Постанова № 39428384, 05.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Справа № 9104/148279/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року по справі №2а - 6516/12/1370 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Грифон - Буд» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Грифон - Буд» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби і просило скасувати податкове повідомлення - рішення №0000342341 від 10 липня 2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 163 321 гривня, з яких: на 151 980 гривень - за основним платежем та на 11 251 гривню - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, посилається на ті обставини, що податковий орган в ході проведення перевірки прийшов до помилкових висновків про заниження податку на додану вартість по операціях із контрагентами ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Пірует» та ТзОВ «Віктор - Ко» у зв'язку з відсутністю у них необхідних умов для відповідної господарської діяльності (основних фондів, транспортних засобів), що, на думку податкового органу, у свою чергу свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово - господарську діяльність. Вказані контрагенти були у встановленому законом порядку зареєстровані та мали свідоцтва платника податку на додану вартість. На підтвердження господарських операцій до перевірки були подані усі первинні документи, які відповідають вимогам законодавства, а суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні товару, підтверджуються належного оформленими податковими накладними. У зв'язку з цим вважає, що у даному випадку відсутні підстави для прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, у якому зазначає, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту вартість товарів, послуг та робіт згідно виписаних ПП «Пірует», ТзОВ «Віктор - Ко» та ТзОВ «Крафт ЛВ» податкових накладних. В ході перевірки встановлено, що у контрагентів відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій. Тобто, дії контрагентів спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків та здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 10 липня 2012 року за №0000342341.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і подав на вказане рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у якій з посиланням на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для даної справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що судом першої інстанції безпідставно не враховано висновки перевірки, які повністю підтверджують безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами. Зокрема, до перевірки позивачем не були подані первинні документи, які підтверджували б транспортування товару, виконання робіт по завантаженню та розвантаженню товару, його зберігання, а також правомірність проведення розрахунків за товар. Крім цього, було встановлено, що у контрагентів відсутні можливості для здійснення господарських операцій з урахуванням відсутності необхідних технічних та основних засобів та трудових ресурсів.

Сторони в судове засідання представників не направили, хоча належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

При цьому, від сторін відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.

У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що із врахуванням принципу індивідуалізації відповідальності не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на фінансові показники діяльності ПП «Пірует»,ТзОВ «Віктор - Ко»,ТзОВ «Крафт ЛВ», оскільки показники податкової звітності не впливають на обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім цього, за висновком суду першої інстанції, не є належними і доводи про нікчемність операцій з огляду на те, що у вказаних контрагентів, на думку органу державної податкової служби, відсутні необхідні можливості для виконання робіт, так як така діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту інший спосіб на підставі цивільно - правових та господарських договорів.

На підтвердження обставин реальності господарських операцій судом враховано акти приймання виконаних будівельних робіт форм КБ - 2в, КБ - 3, які свідчать про використання позивачем субпідрядних робіт вказаних контрагентів та придбаних у них товарно - матеріальних цінностей у господарській діяльності, а саме при виконанні договору підряду із Дочірнього підприємства «Інтеграл - Буд» ТзОВ «Фірма «Інтеграл». Під час передачі результатів тих самих робіт на користь замовника нараховано та сплачено податок на додану вартість у тій же сумі, що й відшкодовано. Будинок зданий в експлуатацію на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 28 липня 2011 року і цей факт засвідчує реальне здійснення господарських операції ПП «Пірует» по виконанню будівельних робіт у будинку по вул. Тернопільській, 15 у м. Львові, нездійснення яких унеможливило б прийняття в експлуатацію зазначеного житлового будинку.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач, приватне підприємство «Грифон - Буд», 11 січня 2008 року зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради і внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Основними видами діяльності позивача є: виготовлення каркасних конструкцій і покрівель; інші спеціалізовані будівельні роботи; електромонтажні роботи; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; діяльність у сфері інжинірингу. Наведені обставини підтверджуються Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №207764 та Довідкою АА №292335 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 09 жовтня 2009 року.

Протягом 2010 - 2011 років позивач на підставі угод мав господарські взаємовідносини із ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Пірует» та ТзОВ «Віктор - Ко».

Так, 01 червня 2010 року позивачем, як Замовником, укладено Договір про надання послуг №01/06/10 із ТзОВ «Віктор - КО», як Виконавцем,згідно умов якого виконавець зобов'язувався надати послуги машин і механізмів.

Також, 01 березня 2011 року позивачем укладено Договір підряду №01/03 із ПП «Пірует» про виконання підрядних робіт. За вказаним договором ПП «Пірует» зобов'язувалося виконати загально - будівельні роботи по багатоквартирному будинку по вул. Тернопільській, 15 у м. Львові.

На підтвердження факту виконання робіт, фактичного здійснення господарських операцій, а також на підтвердження використання товарів, робіт (послуг) у своїй господарській діяльності позивачем представлено: акти приймання виконаних будівельних робіт форм КБ - 2в, КБ - 3, довідки про вартість виконаних робіт, акти виконаних робіт та акти приймання виконаних робіт; Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації; платіжні доручення про оплату за виконані роботи та надані послуги; видаткову та податкові накладні.

Крім цього 16 червня 2010 року Дочірним підприємством «Інтеграл - Буд» ТзОВ «Фірма «Інтеграл», як Замовником, та позивачем, як Підрядником, укладено Договір підряду №07 - 06.10, який, як зазначає позивач, підтверджує використання робіт при виконанні позивачем підрядних робіт за договором, зокрема: по будівництву багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тернопільській, 15 в м. Львові.

Для підтвердження факту правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивач послався на податкові накладні: ПП «Пірует» від 23 березня 2011 року за №178 на суму 15 000 гривень ( в тому числі 2 500 гривень податку на додану вартість) від 11 березня 2011 року за №85 на суму 300 000 гривень (в тому числі 50 000 гривень податку на додану вартість); від 09 березня 2011 року за №49 на суму 300 000 гривень (в тому числі 50 000 гривень податку на додану вартість); ТзОВ «Віктор - КО» від 30 липня 2010 року за №0868 на суму 270 000 гривень (в тому числі 45 000 податку на додану вартість); ТзОВ «Крафт ЛВ» від 25 травня 2011 року за №268 на суму 26 880 гривень (в тому числі 4 480 гривень податку на додану вартість).

Відповідачем із 19 по 22 червня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем податкового законодавства по взаєморозрахунках під час здійснення фінансово - господарських взаєморозрахунків із ТзОВ «Крафт ЛВ» за травень 2011 року, ПП «Пірует» за березень 2011 року та ТзОВ «Віктор - Ко» за липень 2010 року.

За результатами перевірки 25 червня 2012 року складено Акт № 597/22 - 409/35664357, у якому вказані виявлені в ході перевірки порушення.

Зокрема, згідно змісту акта перевірки позивач допустив порушення вимог: ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, із ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Пірует» та ТзОВ «Віктор - КО»; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 151 980 гривень, зокрема: із ТзОВ «Крафт ЛВ» за період травня 2011 року на суму 4 480 гривень, ПП «Пірует» за період березня 2011 року на суму 102 500 гривень та ТзОВ «Віктор - КО» за період липня 2010 року на суму 45 000 гривень.

До таких висновків податковий орган прийшов у зв'язку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних контрагентами по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

На підставі висновків перевірки 10 липня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» №000034234, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 163 231 гривню, з яких: на 151 980 гривень - за основним платежем та на 11 251 гривню - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно з пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Крім цього, відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит податку на додану вартість - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо вони не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім цього, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тобто, підтверджує зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З врахуванням вищевказаних положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» витрати платника податку на придбання товарів, робіт (послуг) повинні підтверджуватися документами, складеними належним чином та у відповідності до законодавства. Зміст цих документів повинен повністю відображати суть і зміст господарської операції.

Отже, будь - які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Окрім вищезазначених документів, позивачем до перевірки не представлено інших документів, що підтверджують транспортування товарів та факту його передачі від контрагента позивачу, зберігання придбаного товару, а також документів, що підтверджують виконання робіт (надання послуг) за укладеними договорами, що в свою чергу позбавляє можливості прийти до категоричного висновку про реальність господарських операцій. Позивачем до перевірки та суду не подано доказів, що підтверджують факти виконання господарських договорів та здійснення господарських операцій, з приводжу яких були складені акти приймання виконаних будівельних робіт форм КБ - 2в, КБ - 3, довідки про вартість виконаних робіт, акти виконаних робіт та акти приймання виконаних робіт; Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, видаткова та податкові накладні

При цьому, наявність у позивача виданих контрагентами податкових накладних не є достатньою підставою для віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість.

Колегія суддів апеляційну суду звертає увагу і на ті обставини, що в ході проведеної відповідачем перевірки були використані дані перевірок податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача, в ході яких було отримано інформацію щодо наявності у контрагентів основних засобів та трудових ресурсів для можливості проведення господарських операцій.

Зокрема, згідно отриманої за результатами перевірки ТзОВ «Крафт ЛВ» інформації від Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова згідно акта перевірки №1163/23 - 2/37399009 від 13 липня 2011 товариство не має технічної можливості для здійснення передбачених договорами господарських операцій з поставки товарів у зв'язку з відсутністю складських приміщень, транспортних засобів, а також трудових ресурсів та виробничих потужностей для здійснення будь - якого виду діяльності.

Такі ж обставини були встановлені і в ході перевірок ПП «Пірует» та ТзОВ «Віктор - КО», що відображено в актах перевірок Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №772/23 - 4/35009709 від 16 червня 2011 року та Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №3282/23 - 2/20799703 від 30 грудня 2010 року за результатами.

Інформацію про відсутність технічних засобів, трудових ресурсів, яка підтверджує ті обставини, що контрагенти позивача на мали реальної можливості здійснення господарської діяльності, в ході перевірки також було отримано від органів земельних ресурсів, служби зайнятості, органів ДАІ ГУ МВС України у Львівській області, інспекції державного архітектурно - будівельного контролю та бюро технічної інвентаризації.

Наведені фактичні обставини у сукупності спростовують доводи позивача щодо реального характеру господарських операцій з контрагентами «Крафт ЛВ», ПП «Пірует» та ТзОВ «Віктор - КО», а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком податкового органу щодо порушення позивачем відповідних норм Закону України «Про податок на додану вартість та Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість у період, що був охоплений перевіркою.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення відповідних нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення - рішення про збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість є помилковим, оскільки представлені позивачем документи відображають господарські операції з контрагентами, реальність вчинення яких не підтверджена в судовому засіданні.

При цьому колегія суддів апеляційного суду вважає, що не підтвердження факту поставки товару та виконання робіт (надання послуг) контрагентами позивача з посиланням на представлені первинні документи не спростовує можливості отримання позивачем цих товарів та робіт у інший спосіб.

Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами, викладеними відповідачем у поданій апеляційній скарзі і вважає їх такими, що спростовують висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, викладаючи у оскаржуваному судовому рішенні висновок щодо задоволення вимог позивача, не дотримався вищезазначених вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про невідповідність висновків суду щодо протиправності податкових повідомлення - рішення обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які визначають підстави та умови формування податкового кредиту.

Тому постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року по справі №2а - 6516/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Грифон - Буд» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії постанови і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський