Ухвала суду № 39405263, 11.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2014 р. м. Київ К/9991/72092/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012

у справі № 0670/932/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кемь»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кемь» (надалі - позивач, ТОВ «Кемь») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (надалі - відповідач, ДПІ у м. Житомирі), у якому просило суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 № 30000432302.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012, адміністративний позов ТОВ «Кемь» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС від 06.02.2012 № 30000432302.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Кемь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, за результатами перевірки 20.01.2012 складено акт № 392/23-1/36389780/0110 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 2.2, п. 2.6. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, що виразилося у незабезпеченні оприбуткування готівкової виручки в повній сумі її фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій № 0625009602 Р/1 за 27.08.2010 на суму 4 000,00 грн.

На підставі даного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 № 30000432302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 20 000,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оприбуткування готівки здійснено позивачем у відповідності до вимог Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а допущена ним описка не вплинула на правильність ведення касових операцій.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.2. Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Згідно з п. 2.6. Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 27.08.2010 позивач отримав від клієнтів готівку в сумі 115 804,27 грн. та здійснив службове вилучення готівки з каси у сумі 115 879,41 грн., що підтверджено копією Z-звіту № 0045 від 27.08.2010.

В судах попередніх інстанцій позивач пояснив, що при внесенні записів до книги обліку розрахункових операцій ним було допущено описку при вчиненні запису суми готівки оприбуткованої 27.08.2010. Вказану описку в графі «сума готівки» товариство виправило до початку проведення перевірки, проте її не було виправлено при записі «суми розрахунків» за 27.08.2010, а саме: записано 111 804,27 грн. замість 115 804,27 грн.

При цьому факт оприбуткування готівки 27.08.2010 у сумі 115 879,41 грн. підтверджується прибутковим касовим ордером від 27.08.2010 № 570-573, випискою по рахунках банку та звітами касира. Тобто, сума готівки, оприбуткованої позивачем відповідає сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано погодилися з доводами позивача про те, що у книзі обліку розрахункових операцій позивача запис суми 111 804,27 грн. замість 115 804,27 грн. є опискою, та не може бути підставою для висновку про неоприбуткування ним готівкової виручки у сумі 4 000,00 грн.

У зв'язку з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли законного висновку щодо відсутності факту порушення позивачем приписів п.п. 2.2, п. 2.6. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та підстав для застосування до нього фінансових санкцій згідно ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі № 0670/932/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна