Ухвала суду № 39434039, 24.06.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №686/4672/14-ц

Провадження №22-ц/792/1433/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року м.Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

у складі: головуючої - судді Федорової Н.О.,

суддів - Карпусь С.А., Матковської Л.О.,

при секретарі - Дорощук О.М.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

прокурора - Параскевича О.В.,

представника відповідача - Мороз Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, ОСОБА_1 та прокуратури міста Хмельницького на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням суду,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області посилаючись на наступне.

11 вересня 2006 року вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області його було засудженого за ст. 190 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області 9 вересня 2008 року даний вирок був залишений в частині покарання без змін. Цього ж дня його було взято під варту.

10 жовтня 2013 року ухвалою апеляційного суду Хмельницької області на підставі ст. 48 КК України (в ред. 1960 року) у зв'язку із закінченням строків давності його звільнено від відбування покарання, призначеного вищевказаним вироком, провадження у справі закрито. Скасовано запобіжний захід, звільнено з-під варти.

Тобто, його повинні були звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності або, в разі притягнення до кримінальної відповідальності (якби він заперечував проти такого звільнення) навіть після оголошення вироку суду - звільнити від відбуття покарання.

_________________

Доповідач у першій інстанції Демінська А.А. Провадження № 22-ц/792/1433/14

Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 30

Однак, в результаті грубого порушення кримінального та кримінально-процесуального закону його, після закінчення строків давності, незаконно засудили, незаконно тримали під вартою та незаконно покарали.

Зважаючи на викладене, у період з 09.09.2008 року по 10.10.2013 року, тобто 5 років і 32 дні, його незаконно утримували в місцях позбавлення волі. Весь цей час він був обмежений в конституційному праві на свободу і особисту недоторканість. Окрім того, незаконне позбавлення волі призвело до неможливості реалізувати свої звички і бажання, перешкодило вихованню малолітніх дітей, погіршило відносини з оточуючими та до інших негативних наслідків. Тобто такими діями органів влади йому була заподіяна шкода.

Зазначив, що через незаконні судові рішення він зазнав таких матеріальних втрат: заробіток та інші грошові доходи за період з 09.09.2008 року по 10.10.2013 року - 496 000 грн.; вартість майна, яке вилучено органами дізнання та досудового слідства, а також майна, на яке накладено арешт, в тому числі гроші та відсотки на них, втрати прибутку, який не був отриманий - 1 408 000 грн.; вартість лікування - 50 000 грн., вартість юридичної допомоги протягом п'яти років - 50 000 грн.

Окрім того, вищевказане призвело до його душевних страждань. Так, протягом п'яти років він, будучи позбавлений волі, намагався добитись звільнення шляхом звернення до всіх судових та інших державних органів. Таких звернень було біля сорока, а судових рішень - біля тридцяти. Перебуваючи в СІЗО майже два роки, без належної вентиляції, змушений був дихати цигарковим димом та без належного освітлення читати. В результаті цього та без дотримання санітарних норм, належного медичного лікування в нього погіршився зір, розвинулась гіпертонічна хвороба, захворювання серця та хребта, хвороби зубів, загострились хронічні хвороби, пов'язані з участю на ЧАЕС. Протягом п'яти років він не бачився з батьком та малолітніми дітьми. Його сім'я була поставлена у важке матеріальне становище. Підірвана ділова репутація. На даний час йому тяжко влаштуватись на роботу та відновити підприємницьку діяльність. Впродовж всього терміну позбавлення волі він був позбавлений можливості реалізації своїх звичок та хобі, мобільного зв'язку, комп'ютера, спілкування з друзями тощо. Моральну шкоду оцінює в 1 774 844 грн.

А тому, посилаючись на п.4 ч.1 ст. 48 КК України (в ред. 1960 року), ст. 367 КПК України (в ред. 1960 року), ст.ст. 1-4, 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», Положення про застосування цього закону, затверджене наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів, ст.ст. 1167, 1176 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача на його користь 3 779 844 грн.

Прокурор міста Хмельницького вступив у справу відповідно до ст. 45 ЦПК України.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 200 000 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої винесенням незаконної постанови Шепетівського міськрайонного суду від 09.02.2012 року про відмову засудженому у задоволенні заяви про звільнення його від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності. В решті позову відмовлено.

