Ухвала суду № 39405262, 04.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2014 р. м. Київ К/9991/57659/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Стрельцової О.Ю.,відповідача:Пироженка С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012

у справі № 2а-6994/12/2670

за позовом Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД» (надалі - позивач, ДП ЗАТ Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), у якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 № 000027156 та визнати дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012, адміністративний позов ДП ЗАТ Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД» задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 № 000027156 та визнано дії ДПІ у Печерському районі м. Києва в частині зменшення суми від'ємного значення за серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року та лютий - березень 2012 року на суму податку на додану вартість у розмірі 5 829 796,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн. протиправними.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ДП ЗАТ Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) «Тегра Україна ЛТД» за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, березень 2011 року, за результатами якої 23.04.2012 складено акт № 8/15-6/21670383 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп.7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до безпідставного визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованої в декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 78 733,78 грн., за вересень 2010 року в розмірі 758 527,25 грн., за жовтень 2010 року в розмірі 1 657 193,19 грн. за листопад 2010 року в розмірі 2 805 871,18 грн.; пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставно заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року в розмірі 529 471,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 № 000027156, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 829 796,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість сформована за результатами реальних господарських операцій з ТОВ «Агроюг-Сервіс», ТОВ «Таврійська Зернова Компанія», ТОВ «Меридіан СА», ТОВ «Агро-Леон», ПП «Сорос-Трейд» та ФОП ОСОБА_7 за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, березень 2011 року з поставки товару - сої товарної.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податковий кодекс України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної;в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що формування податкового кредиту та реалізація права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснювалося позивачем за результатами господарських операцій з ТОВ «Агроюг-Сервіс», ТОВ «Таврійська Зернова Компанія», ТОВ «Мередіан СА», ТОВ «Агро-Леон», ПП «Сорос-Трейд» та ФОП ОСОБА_7, що виступали першими контрагентами в ланцюгу постачання товарів.

В матеріалах справи містяться всі докази належного виконання умов договорів в повному обсязі, що підтверджується, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

При цьому позивачем до суду надано докази подальшого використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Це підтверджується наявними у справі копіями договорів складського зберігання зерна, копіями актів виконаних робіт, актів здачі-приймання робіт, копіями складських квитанцій, копіями актів зачистки та іншими документами.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що реальність господарських операцій позивача повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, пов'язаними з господарською діяльністю позивача, а тому позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням відповідного товару до податкового кредиту.

Разом з тим, позиція відповідача ґрунтується лише на висновку про те, що господарські зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Агроюг-Сервіс», ТОВ «Таврійська Зернова Компанія», ТОВ «Мередіан СА», ТОВ «Агро-Леон», ПП «Сорос-Трейд» та ФОП ОСОБА_7 не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором. При цьому відповідачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності у позивача умислу на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Також слід зазначити, що у періоді, що перевірявся позивачем належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, а саме: декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. При цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у вказаному періоді позивачем віднесено суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу не було.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що податковим органом не доведено законності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 № 000027156 та правомірності дій зі зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 829 796,00 грн.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 у справі № 2а-6994/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна