2008 №56/22-3 та від 21.03.2008р. №103/22-3, виданих ДШ у Печерському районі м. Києва, проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ДП з II «Сантрейд»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., в результаті якої був складений акт №103/22-3/25394566 від 17.04.2008 р.

Не погоджуючись, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження вказаного повідомлення-рішення в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». На кожній стадії адміністративного оскарження скарги позивача залишались без задоволення, а оскаржуване повідомлення-рішення - без змін. Позивач 30.09.2008 р. отримав від ДПА у м. Києві Рішення про результати розгляду повторної скарги за № 4718/10/25-114 від 23.09.2008 р., яким ДПА у м. Києві скасувала податкове-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.05.2008 р. № 0001502230/0 в частині визначення до сплати 60 330,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за недоплату податку на прибуток та рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.07.2008 р. №26342/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги у відповідній частині, а в іншій частині залишила без змін.

За наслідками розгляду в адміністративному порядку кожної із скарг позивача на відповідачем виносилися повторні податкові повідомлення-рішення за № 0001502230/1 від 14.08.2008 р. щодо податку на прибуток у розмірі 672 928 грн., (303 783 грн. - основний платіж та 369145,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції), № 0001502230/2 від 07.10.2008 р. щодо податку на прибуток у розмірі 612598,00 грн., (303783,00 грн. - основний платіж та 308815,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції), не враховуючи того факту, що позивач оскаржував рішення частково, а саме в сумі 274 119 грн. штрафних(фінансових) санкцій.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Суд погоджується з висновками відповідача щодо донарахування позивачу податку на прибуток в частині основного платежу на загальну суму 303783,30 грн. (303783,30 грн. + 95025,40 грн.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з наступного

Позивач стверджує, що основною метою маркетингових послуг є просування товарів на ринку з метою збільшення обсягів продажу наступних періодів, та, як наслідок, отримання більшого доходу. Так, маркетингові послуги, які отримало Підприємство за 2007 рік були направлені на підвищення зацікавленості кінцевого споживача в продукції Підприємства та збільшення обсягів продажу торгівельними точками, результатом яких є підтримання/зростання виробництва та продажу продукції Підприємства у насиченому конкурентному середовищі, а, відтак, і доходів Підприємства. Тому, є всі підстави стверджувати, що такі операції, а саме отримання маркетингових послуг, здійснюються у межах господарської діяльності Підприємства. Саме збільшення обсягів замовлень від торгівельних точок, яке ґрунтується саме вибором продукції Підприємства - олії соняшникової ТМ «Олейна»кінцевим споживачем, є запорукою отримання доходу Підприємством.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В порушення вказаних норм позивачем у перевіряємому періоді неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість маркетингових послуг, а саме послуг мерчандайзингу (викладка продукції-олії «Олейна»в торгівельних точках м. Києва та в регіонах, згідно корпоративних стандартів мерчандайзингу, підготовка товарних партій до продажу та здійснення заходів з мерчандайзингу у сегменті «стандартний роздріб»за вказівками менеджера з продажу тощо) на загальну суму 1 089 133,8 грн., у тому числі за:

1          квартал 2007 - 189 390,58 грн.

2          квартал 2007 - 240 024,68 грн.

3          квартал 2007 - 322 527,00 грн.

4          квартал 2007 - 337 191,50 грн.

Витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону, платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто, зазначені витрати мають бути безпосередньо пов 'язані з господарською діяльністю платника податку.

В свою чергу, ДП з II «Сантрейд»здійснював реалізацію продукції (рафінована олія бутильована) тільки регіональним дилерам, з якими укладені договори про купівлю-продаж оптовими партіями. Тобто, в перевіряємому періоді ДП з II «Сантрейд»не здійснював роздрібну торгівлю. Таким чином ДП з II «Сантрейд»відносив до складу податкового кредиту вартість послуг мерчандайзингу щодо товару, який, згідно договорів купівлі-продажу регіональним дилерам, які вже не є власністю ДП з II «Сантрейд».

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ, зокрема документи, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи; документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку. Акт виконаних робіт (наданих послуг) - первинний документ бухгалтерського обліку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Більш детально поняття зміст господарської операції надає «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Так, відповідно до пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пункт 2.4 зазначеного Положення зазначає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, інформація щодо яких саме товарів надані послуги, а також де і коли надавалися послуги є обов'язковими реквізитами первинних документів. Ці дані відсутні в актах-виконаних робіт Позивача, що не дає можливості встановити зв'язок понесених витрат позивача з його господарською діяльністю.

Також, судом встановлено, що в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем а 4 кварталі 2007 року неправомірно віднесено до складу валових витрат суму 126000,00 грн. (штрафні санкції за порушення строків поставки товарів), сплачену ТОВ «ТЄК Зектер»згідно акту прийому-передачі виконаних робіт № 01/01п від 01.10.2007 року, платіжне доручення від 01.10.2007 року.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Таким чином, позивачем неправомірно в 4 кварталі 2007 року віднесено до складу валових витрат суму 126000,00 грн. (штрафні санкції за порушення строків поставки товарів).

Однак, суд не погоджується з застосуванням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 213789,00 грн. виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем а акті перевірки зазначено, що ДП з II «Сантрейд»в перевіряємому періоді включало до складу валових витрат нараховані та сплачені відсотки по кредиту за 2006 рік на підставі договору про надання позики від 13.06.2005р. №06-2005/01, укладеного з Компанією «Бунге Кіпр Лімітед»(Позикодавець), та відсотки по договору про переведення позики №1 від 25.09.2006р., укладеного між Компанією «Бунге Кіпр Лімітед»(«Позикодавець»), ДП з II "Сантрейд" («Новий Позичальник») та ЗАТ з II «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»(«Первісний Позичальник»).

ДП з II «Сантрейд»включено до складу валових витрат суму відсотків за користування кредитними коштами, отриманими від нерезидента - пов'язаної особи - Бунге Кіпр Лімітед, за 2007 рік правомірно, але по податкових періодах 2007року - з порушенням пп.5.5.2 та пп.5.5.4 п.5.5 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат за 1 квартал 2007року - на 1 710 309,19 грн. , за півріччя 2007 року - на 481 384,71 грн., за 9місяців 2007року - на 162564,41 грн.

ПеріодВалові витратиРізниця

3 даними ПідприємстваЗа даними Перевірки 1 квартал 2007 року9 854 878,958 144 660,761 710 309,19 1 півріччя 2007 року40 171 843,6739 690 458,96481 384,71 9 місяців 2007 року48 579 222,8748 416 658,46162 564,41

2007 рік82 959 332,882 959 332,80

Відповідно до пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Підпункт 5.5.4 п. 5.5 ст..5 цього Закону встановлює, що для цілей підпункту 5.5.2 оподатковуваний прибуток без врахування процентів визначається як скоригований валовий доход звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів, зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, пов'язаних із виплатою процентів.

Таким чином, на думку суду відповідач вірно встановив порушення позивачем в частині завищення валових витрат за 1 квартал 2007 р., І півріччя 2007 р. та 9 місяців 2007 р.

Однак, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно не прийнятий уточнюючий розрахунок про сплату 5% штрафних санкцій, донарахованих позивачем у відповідності до п. 17.2 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ та донарахоні штрафні (фінансові) санкції, а саме.

В Акті перевірки, пункт 3.1.2 (стор. 24) зазначається, що «Згідно Декларації з податку на прибуток за 2007 рік (№550163 02.02.08) в загальній сумі валових витрат Позивачем відображено суму відсотків за користування кредитними коштами, які отримані від нерезидента ...-правомірно, але по періодах - за перший квартал, за півріччя та 9 місяців 2007 року - безпідставно завищено валові витрати...». Також, зазначено, що позивач «не відображав в податковій звітності вищезазначені помилки, не нараховувало та не сплачувало штраф у розмірі 5% від такої суми...».

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач не заперечував факт завищення валових витрат за 1 квартал, 6 місяців, 9 місяців та 11 місяців 2007 року, оскільки при складанні річної декларації з податку на прибуток підприємством самостійно були виявлені помилки, які найшли своє відображення в Уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік та поясненнях до нього № 05-122 від 20.02.2008.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

У зв'язку з цим підприємством була нарахована та сплачена сума штрафу у розмірі 72775,00 грн. за результатами 12 місяців 2007 року (5% від суми, як передбачено п.17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.). Факт оплати підтверджується копіями платіжних доручень від 11.02.2008 р. № 1734 на суму 4064,00 грн. та від 18.02.2008 р. № 2068 на суму 68711,00 грн.

Позивачем 19.08.2008 р. був поданий уточнюючий розрахунок до ДПІ у Печерському районі м. Києва, в якому визначений звітний період, за який виправляються помилки –2007 рік, в графі 1 визначено, що в р. 22 допущена помилка в розмірі 72775,00 грн., в інших рядках стоять прочерки, в графі 3, в якій визначаються суми помилок, стоять прочерки.

Порядок заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства затверджений наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 (далі Порядок № 147).

Відповідно до п. 2.3 Порядку № 143, платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Як встановлюють пункти 1.6 та 1.7 цього Порядку, у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

Декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється.

У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

Як вбачається зі змісту уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок не містить такої вимоги, як обов’язкове заповнення гр.. 3, оскільки допущена помилка в розмірі 72775,00 грн. вказана в р. 22 вказаного розрахунку.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави не враховувати уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, який був поданий позивачем при проведенні перевірки.

Тому, суд дійшов до висновку, що застосування до позивача штрафної санкцій на суму 213789,00 грн. суперечить чинному законодавству.

Суд також, не погоджується з твердженням позивача, що «в Акті перевірки Відповідач не наводить жодного розрахунку (із зазначенням відповідних сум та до яких епізодів такі суми відносяться), на базі якого Відповідачем було зроблено висновок щодо завищення валових витрат Підприємства по періодам 1 квартал, півріччя та 9 місяців 2007 року, а лише безпідставно стверджується щодо завищення валових витрат. Відповідно, винесені Відповідачем податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються (та не підтверджуються) на жодних матеріалах перевірки (в тому числі і Акті перевірки)», що є порушенням п. 1.7 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., з огляду на те, що зазначений акт містить всі необхідні дані, які передбачені положеннями «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Як вбачається зі змісту Акту від 17.04.2008 р. № 103/22-3/25394566, вказаний документ складений у відповідності до наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., складається з 4 розділів –І вступна частина, ІІ –Загальні положення, ІІІ –Перевірка правильності ведення податкового обліку та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових ) платежів, а також неподаткових доходів, встановлених законодавством, ІУ –Висновки.

В акті перевірки викладені підстави проведення перевірки, зазначені документи, які надавалися позивачем до перевірки, наведені дані податкових декларацій, які були подані підприємством, здійснені всі необхідні розрахунки та вказані виявлені порушення чинного законодавства.

Тому, твердження позивача про невідповідність даного акту вимогам наказу ДПА України «Про порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 10.08.2005 р. № 327, спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Як встановлено судом, відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень –рішень в частині застосування штрафних фінансових санкцій в розмірі 213789,00 грн.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито».

У зв’язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету в половинному розмірі від максимальної ставки судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 05.05.2008 р. № 0001502230/0, від 14.08.2008 р. № 0001502230/1 та від 07.10.2008 р. №0001502230/2 в частині застосованих штрафних санкцій на суму 213789,00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

3. Судові витрати в розмірі 1,70 грн. судового збору, присудити на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.