Непогоджуючись з таким рішенням, представник Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити. Вважає, що воно винесене через неправильне застосування та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що незалежно від того, що судом було замінено первісного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на Державу Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, відповідно до ч.2 ст. 176 ЦК України, юридичні особи, створені державою, якими і є органи Державної казначейської служби України, не відповідають за зобов'язаннями держави. Жодним законодавчим, нормативно-правовим актом не передбачено покладення відповідальності на органи даної служби за дії інших юридичних осіб та держави Україна в цілому.

Окрім того, вказує, що ч.1 ст. 25 Бюджетного кодексу України передбачена можливість на підставі рішення суду списання коштів державного та місцевого бюджетів. Однак, жодної із підстав, зазначених у ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не вказано в ухвалі апеляційного суду Хмельницької області від 10.10.2013 року. Натомість, в ній зазначено, що колегія суддів встановила факт порушення кримінального та кримінально-процесуального законодавства, однак, вказане питання не зачіпає суть вироку та не погіршує становище засудженого, не змінює обсяг обвинувачення, не стосується недоліків вироку в частині кваліфікації злочину та призначення покарання.

Також, підстава, яка зазначена у даній ухвалі, - звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінчення строків давності, є нереабілітуючою, з точки зору кримінально-процесуального законодавства. Отже, не дає права на відшкодування шкоди в порядку, визначеному позивачем.

Непогоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник прокуратури міста Хмельницького в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити. Вважає його незаконним та необґрунтованим.

Зазначає, що відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України та Положення про територіальні органи Казначейства, Головне управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу у бюджетних відносинах. Казначейська служба здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, проводить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

За змістом ст. 176 ЦК України вимоги про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями прокуратури або суду пред'являються фізичною особою до держави в особі названих органів, які заподіяли шкоду. Поряд із вказаним державним органом до участі у справі має бути залучений відповідний орган Державної казначейської служби України.

Непогоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди та стягнути за рахунок державного бюджету на його користь 1 946 000 грн.

Вважає, що судове рішення в частині визначення розміру заподіяної йому матеріальної шкоди необґрунтоване внаслідок неповноти та неправильності встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, неправильного визначення, відповідно до встановлених судом обставин, витрат та запланованих витрат, які він змушений понести на відновлення порушеного права.

Зокрема, зазначає, що згідно контракту, починаючи з вересня 2008 року його заробітна плата мала становити 8 000 грн. В місцях позбавлення волі він знаходився з 09.09.2008 року по 10.10.2013 року, тобто загалом 62 місяця. Отже всього він не отримав 496 000 грн. (8000 грн. х 62 міс.). Також протягом семи років на юридичну допомогу він витратив 50 000 грн., а саме: за послуги адвоката ОСОБА_5 - 20 000 грн., адвоката ОСОБА_6 - 15 000 грн., адвоката ОСОБА_7 - 15 000 грн., а також 5 000 грн. на шість поїздок двох останніх адвокатів до Києва та до Шепетівки. Окрім того, ухвалою від 09.09.2008 року в нього було конфісковано 500 000 грн., інфляційні втрати за якими становлять 275 000 грн. з розрахунку 55 % (11 % в рік), а також упущена вигода 625 000 грн. з розрахунку можливих 25 % річних на депозитному рахунку.

Акцентує увагу апеляційного суду на тому, що строк порушення його права суду слід було обраховувати не з дати винесення постанови від 09.02.2012 року, а з дати його незаконного засудження - 11.09.2006 року, оскільки його звільнили не від частини покарання, а повністю, а справу провадженням закрили. Тобто, він відбув покарання незаконно, а тому всі розрахунки щодо завданої шкоди слід здійснювати з початку відбування покарання.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені. Інші апеляційні скарги заперечив.

Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені. При цьому, не заперечив факту заподіяння позивачу моральної шкоди в розмірі, визначеному судом. Також погодився і з порядком її стягнення. Однак, вважає, що окрім органу Державного казначейської служби України, до розгляду в ній повинен був бути залучений орган, винний в її нанесенні, тобто відповідний суд чи судова адміністрація. Підтримав апеляційну скаргу відповідача. Заперечив проти апеляційної скарги позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, вважаючи, що підстав для стягнення шкоди з нього не було, оскільки відсутні реабілітуючі позивача обставини, зазначені в законі. Окрім того, він не несе відповідальності за зобов'язаннями держави.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним, обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2006 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 263, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України та призначено покарання: за ст. 358 ч.2 КК України - у виді 1 року позбавлення волі; за ст. 263 ч.1 КК України - у виді 2 років позбавлення волі; за ст. 358 ч.3 КК України - у виді 6 місяців арешту. На підставі ч.5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності за ст. 358 ч.ч.2, 3 КК України та ст. 263 ч.1 КК України ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено. За ст. 190 ч.4 КК України ОСОБА_1 призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Змінено міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі суду. Речові докази - патрони, знищено. Майно, на яке накладено арешт, яке знаходилось на зберіганні у ОСОБА_1, та грошові кошти конфісковано в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь компанії «Сentrаl іntеrnаtiоnаl inc.» 402 800 доларів США на відшкодування матеріальної шкоди, на користь ОСОБА_8 - 15 000 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 9 вересня 2008 року даний вирок в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь компанії «Сentrаl іntеrnаtiоnаl inc.» 402 800 доларів США на відшкодування матеріальної шкоди та потерпілого ОСОБА_8 15 000 000 грн. моральної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.

9 лютого 2012 року постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області відмовлено засудженому ОСОБА_1 у задоволенні заяви про звільнення його від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2013 року постанову Шепетівського міськрайонного суду від 9 лютого 2012 року скасовано. На підставі ст. 48 КК України (в редакції 1960 року) у зв'язку із закінченням строків давності звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2006 року, провадження у справі закрито. Запобіжний захід - тримання під вартою, скасовано, звільнено його із зали апеляційного суду.

Відповідно до п.3 Положення «Про застосування закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41 право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації, що в даному випадку по відношенню до ОСОБА_1 відсутнє.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 тримався під вартою з порушенням порядку, встановленого законом, тобто поза межами строку давності, колегія суддів вважає, що йому цим заподіяна шкода, яка підлягає стягненню.

Згідно з ч.6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Шкода, завдана незаконними діяннями правоохоронних органів та суду, визначеними у даній нормі, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету в повному обсязі, незалежно від вини службових осіб вищезазначених органів.

Частинами 1, 2, 3 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи вищевикладені обставини та вимоги закону, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про заподіяння ОСОБА_1, винесенням постанови Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області 9 лютого 2012 року, моральної шкоди, оскільки у подальшому ухвалою апеляційного суду від 10 жовтня 2013 року вона була скасована і його звільнено від відбування покарання та з-під варти. Вірно, з урахуванням вимог розумності, справедливості та обставин справи, суд визначився і з розміром завданої шкоди - 200 000 грн., з чим погодився також позивач та прокурор.

Що стосується матеріальної шкоди, то суд обґрунтовано відмовив у її стягненні за недоведеністю.

При розгляді справи суд першої інстанції помилково послався на правила ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», замість посилання на ч.6 ст. 1176 ЦК України, яка підлягала застосуванню. Разом з тим, ця помилка не вплинула на законність ухваленого рішення і є формальною, а тому не може бути підставою для його скасування з цих мотивів.

Зокрема, ОСОБА_1 повністю реабілітований не був, оскільки вирок, відповідно до якого він визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, набрав законної сили та виконувався. Однак, в подальшому позивач був звільнений від відбуття покарання. За таких умов, до виниклих правовідносин Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» застосуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що юридичні особи, створені державою, якими і є органи Державної казначейської служби України, не відповідають за зобов'язаннями держави, а тому рішення суду є незаконним, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції на виконання вимог ч.1 ст. 1176 ЦК України зобов'язав державу відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду, шляхом стягнення її з державного бюджету України.

Посилання прокурора на те, що належним відповідачем у справі поряд з відповідним органом Державної казначейської служби України повинен бути державний орган, який заподіяв шкоду, в даному випадку не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки винний державний орган не є зобов'язаною особою в даних правовідносинах та не має і не повинен мати будь-якої юридичної зацікавленості в результатах справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 також не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги процесуального закону, всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка, тому підстав для скасування його рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявленого позову не вбачається.

А тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, ОСОБА_1 та прокуратури міста Хмельницького відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова