Постанова № 39411095, 23.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Справа № 4410/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопроміндустрія» на постанову Господарського суду Волинської області від 02 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопроміндустрія» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

01.10.2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000192302/1 від 11.06.2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ на 251 715 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Господарського суду Волинської області від 02 грудня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача повернути на банківський рахунок апелянта суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року, грудень 2007 року.

В апеляційній скарзі покликається на те, що у Акті перевірки №30/03015/23-4/34148385 від 19.03.2008 року та у оскаржуваній постанові відсутні будь-які докази того, що відповідач проводив будь-який порівняльний аналіз цін реалізації аналогічних товарів тобто бувших у використанні кузовів до транспортних засобів на території України

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податковою інспекцією дотримано вимоги п.п. 1.20.2., п.п. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні звичайної ціни доведено факт продажу вказаного товару за листопад, грудень 2007р. за цінами нижчими від цін, за якими продається аналогічний товар, тобто за звичайними цінами.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Луцькою ОДПІ проведена перевірка ТзОВ «Автопроміндустрія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за листопад, грудень 2007р., по результатах якої складено Акт № 30/03015/23-4/34148335 від 19.03.2008р.

В розділі 3 Акту «перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад, грудень 2007р.» зазначено про порушення п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, в частині того, що ТзОВ «Автопроміндустрія» занижено суму податкових зобов'язань за листопад 2007р. на 251715 грн., за грудень 2007р. на суму 297308 грн.; в порушення абз. «а» п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 зазначеного закону завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень на 251715 грн.

Як слідує з Акту перевірки (р. 3.2.1, 3.4.1) товариство «Автопроміндустрія» в листопаді, грудні 2007р. здійснювало реалізацію кузовів до транспортних засобів (легкових автомобілів) бувших у використанні фізичним особам (кінцевим споживачам).

В ході перевірки встановлено, що за даними платника реалізація кузовів в листопаді проведена на суму 1354173 грн., крім того ПДВ -270835 грн., за даними перевірки на суму 2612750 грн., крім того ПДВ -222550 грн., розбіжність між даними перевірки та даними платника становить 1258577 грн., крім того ПДВ -251715 грн. В грудні 2007р. за даними платника реалізовано кузовів на суму 1054862 грн., крім того ПДВ -210972 грн., за даними перевірки на суму 2541401 грн., крім того ПДВ -508280 грн., розбіжність між даними перевірки та платника складає 1486539 грн., крім того ПДВ -297308 грн.

Кожна операція купівлі здійснюється на Центральній Товарній Біржі (м. Полтава, вул. Леніна, 91) в результаті біржових торгів згідно біржового контракту, який укладається щоразу при придбанні нового кузову між членом Біржі (приватним підприємцем в особі брокера - Брокер Продавця, що діє на підставі договорів-доручень від імені ТзОВ «Автопроміндустрія») «Продавець», з однієї сторони, та іншим членом Біржі (ТОВ «Міжрегіональний брокерський дім «Фаворит» - Брокер Покупця, що також діє на підставі договору-доручення від імені фізичної особи, яка бажає придбати даний товар). В біржовому контракті вказується предмет контракту (найменування, марка, рік випуску, шасі (рама), кузов (коляска), реєстраційний номер, модель, колір, двигун, тип транспортного засобу), в тому числі вартість товару (сума біржової угоди), порядок розрахунків та умови поставки товару (самовивіз).

Оголошення про продаж кузовів, про відкриття біржових торгів на продаж кузовів до засобів масової інформації ТОВ «Автопроміндустрія» відсутні і в ході перевірки не надавалися. Оцінки експертів, які визначають вартість кузовів для реалізації фізичним особам, договори, заключені з покупцями кузовів - фізичними особами, документи, які підтверджують передачу кузовів для продажу товарній біржі із зазначенням ціни передачі на підприємстві відсутні і в ході перевірки не надавалися.

Перевіркою встановлено, що база оподаткування операцій з кузовів, що імпортувалися, визначалася з вартості визначеної по іноземних каталогах за пропозицією митниці, тобто митної вартості. Визначена таким чином вартість кузовів зазначалася у графі 12 ВМД як митна вартість, з якої платником при розмитненні в певних розмірах сплачувались митні збори, мито та ПДВ. Дана митна вартість значно більша від фактурної (договірної) вартості. При оприбуткуванні імпортованого товару платник формував собівартість, виходячи з договірної ціни придбання.

ТзОВ «Автопроміндустрія» здійснювало реалізацію кузовів до транспортних засобів (легкових автомобілів), які були у використанні, фізичним особам (кінцевим споживачам) за договірними цінами (виходячи з їх фактурної вартості з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, митного збору та інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що є значно нижчими за звичайні ціни, а саме митну вартість з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, митного збору та інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), чим порушено п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»( із змінами та доповненнями).

На підставі Акту перевірки Луцькою ОДПІ 11.06.2008р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192302/1 (а.с. 28), яким ТзОВ «Автопроміндустрія» зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень на 251715 грн.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база

оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної

(контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з

урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів

(обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена

сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна

відповідає рівню справедливих ринкових цін. При цьому, в силу пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 того

ж Закону обов'язок такого доведення покладено на відповідача.

Згідно п.1.20.2 ст.1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Відповідно до п.13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що сама процедура і критерії для визначення митної вартості, визначена Митним кодексом України (шість методів згідно ст..266 МК України), відрізняється від процедури визначення звичайної ціни, встановленої п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому просте механічне ототожнення понять, внаслідок неправильного тлумачення ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.13 Указу Президента України від 23.07.1998 року №817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», є хибним і не відповідає діючому податковому законодавству.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, доводячи відповідність рівня договірних цін рівню звичайної або справедливої ринкової ціни, неправомірно визначив рівень звичайної ціни реалізації на внутрішньому ринку України, прив'язавши її до митної вартості імпортованих мною товарів, оскільки чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при його реалізації на внутрішньому ринку України.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки для правомірного застосування цієї правової норми (пункту 4.1 статті 4 Закону про ПДВ) податковий орган, в силу пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, однак, все його доведення звелось до ототожнення звичайної ціни товару з митною вартістю, а це суперечить чинному законодавству.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Луцької ОДПІ Волинської області повернути на банківський рахунок позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року та грудень 2007 року, колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту, а тому в тій частині слід відмовити в позові.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопроміндустрія» задовольнити частково, а постанову Господарського суду Волинської області від 02 грудня 2010 року у справі №02/159-2А скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №000192302/1 від 11.06.2008 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М. Ліщинський

Судді О.І. Довга

В.С. Затолочний