Ухвала суду № 39439614, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/25015/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Фокстрот-Ужгород» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року

у справі № 2а-0770/3251/12

за позовомДочірнього підприємства «Фокстрот-Ужгород» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот»доДержавної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління міндоходів у Закарпатської області проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Фокстрот-Ужгород» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» (далі по тексту - позивач, ДП «Фокстрот-Ужгород» ТОВ «Фокстрот») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління міндоходів у Закарпатської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДП «Фокстрот-Ужгород» ТОВ «Фокстрот» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ДП «Фокстрот-Ужгород» ТОВ «Фокстрот» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 17.09.2012 року № 2293/22-02/33331570.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою не підтверджено реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Лантопер» за червень 2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків, позивачем порушено ст. 185, ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: ДП «Фокстроі-Ужгород» ТОВ «Фокстрот» завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів у ТОВ «Лаптопер». Таким чином, задекларований податковий кредит у ДП «Фокстрот-Ужгород» ТОВ «Фокстрот» є неправомірний та перевіркою не підтверджується, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Лаптопер», в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 1764568,28 грн. за період червень 2012 року.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення 28.09.2012 року № 0002192341, яким ДП «Фокстрот-Ужгород» ТОВ «Фокстрот» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 764 568, 28 грн.

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2012 року між ДП «Фокстрот-Ужгород» ТОВ «Фокстрот» та ТОВ «Лаптопер» було укладено господарський-договір поставки № 3006-01, відповідно до умов якого поставлено товару на загальну суму 10 587 409, 7 грн. в т.ч. ПДВ 1764568,28 грн. Поставка товару відбулася на умовах EXW (EX WORKS), ФРАНКО ЗАВОД (... назва місця ), місце поставки - склад Постачальника, розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 28.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з господарською необхідністю, після набуття прав власності на товар, він був переданий на відповідальне зберігання ТОВ «Тефія» за тією ж поштовою адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 28, згідно договору зберігання № 2006-01 від 20.06.2012 року. Факт передачі товару підтверджується складською квитанцією на прийняття товару на зберігання.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Лаптопер» знаходився на товарному складі ТОВ «Тефія», згідно договору зберігання № 0103-27 САТ від 01.03.2012 року.

В свою чергу, судом першої інстанції було встановлено, що договір зберігання між позивачем та ТОВ «Тефія» не укладався. Натомість між ними було укладено договір суборенди приміщення площею 20 м. кв., який не має відношення до договору поставки № 3006-01 від 30.06.2012 року укладеного між ДП «Фокстрот-Ужгород» ТОВ «Фокстрот» та ТОВ «Лаптопер».

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаним контрагентом.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Лаптопер» на час спірних відносин було зареєстроване як платник податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

За таких обставин, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Фокстрот-Ужгород» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року - скасувати.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов