Постанова № 39428421, 05.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Справа № 9104/168356/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника відповідача Скрипника С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року по справі №2а - 4056/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2012 року №0002722300/3958, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби і просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27 квітня 2012 року №0002722300/3958.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при проведення перевірки прийшов до помилкових висновків про порушення вимог ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та відповідно про заниження до сплати єдиного податку в сумі 45 550 гривень у зв'язку із не включенням до складу виручки від реалізації суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 455 500 гривень. При цьому, позивач посилається на те, що об'єктом оподаткування єдиним податком згідно положень вищевказаного Указу Президента України є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), якою вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції. Також Відповідно до пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поворотна фінансова допомога це сума коштів, переданих платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами. Тобто, отримана ними поворотна фінансова допомога у 2009 - 2011 роках не є доходом позивача, як платника податків, оскільки передбачається її повернення, а договором не передбачено нарахування будь - яких відсотків чи іншої компенсації за користування такими коштами. Тому вказані кошти не повинні бути об'єктом оподаткування єдиним податком на підприємницьку діяльність юридичних осіб.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, згідно змісту яких стаття 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та Порядок ведення Книги обліку доходів та витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 12 грудня 1999 року №554 визначають, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції, і у дохідній частині Книги відображаються всі надходження на розрахунковий рахунок та в касу. Тому вважає, що поворотна фінансова допомога повинна відображатися у відповідній графі і враховуватися у базі оподаткування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27 квітня 2012 року №0002722300/3958 відмовлено.

Позивач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Зазначаючи у поданій апеляційній скарзі про невідповідність висновків суду обставинам справи та про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що судом першої інстанції всупереч положенням Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/29 не враховано того, що поворотна фінансова допомога не входить до переліку операцій, що підлягають відображенню у графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації». При цьому, суду першої інстанції були представлені копії угод та копії прибуткових касових ордерів, які підтверджують отримання коштів в сумі 465 000 гривень як безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. В свою чергу суд першої інстанції, зазначаючи про надання документів про надання безвідсоткової позики на суму 431 021 гривню 01 коп., не вказав на підставі яких документів проведені такі обчислення, а також які документи не були враховані.

В судовому засіданні представник відповідача не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, оскільки суд першої інстанції при вирішенні даної справи дотримався норм матеріального та процесуального права.

Позивач в судове засідання представника не направив, хоча був належним чином та у встановленому законом порядку повідомлений про дату, час та місце судового засідання. При цьому, позивач не повідомив суд про причини неявки представника в судове засідання, а також від позивача відсутнє клопотання про відкладення розгляду справи. Оскільки колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для визнання обов'язковою участі в апеляційному розгляді справи представника позивача, вищевикладені обставини у відповідності до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджають судовому розгляду справи без участі представника позивача.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що під єдиний податок підпадають ті готівкові (безготівкові) кошти, що надійшли від покупця за придбані товари, роботи та послуги. Проте, позивачем не подано належних та допустимих доказів того, що вказані у акті перевірки кошти в сумі 455 500 гривень були внесені на розрахунковий рахунок підприємства як отримана безвідсоткова позика із зазначенням у банківських документах призначення платежу «безвідсоткова позика». Подані позивачем копії виписок банку підтверджують внесення на розрахунковий рахунок позивача тільки 48 670 гривень безпроцентної позики в березні 2011 року.

Також, за висновком суду першої інстанції, перевіркою встановлено, що позивачем занижено виручку від реалізації на суму отриманої позики від ОСОБА_2 455 500 гривень, загальна сума отриманої позики за становить 465 500 гривень. Проте, як вбачається з поданих копій угод про надання безвідсоткової позики, угоди укладені на суму 431 021 гривня 01 коп., а на решту суми отриманих коштів угод, прибуткових касових ордерів чи виписок банку позивачем не подано.

Проте колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивач є суб'єктом підприємницької діяльності і було платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвами про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою Серії НОМЕР_2 від 19 грудня 2008 року, Серії НОМЕР_3 від 07 грудня 2009 року та Серії НОМЕР_1 від 13 грудня 2010 року.

Позивачем були укладені угоди про надання безвідсоткової позики із ОСОБА_2, як Позикодавцем, 24 вересня 2009 року, 21 січня 2010 року та 01 грудня 2010 року, 01 березня 2011 року.

На підтвердження виконання умов договору позивачем представлено копії прибуткових касових ордерів та касової книги Форми КО - 4.

Згідно направлень від 28 березня 2012 року за №56 - 59 відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2005 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої 12 квітня 2012 року складено акт перевірки №369/44/22 - 1009/32326800.

Згідно змісту акта перевірки, в ході її проведення встановлено порушення позивачем вимог ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98, внаслідок чого встановлено заниження єдиного податку на суму 45 550 гривень, у тому числі: за 1 квартал 2009 року - на 908 гривень, за 2 квартал 2009 року - на 2 180 гривень, за 3 квартал 2009 року - на 5 363 гривні, за 4 квартал 2009 року - на 3 720 гривень, за 1 квартал 2010 року - на 3 118 гривень, за 2 квартал 2010 року - на 3 121 гривню, за 3 квартал 2010 року - на 2 178 гривень, за 4 квартал 2010 року - на 11 302 гривні, за 1 квартал 2011 року - на 13 660 гривень.

На підставі висновків перевірки відповідачем 27 квітня 2012 року винесено податкове повідомлення - рішення №0002722300/3958, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по єдиному податку з юридичних осіб на 53 523 гривні 50 коп., у тому числі: за основним платежем - на 45 550 гривень та за штрафними санкціями - на 7 973 гривні 50 коп..

Підставою для таких висновків податкового органу і відповідно для прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення був той факт, що позивач за період із 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва за ставкою 10 відсотків, проте в порушення ст. 1 вищевказаного Указу Президента України не включив до складу виручки від реалізації суми поворотної безпроцентної допомоги у розмірі 455 500 гривень, не відобразивши у Книзі обліку доходів та витрат за вказаний період цю суму у графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації», про що вказано у акті перевірки та визнається обома сторонами.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне.

У відповідності до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до ст. 4 вищевказаного Указу Президента України Указу Президента України суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу, форма якої та порядок ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Згідно з п. 1 наказу Державної податкової адміністрації «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та Порядку її ведення» від 13 жовтня 1998 року №477, суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Також, пунктом 5 вищевказаного Наказу Державної податкової адміністрації України визначено, що у графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації» відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Крім цього, відповідно до пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога це сума коштів, переданих платнику податків у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами.

Тобто, виходячи із положень вищевказаних нормативно - правових актів та наказу Державної податкової адміністрації України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що на суб'єкти підприємництва, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, не покладено обов'язку обліковувати у Книзі доходів і витрат отримані суми поворотної безвідсоткової позики. Таким чином поворотна фінансова допомога, отримана позивачем, не є доходом платника податків, оскільки вона підлягає поверненню, а договором не передбачено нарахування будь - яких відсотків чи іншої компенсації за користування коштами.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що податковий орган прийшов до помилкових висновків щодо порушення позивачем вимог ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98 і відповідно заниження єдиного податку на суму 45 550 гривень.

Тому і помилковим є висновок суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки, безпідставно послався на наявність документів, що підтверджують надання безвідсоткової позики на суму тільки 431 021 гривня 01 коп., як на підставі відмови в задоволенні позовних вимог. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що оспорюване рішення прийнято відповідачем на підставі висновків перевірки. В свою чергу, як убачається з акта перевірки Розділу 3.1 «Єдиний податок» відхилення у сумах задекларованої виручки і відповідно її заниження за перевірений період становить 455 500 гривень. Саме із цієї суми виходив податковий орган, визначаючи суму грошового зобов'язання.

Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами, викладеними відповідачем у поданій апеляційній скарзі і вважає їх такими, що спростовують висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, викладаючи у оскаржуваному судовому рішенні висновок щодо задоволення вимог позивача, не дотримався вищезазначених вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про невідповідність висновків суду щодо суми отриманої безвідсоткової позики обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які визначають порядок відображення поворотної фінансової допомоги та об'єкта оподаткування єдиним податком.

Тому постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року по справі №2а - 4056/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 27 квітня 2012 року №0002722300/3958.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення постанови суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Постанову у повному обсязі складено 10 червня 2014 року.