Ухвала суду № 39411103, 23.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 р. Справа № 50099/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0011061501/0 від 28.11.2008 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

17.05.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0011061501/0 від 28.11.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вони самостійно визначивши та перерахувавши суми ПДВ, виконали своє зобов'язання зі сплати ПДВ за визначеними ними періоди, що виключає застосування до них штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкового повідомлення-рішення №0011061501/0 від 28.11.2008 року винесене ДПІ у Сокальському районі Львівської області.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що у даному випадку, відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суми по платіжних дорученнях, про які йдеться в позовній заяві були спрямовані на погашення податкового боргу, що виник у зв'язку з несплатою позивачем самостійно визначених сум податкового зобов'язання у поданих до податкового органу деклараціях по ПДВ в попередніх роках, а саме суми по вищезгаданих деклараціях. Вважають, що надходження сум на сплату податків, зборів (обов'язкових платежів) мають спрямовуватись на погашення податкових зобов'язань (податкового боргу) платника податку у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позові вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДВАТ «Шахта «Надія» зареєстроване, 16.03.2001 року як юридична особа Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 546104.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області (надалі відповідач) була проведена перевірка дотримання ДВАТ «Шахта «Надія» вимог п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за період з 02.03.2006 року по 09.10.2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та податку на прибуток, із затримкою, що є більшою 90 календарних днів в сумі 1583771, 01 грн.

За наслідками перевірки складено Акт від 17.11.2008 року № 1044/150/00178175 (надалі Акт перевірки).

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення № 0011061501/0 від 28.11.2008 року, яким позивачу за затримку 909 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 3167542, 00 грн. зобов'язано сплатити 1583771, 01 грн.

Здійснюючи розрахунок штрафних санкцій (додаток до Акта перевірки), відповідач визначив кількість прострочених днів сплати самостійно визначених позивачем сум податкового зобов'язання у податкових деклараціях за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) (перелік декларацій наведений у розрахунку).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що позивач сплатив до бюджету наступні платежі:

- платіжним дорученням № 1757 від 08.09.2008 року сплачено до бюджету ПДВ в розмірі 150 000,00 грн. - призначення платежу ПДВ за серпень 2008 року;

- платіжним дорученням № 1846 від 23.09.2008 року сплачено до бюджету ПДВ в розмірі 505 073,00 грн. - призначення платежу ПДВ за серпень 2008 року;

- платіжним дорученням № 1867 від 26.09.2008 року сплачено до бюджету ПДВ в розмірі 1 000 000,00 грн. - призначення платежу ПДВ за серпень 2008 року;

- платіжним дорученням № 1968 від 09.10.2008 року сплачено до бюджету ПДВ в розмірі 1 000 000,00 грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008 року;

- платіжним дорученням № 2037 від 17.10.2008 року сплачено до бюджету ПДВ в розмірі 300 000,00 грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008 року;

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Зазначена вище норма Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає правило, але не містить обов'язку або механізму його реалізації, суб'єктного складу, а саме переліку осіб, щодо яких вона застосовується та переліку осіб, яким надано право його виконання.

У відповідності до вимог п.п. 7.1.1 п. 7.1 зазначеної статті, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року за № 679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно з п. 3.8 вказаної вище Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Крім того, п. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

При цьому, наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу», з наступними змінами та доповненнями.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачено п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно з п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому, при сплаті податкових зобов'язань за конкретні періоди, обов'язок платника податків щодо сплати податку припиняється зі сплатою податку за вказані періоди.

Із системного аналізу Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ вбачається відсутність законодавчо визначеного порядку та механізму погашення податкового боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань. Крім того, в жодному разі, органи державної податкової служби не наділені повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків та розпоряджання його коштами.

З огляду на викладене, всебічно і повно з'ясувавши і перевіривши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для правильного вирішення спору по суті, застосувавши вказані вище норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, самостійно, без узгодження з позивачем, змінив призначення платежу та погасив існуючий податковий борг,і як наслідок протиправно застосував до позивача штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі №2а-4175/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

В.С.Затолочний