Постанова № 39428118, 12.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 р. Справа № 804/2335/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - Біднягіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Асоціації «Багатопрофільна компанія «Спецметалургмонтаж»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Асоціація «Багатопрофільна компанія «Спецметалургмонтаж» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.01.2014 року за формою «Р» за №0000102201 про застосування до Асоціації «Багатопрофільна компанія «Спецметалургмонтаж» збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 140265,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 28314,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.01.2014 року за формою «Р» за №0000112201 про застосування до Асоціації «Багатопрофільна компанія «Спецметалургмонтаж» збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 190717,00 грн. та штрафних санкцій 11763,00 грн.

В обґрунтування позовних зазначено, що відповідно до п. 4 підрозділу 4 розділу XX ПК України, в якому зазначено, що операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом III цього Кодексу, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів, відповідно до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про цінні папери та фондову біржу», Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженою наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. № 291, у разі придбання цінних паперів до 01.04.2011 р., у тому числі при первинному розміщенні, вартість придбаних цінних паперів відображається в окремому податковому обліку відповідно до пп. 7.6.1 та 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Витрати на придбання цінних паперів до 01.04.2011 р. відображаються у додатку КЗ до рядка 01.4 декларації з податку на прибуток підприємства в момент отримання доходу від подальшого продажу цінних паперів. У разі продажу цінних паперів, що придбані до 01.04.2011 р. під час первинного розміщення, після цієї дати до складу доходів в окремому обліку операцій з цінними паперами включаються доходи від такого продажу та, одночасно, до складу витрат витрати на придбання таких цінних паперів. Отже, позивачем правомірно віднесено до складу витрат у обліку операцій з векселями суми у розмірі вартості таких векселів у періоді їх отримання та доводи відповідача стосовно заниження АБК «Спецметалургмонтаж» податку на прибуток є необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству, що діяло на момент перевіряємих правовідносин.

Щодо відносин з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» позивачем зазначено, що ним під час перевірки була надана первинна документація по виконаних ремонтних роботах на об'єктах ПАТ «ДМКД», що підтверджує правомірність формування експлуатаційних витрат за виконаними роботами та правомірність формування позивачем даних податкового обліку. Однак, зазначена документація до уваги відповідачем взята не була, перевірку фактично проведено не було, що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. Також зазначено, що проектна документація, кошторисна документація є власністю ПАТ «ДМКД», яка пред'являється за фактом здійснення тієї чи іншої операції в рамках виконання умов договору, а тому зберігається виключно у контрагента позивача.

Щодо відносин з ПП «Аметист» позивачем зазначено, що висновки про нереальність господарських операцій з ПП «Аметист» зроблені на підставі акту Дніпродзержинської ОДПІ від 20.02.2013 року № 1966/64/22-609/21938271 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Аметист». Реальність здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Щодо відносин з ПП «Аляска плюс» позивачем зазначено, що висновки про порушення позивачем п.198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України зроблені на підставі розбіжностей Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні контрагентів ДПС України між ПП «Аляска Плюс» та АБК «Спецметалургмонтаж» та відповідач вказує на те, що в ПП «Аляска Плюс» (має стан 16-припинено, ліквідовано, закрито) не відображено податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям з позивачем, що є протиправним, оскільки правомірність формування показників з ПДВ підтверджується первинними документами, зокрема реєстром отриманих і виданих податкових накладних та в перевіряємий період ПП «Аляска Плюс» ліквідовано не було, мало повну цивільну правоздатність.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступні обставини.

Згідно Акту від 20.12.2013 року за № 2091/22/04-03-22-01-22/32816042 «Про результати планової виїзної перевірки Асоціації «Багатопрофільна компанія «Спецметалургмонтаж» (код 32816042) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р.» (далі - Акт перевірки) та згідно матеріалів адміністративного оскарження Акту перевірки висновки відповідача про правопорушення позивача побудовані на наступному.

Згідно пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів, як компенсація їх вартості в т.ч. сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням. Таким чином, в разі отримання векселя у якості засобу платежу не виникає витрат в розумінні норм пп. 7.6.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто це не є операцією з придбання ЦП (відсутній договір купівлі-продажу ЦП та, відповідно, відсутній продавець), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток.

Щодо відносин позивача з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» відповідачем зазначено, що в позивача відсутні власні транспортні засоби, договори на перевезення вантажів не укладалися, документи щодо здійснення перевезень відсутні, відсутні документи щодо обґрунтування експлуатаційних витрат замовника (кошторис або калькуляція вартості), які прямо або опосередковано пов'язані з фактично виконаними роботами, тому виконані роботи не мають прямого або опосередкованого відношення до чинників, які пов'язані з наданими позивачем послугами ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського».

Щодо відносин з ПП «Аметист» відповідачем зазначено, що на підставі акту Дніпродзержинської ОДПІ від 20.02.2013 року № 1966/64/22-609/21938271 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Аметист» встановлено нереальність вчинених правочинів по ланцюгу: ТОВ «ВК Віконні системи» - ПП «Аметист» - ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ «ВМЗ», ТОВ «Лемтранс», ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», ПрАТ «Оріль-Лідер», ТОВ «Майстер ЗІП», Асоціація «Багатопрофільна компанія «Спецметалургмонтаж». З наданих до перевірки документів по взаємовідносинах з ПП «Аметист» неможливо дослідити фактичне здійснення господарських операцій з позивачем, відсутня калькуляція витрат, акти передачі матеріалів, звіт про використані матеріали ПП «Аметист», акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складено загально, без урахування виробничих процесів, не підтверджено, яким чином працівники ПП «Аметист» були допущені на об'єкт замовника, тому операції з придбання робіт (послуг) позивачем в ПП «Аметист» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Щодо відносин з ПП «Аметист» відповідачем зазначено, що згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні контрагентів ДПС України між ПП «Аляска Плюс» та АБК «Спецметалургмонтаж» рахуються розбіжності в показниках ПДВ, тому позивачем було завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Аляска Плюс», який не підтверджений податковими зобов'язаннями постачальника.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивачем отримано від ВАТ БМУ «Запоріжстальбуд-1» в оплату за надані послуги, емітентом яких є ВАТ «Запоріжсталь».

В подальшому між позивачем та ПП «Холд-3» через торговця цінними паперами (ТОВ Агенство цінних паперів «Кредо-Інвест») були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів (16.11.2010 р., 14.12.2010 р., 14.01.2011 р.), за якими позивач виступає продавцем, а ПП «Холд-3» покупцем. За даними договорами розрахунок здійснювався у вексельній формі згідно актів про вексельний платіж, де одержувачем є позивач, а платником (емітентом) - ПП «Холд-3». В подальшому (4 кв. 2010 р., 1 квартал 2011 р.) в розрахунок за продані ним векселі відповідно до актів про вексельний платіж позивач отримав від ПП «Холд-3» векселі та відобразив їх у бухгалтерському обліку :Дт 341 «Короткострокові векселі отримані».

В подальшому отримані від ПП «Холд-3» векселі були продані.

Вартість векселів, які обліковуються на рахунку 341 «Короткострокові векселі отримані в національній валюті», позивач в податковому обліку відніс до валових доходів та витрат за додатком «К3» (з 2 кварталу 2011 р. - рядок 03ІД) декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 4 підрозділу 4 розділу XX ПК України операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом III цього Кодексу, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

Відповідно до п. 1 підрозділу 4 розділу XX ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ч. 5 ст. 3 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

Відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому, облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Відповідно до пп.7.6.3 п. 7.6 ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пп.7.6.4 п. 7.6 ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Згідно П(С)БУ10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Мінфіну від 08.10.1999 р. № 237, облікова суть векселя, отриманого від дебітора - це дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи і надані послуги, забезпечена векселями. Засобом платежу і, відповідно, дебіторською заборгованістю, забезпеченою векселями, вексель є також при отриманні векселя третьої особи по індосаменту в погашення дебіторської заборгованості за договором від покупця, замовника.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. № 291 у разі придбання векселя за договором купівлі-продажу, в бухгалтерському обліку покупця він класифікується як фінансова інвестиція. Для обліку таких активів, як фінансові інвестиції, використовуються рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» і 35 «Поточні фінансові інвестиції».

Відповідно до Інструкції № 291 при отриманні векселя, як засобу платежу, тобто в погашення дебіторської заборгованості від покупця товарів/робіт/послуг, одержувач класифікує даний вексель як актив - дебіторська заборгованість, забезпечена векселями. Для обліку таких векселів використовують рахунки 34 «Короткострокові векселі отримані» і 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість і інші необоротні активи».

Враховуючи зазначене, позивачем дотримано вимоги пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та віднесено до складу витрат у обліку операцій з векселями суми у розмірі вартості таких векселів у період їх отримання.

Відтак, суд визнав обґрунтованими пояснення позивача, що у разі продажу цінних паперів, що придбані до 01.04.2011 р. під час первинного розміщення, після цієї дати до складу доходів в окремому обліку операцій з цінними паперами включаються доходи від такого продажу та, одночасно, до складу витрат витрати на придбання таких цінних паперів.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Згідно 2.1. Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до 2.2. Положення № 88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України, 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податковою обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 в акті, складеному за результатами документальної перевірки, факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства викладаються в актів чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до договорів підряду позивач в перевіряємий період виконував підрядні роботи на об'єктах та на замовлення ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського».

Для підтвердження реальності зазначених господарських операцій позивачем були надані наступні документи: договори підряду від 28.07.2009 року № 29-1156-02, від 01.04.2009 року № 29-0444-02, від 01.04.2009 № 29-0443-02, від 01.04.2009 року № 29-0442-02, від 29.07.2011 року № 11-1681-02, від 18.01.2012 року 12-0104-02, від 18.01.2012 року № 12-0103-02, від 18.01.2012 року № 12-0102-02, від 01.08.2012 року № 12-1554-02, від 01.08.2012 року № 12-1553-02; заяви про залік однорідних вимог, податкові накладні, рахунки та розрахунки на відшкодування витрат по ремонту та експлуатації робіт за період жовтень 2010 року - грудень 2012 року, заяви та акти на внос інструментів та електрообладнання на територію ПАТ «ДМКД».

Судом встановлено відповідність даних документів вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відтак дані документи мають силу первинних та підтверджують реальне здійснення господарських операцій, рух активів між позивачем та його контрагентами, правомірність формування позивачем показників податку на додану вартість.

Висновки відповідача, що відсутні документи щодо обґрунтування експлуатаційних витрат замовника (кошторис або калькуляція вартості), які прямо або опосередковано пов'язані з фактично виконаними роботами, суд відхиляє, оскільки згідно змісту договорів підряду визначено розмір експлуатаційних витрат - 1,2% від вартості виконаних робіт та в матеріалах справи знаходяться рахунки та розрахунки на відшкодування витрат по ремонту та експлуатації робіт за період жовтень 2010 року - грудень 2012 року, в яких встановлено розмір експлуатаційних витрат на підставі відповідних актів виконаних робіт.

Висновки відповідача про відсутність у позивача власних транспортних засобів, договорів на перевезення вантажів, не доводить нереальності господарських операцій між позивачем та ПАТ «ДМКД», оскільки позивачем надано заяви та акти на внесення інструментів та електрообладнання на територію ПАТ «ДМКД» де проводилися підрядні роботи, що доводить факт їх проведення.

Відповідно до Договору № 2113 від 12.01.2011 р. позивач (замовник) доручає, а ПП «Аметист» (виконавець) зобов'язується виконати роботи по наладці систем енергоавтоматики і КИП об'єктів в основних та допоміжних цехах ДМКД.

Для підтвердження реальності зазначених господарських операцій позивачем були надані наступні документи: договір № 2113 від 12.01.2011 року, рахунок № 10 від 31.10.2011 року, акт приймання виконаних робіт № 67 за жовтень 2011 року, податкова накладна № 67 від 31.10.2011 року;рахунок № 12 від 30.12.2011 року, акти приймання виконаних робіт № 73, 74, 75, 76, 77 за грудень 2011 року, податкові накладні № 73, 74, 75, 76, 77 від 30.12.2011 року.

Судом встановлено відповідність даних документів вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відтак дані документи мають силу первинних та підтверджують реальне здійснення господарських операцій, рух активів між позивачем та його контрагентами, правомірність формування позивачем показників податку на додану вартість.

Суд відхиляє висновки відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП «Аметист», оскільки останні зроблені на підставі акту Дніпродзержинської ОДПІ від 20.02.2013 року № 1966/64/22-609/21938271 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Аметист», оскільки предметом даної перевірки були відносини між ПП «Аметист» та ТОВ «ВК Віконні системи», а не відносини між ПП «Аметист» та позивачем, предмети укладених правочинів між «Аметист» та ТОВ «ВК Віконні системи», ПП «Аметист» та позивачем є різними.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Зазначені висновки суду підтверджено листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» згідно яких не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом) та правовою позицією Верховного суду України в постанові від 31.01.2011 р.

Відтак, суд визнав протиправність використання під час перевірки позивача акту Дніпродзержинської ОДПІ від 20.02.2013 року № 1966/64/22-609/21938271 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Аметист».

Зауваження відповідача про відсутність калькуляції витрат по виконаних ПП «Аметист» роботах та зауваження, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складено загально, без урахування виробничих процесів, суд відхиляє, оскільки в матеріалах справи знаходяться акти приймання виконаних будівельних робіт з локальними кошторисами, в яких визначено склад витрат по виконаним роботам.

Факт непідтвердження того, яким чином працівники ПП «Аметист» були допущені на об'єкт замовника не є питанням реальності господарських угод, а питанням належного виконання господарських зобов'язань між сторонами.

Між позивачем (замовник) та ПП «Аляска плюс» (виконавець) було укладено договір № 02/11-1 від 01.02.2011 року на виконання робіт.

Для підтвердження реальності зазначених господарських операцій позивачем були надані наступні документи: договір № 02/11-1 від 01.02.2011 року, податкові накладні від 31.03.2011 року за №№ 27 та 28, виписки по рахунку від 26.04.2011, 28.04.2011, 16.05.2011, 17.05.2011 року, аналіз рахунка по субконто 631 по контрагенту ПП «Аляска плюс» за березень 2011 року, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, акт про результати камеральної перевірки від 06.05.2011 року № 120/15-230/32816042, рахунки-фактури № СФ-27 та № СФ-28 від 31.03.2011 р., акти приймання виконаних робіт за березень 2011 р.

Судом встановлено відповідність даних документів вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відтак дані документи мають силу первинних та підтверджують реальне здійснення господарських операцій, рух активів між позивачем та його контрагентами, правомірність формування позивачем показників податку на додану вартість, зокрема в приймання виконаних робіт за березень 2011 р. визначена калькуляція вартості виконаних робіт, номенклатура та обсяг виконаних робіт.

Суд відхиляє висновки відповідача про протиправність формування позивачем показників податку на додану вартість, оскільки останні зроблені на підставі розбіжностей Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні контрагентів ДПС України між ПП «Аляска Плюс» та АБК «Спецметалургмонтаж» без дослідження первинних документів, що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 згідно якого в акті, складеному за результатами документальної перевірки, факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства викладаються в актів чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі встановлених обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Асоціації «Багатопрофільна компанія «Спецметалургмонтаж» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.01.2014 року за формою «Р» за №0000102201 про застосування до Асоціації «Багатопрофільна компанія «Спецметалургмонтаж» збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 140265,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 28314,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.01.2014 року за формою «Р» за №0000112201 про застосування до Асоціації «Багатопрофільна компанія «Спецметалургмонтаж» збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 190717,00 грн. та штрафних санкцій 11763,00 грн.

Присудити Асоціації «Багатопрофільна компанія «Спецметалургмонтаж» здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 17.03.2014 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 17.03.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита