Постанова № 39428113, 27.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ27 травня 2014 р. Справа № 804/4850/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представників позивача - Саркісова А.В. та Кравченка В.Г., представника відповідача - Шевченко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу -

за позовом Підприємства «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської організації «Асоціація авіації ЗАНГ Україїни»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України» (далі - Підприємство «Авіаційна компанія АгроавіаДніпро») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (правонаступником якої є - Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000452204 від 24.01.2014 р.

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, який встановлює презумцію правомірності рішень платника податків в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

Відповідно до ст. 228 ЦК України доказів вини або посягання позивача або його посадових осіб, працівників на суспільні основи держави, вчинення порушення публічного порядку відповідачем не надано.Тому, висновки відповідача про нереальність господарських відносин позивача з ТОВ «Голдлайн» є перевищенням його повноважень.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач заперечував проти задоволення адміністративного позову, подав заперечення на адміністративний позов, згідно яких зазначив, що перевіркою встановлено розбіжності між документами щодо виконання робіт за договором № 206/Е від 21.06.2013 р., тому акт від 30.08.2013 р. не можна вважати документом, що підтверджує виконання робіт за даним договором, не зрозуміло за що перераховані кошти відповідно до платіжного доручення, з наданих документів неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції - не зазначено вид послуг, перелік послуг, їх об'єм, одиницю виміру. Неможливо встановити зв'язок між наданими послугами та господарсько-фінансовою діяльністю позивача. На підставі зазначеного, відповідачем було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Голдлайн», встановлено відсутність об'єктів оподаткування, тому формування податкового кредиту позивачем є протиправним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України та на підставі наказу Дніпропетровської ОДПІ від 20.12.2013 р. № 526 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником ТОВ «Голдлайн» за червень 2013 р., про що складено Акт № 2/22-04/32575799 від 10.01.2014 р. «Про результати документальної позапланової перевірки Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємства «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України», код 32575799 з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Голдлайн», код 38329524 за червень 2013 р.» (далі - Акт перевірки), згідно якого встановлено наступні порушення:

- не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із ТОВ «Голдлайн», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Голдлайн» за червень 2013 р.;

- п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, Підприємством «Авіаційна компанія АгроавіаДніпро» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Голдлайн» за червень 2013 р. на суму 11000,00 грн.

На підставі Акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000452204 від 24.01.2014 р. з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 11000 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 5500 грн., всього разом 16500 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Відповідно до 2.1. Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до 2.2. Положення № 88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України, 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податковою обліку та підтверджувати рух активів за відповідними господарськими операціями навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Докази, що можуть свідчити про реальність операцій - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Між Підприємством «Авіаційна компанія АгроавіаДніпро» (замовник) та ТОВ «Голдлайн» (виконавець) 21.06.2013 р. було укладено Договір № 206/Е про виконання робіт з планування території.

Згідно предмету даного договору № 206/Е замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати роботи відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору № 206/Е ціна договору визначається відповідно до специфікації та акту прийому-передачі виконаних робіт, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 6.1 договору № 206-Е виконавець зобов'язаний подати замовнику виконавчу документацію (акт приймання-передачі виконаних робіт) в дводенний термін після закінчення робіт.

Під час проведення перевірки були використані договір про виконання робіт з планування території, податкова накладна за червень 2013 р., платіжне доручення, акт приймання-передачі виконаних робіт, специфікація до договору про виконання робіт з планування території, інші документи на які йдеться посилання в Акті перевірки, використано базу даних «системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА Україні», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Податки», ІС «ПБ».

В специфікації до договору № 206-Е та акту приймання-передачі виконаних робіт в графі найменування (робіт, послуг) зазначено «матеріал для відсипання земельної ділянки», що суперечить предмету договору, в якому передбачено проведення ТОВ «Голдлайн» робіт з планування території, та не може бути застосовано до договорів підряду, які передбачають виконання певних робіт (ст. 837 ЦК України). За своїм змістом зазначений документ («акт приймання-передачі виконаних робіт») не є актом приймання-передачі виконаних робіт, оскільки не містить інформації щодо обсягів виконаних робіт, виду проведених робіт, місця проведення робіт та інших даних, що дозволяють підтвердити факт господарських відносин між позивачем та ТОВ «Голдлайн» саме з виконання робіт з планування території за договором № 206/Е.

Надані позивачем до перевірки специфікації до договору № 206-Е та акт приймання-передачі виконаних робіт за своїм змістом є ознаками договору купівлі-продажу, а не договору підряду.

Будь-яких інших належних доказів виконання ТОВ «Голдлайн» робіт для позивача за договором № 206-Е останнім ані під час перевірки ані під час розгляду справи в суді надано не було.

Відтак, судом встановлено обґрунтованість висновків відповідача в Акті перевірки, що в наданих до перевірки документах містяться суперечливі дані.

На підставі зазначеного, суд визнав правомірність висновків Акта перевірки, що за результати перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із ТОВ «Голдлайн» та правомірність висновків про порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України щодо завищення податкового кредиту.

Усні пояснення представників позивача, що фактично від ТОВ «Голдлайн» були отримані роботи по вирівнюванню території та розпланування земельної ділянки не спростовують зазначених висновків суду, оскільки доказами підтверджені не були.

Надані позивачем в судовому засіданні договір оренди Підприємством «Авіаційна компанія АгроавіаДніпро» земельної ділянки від 14 липня 2008 р. з додатками, ліцензія ТОВ «Голдлайн» на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури та дозвіл № 0676.13.12 також не спростовують висновки суду, оскільки в даних документах відсутня інформації стосовно виконання робіт ТОВ «Голдлайн» для позивача.

Суд встановив протиправність використання відповідачем під час перевірки Підприємства «Авіаційна компанія АгроавіаДніпро» Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голдлайн» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів за період з 01.02.2013 р. по 31.07.2013 р. № 9/22/3-38329524 від 23.08.2013 р., оскільки даний документ складено без дослідження первинних документів та дії Західно-Донбаської ОДПІ щодо формування в акті № 9/22/3-38329524 від 23.08.2013 р. висновків про не підтвердження реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Голдлайн» та контрагентами у лютому-липні 2013 р. визнано протиправними постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/12408/13-а від 23.10.2013 р., яка залишена без змін судом апеляційної інстанції.

Суд встановив необґрунтованість висновків Акта перевірки, що відсутність документів транспортування матеріалів для відсипання земельної ділянки, дозвільних документів на проведення вказаних в договорі робіт, документів щодо наявності трудових ресурсів, є ознакою нереальності господарської операції, так як необхідність наявності даних документів за договором на виконання робіт (підряду) передбачена в виконавця робіт (ТОВ «Голдлайн»), а не в замовника (Підприємство «Авіаційна компанія АгроавіаДніпро»).

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З огляду на встановлені обставини, судом дійшов висновку про правомірність висновків відповідача в Акті перевірки Акт № 2/22-04/32575799 від 10.01.2014 р. та правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000452204 від 24.01.2014 р.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Підприємства «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України» - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 29.05.2014 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 29.05.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита