Ухвала суду № 39405012, 10.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2014 р. м. Київ К/800/43371/13

К/800/54080/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Елізіум Пласт»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року

у справі № 0670/8718/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елізіум Пласт»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестом»,

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елізіум Пласт» (далі - ТОВ «Елізіум Пласт»; позивач) звернулось до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Коростенська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області; відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001621601 від 17 вересня 2012 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001621601 від 17 вересня 2012 року в частині зменшення ТОВ «Елізіум Пласт» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 40 058,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач та позивач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій Коростенською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового - про відмову в задоволенні позову.

ТОВ «Елізіум Пласт», в поданій касаційній скарзі, вказуючи на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга позивача - частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Коростенською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Елізіум Пласт» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2012 року, за результатами якої складено акт № 1200/15-4/32510883 від 30 серпня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001621601 від 17 вересня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3 140 058,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги товариства залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), частини 3 статті 203, частини 1 статті 220 Господарського кодексу України, статей 601, 653 Цивільного кодексу України у зв'язку з неправомірним включенням суми податку на додану вартість у розмірі 40 058,00 грн. на підставі податкової накладної № 16 від 05 квітня 2012 року до складу податкового кредиту в травні 2012 року з огляду на те, що дану податкову накладну виписано постачальником та отримано товариством у квітні 2012 року, а також заниженням суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 3 100 000,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на вказану суму, внаслідок ненадання належних доказів на підтвердження наявності у ТОВ «Елізіум Пласт» правових підстав для здійснення заліку зустрічних однорідних вимог.

Надаючи оцінку правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 16 від 05 квітня 2012 року, виписаної на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімтрейдресурс», суди виходили з наступних мотивів, з яким погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку може включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної протягом 365 днів з дати її виписки за умови її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі ж порушення постачальником порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі покупець товарів/послуг має право додати до податкової декларації заяву із скаргою на такого постачальника в тому звітному періоді, в якому суму податку на додану вартість на підставі відповідної податкової накладної включено до складу податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на підставі отриманої від ТОВ «Хімтрейдресурс» податкової накладної № 16 від 05 квітня 2012 року включено до складу податкового кредиту в квітні 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 40 058,33 грн.

Виявивши, що вказану податкову накладну не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ «Елізіум Пласт» 30 травня 2012 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за квітень 2012 року та зменшено суму сформованого податкового кредиту на 40 058,33 грн.

В подальшому позивачем включено зазначену суму на підставі податкової накладної № 16 від 05 квітня 2012 року до складу податкового кредиту в травні 2012 року з одночасним поданням відповідної заяви із скаргою на контрагента, як того вимагають правила пункту 201.10 статті 201 ПК України.

А відтак, слід погодитись з висновком судових інстанцій про відсутність у податкового органу правових підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вказаним епізодом.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001621601 від 17 вересня 2012 року в частині зменшення товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3 100 000,00 грн., суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли як належний доказ на підтвердження правомірності здійснення позивачем заліку зустрічних однорідних вимог з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестом» додаткової угоди від 03 квітня 2012 року, укладеної між ТОВ «Елізіум Пласт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Орікс», про розірвання договору поставки підвіконь ПВХ № 300112 від 30 січня 2012 року.

Зазначений висновок судами мотивовано посиланням на пункт 44.6 статті 44 ПК України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Однак, колегія суддів не може погодитись із вказаними доводами судових інстанцій, позаяк вони суперечать положенням статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій при розгляді справи всупереч правилам оцінки доказів, встановленим приписами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не надали правової оцінки поданій позивачем на підтвердження своєї правової позиції додатковій угоді від 03 квітня 2012 року.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елізіум Пласт» задовольнити частково.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.