Ухвала суду № 39413432, 12.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11129/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІВІТІС" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІВІТІС" (далі - ТОВ "ДІВІТІС") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2013 р. №0001382220, №0001372220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 27.06.2013 р. №0001382220, №0001372220.

На вказану постанову ДПІ у Шевченківському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ДІВІТІС" з правильності обчислення податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ "МЕТРОС", за результатами якої відповідачем складено акт перевірки від 10.06.2013 №2/22-20/37933043.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 3 квартал 2012 р. на суму 33250,00 грн. та податок на додану вартість за липень 2012 р. на суму 31667,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 р. №0001382220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 39584,00 грн. (за основним платежем - 31667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7917,00 грн.), та №0001372220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 41563,00 грн. (за основним платежем - 33250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8313,00 грн.).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено ст. 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ "МЕТРОС" (поста-чальник) укладено договір від 02.07.2013 р. №02/07-12, за яким постачальник зобов'язується поставити товар (прилади бачення, перемикачі, манометри), а покупець прийняти товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється партіями. Кількість, номенклатура та ціна товару в партії визначається виходячи із замовлення покупця з урахуванням наявності товару на складі постачальника. Кількість, номенклатура та ціна товару вказуються у рахунку-фактурі та накладній, які надає постачальник на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належними первинними документами, зокрема, видатковими накладними, визначеного асортименту товару, кількості та ціни, податковими накладними, рахунками на оплату, банківськими виписками, карткою бухгалтерського рахунку 63 в розрізі контрагента.

Як вбачається з матеріалів справи, такий товар придбаний позивачем для подальшої його реалізації ДП "Київський бронетанковий завод" відповідно до договору поставки від 03.01.2013 р. №03-01/1, та реалізований згідно рахунків на оплату, видаткових і податкових накладних, виписаних позивачем, довіреностей на одержання товарів від ТОВ "ДІВІТІС".

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Разом з тим, податковим органом не зазначено жодних зауважень щодо повноти та змісту первинних документів наданих позивачем при перевірці.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивач надав до перевірки необхідні первинні документи на підтвердження валових витрат в сумі 158333,00 грн. і податкового кредиту з ПДВ в сумі 31667,00 грн. Відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників валових витрат і податкового кредиту по операціям з ТОВ "МЕТРОС", перевіркою не встановлено.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про допущені позивачем порушення, ґрунтується лише на висновках акту перевірки ДПІ у Оболонському районі від 10.10.2012 р. №782/22-6/31238263 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "МЕТРОС" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р.

Відповідачем жодним іншим чином не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент здійснення правочину та зв'язку з господарською діяльністю.

Отже, відповідач позбавив ТОВ "ДІВІТІС" права на формування валових витрат та податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.06.2013 р. №0001382220, №0001372220 та не спростовано докази, наявні в матеріалах справи, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 17.06.2014 р.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.