ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" червня 2014 р. м. Київ К/800/35987/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
при секретарі Сватко А.О.
за участю представника позивача - Павлюка Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «М'ясо Буковини» Відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат»
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013
у справі № 2а/2470/541/12
за позовом Дочірнього підприємства «М'ясо Буковини» Відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат»
до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області
про скасування податкового повідомлення-рішення та наказу
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство «М'ясо Буковини» Відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області № 0000591500 від 24.02.2012 та скасування наказу № 35 від 25.01.2012.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.04.2013 позов задоволено; визнано незаконним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000591500 від 24.02.2012 та скасовано наказ № 35 від 25.01.2012.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить змінити рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної в порядку пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, та на підставі наказу № 35 від 25.01.2012, документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселецький птахокомбінат» з питань дослідження взаємовідносин із ТОВ «Асторг Плюс» за період з 01.08 по 30.09.2009, складено акт № 84/15/30175983 від 06.02.2012, в якому зафіксовані порушення: п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого укладені договори з ТОВ «Асторг Плюс» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю на загальну суму ПДВ - 14 897 грн., що призвело до заниження податку, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 14 897 грн., в т.ч.: за серпень 2009 року - 7 943 грн., за вересень 2009 року - 6 954 грн.
На підставі результатів вказаної перевірки, 24.02.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000591500 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 069,75 грн., в т.ч.: 14 897 грн. основного платежу та 11 172,75 грн.
Донараховуючи грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що угоди, укладені між ДП «М'ясо Буковини» на придбання ТМЦ з ТОВ «Асторг Плюс» мають протиправний характер, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, в результаті чого позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 14 897 грн. за серпень, вересень 2009 року.
Матеріалами справи встановлено, що 14.08.2009 між ДП «М'ясо Буковини» (покупець) та ТОВ «Асторг Плюс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № АС-92, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (курячу продукцію) партіями, в асортименті та кількості, встановлених у видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства; при прийнятті оскаржуваного наказу податковий орган діяв не в межах та спосіб, що передбачені законом та Конституцією України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що податкові накладні, що стали підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у спірному періоді містять недоліки; оскільки позивачем було допущено посадових осіб органу державної податкової служби, тому відхилено доводи позивача щодо неправомірності прийняття наказу.
Однак, суд касаційної інстанції з висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не може, з огляду на наступне.
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Приймаючи судові рішення по даній справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (купівлі-продажу товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача, та відповідно правомірності застосування штрафних санкцій у розрізі із встановленим порушенням.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеним контрагентом були нікчемними.
В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Асторг Плюс», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаного товару, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.
Також судами обох інстанцій не встановлено зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; не встановлено дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість; не встановлено спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій.
Для вирішення даного спору також важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.
Слід зазначити, що недоліки в заповненні податкової накладної не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, не впливають на розмір податкових зобов'язань продавця та податковий кредит покупця, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. З урахуванням зазначеного судами попередніх інстанцій не досліджено податкових накладних, які були підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем у спірному періоді.
Також судами обох інстанцій не досліджено питання щодо підстав прийняття податковим органом наказу № 35 від 25.01.2012 у відповідності до вимог пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
Лише за встановлення наведених обставин можливе прийняття законного та обґрунтованого рішення по даній справі.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «М'ясо Буковини» Відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат» задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.04.2013 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний
Судове рішення № 39405019, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 16.06.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а/2470/541/12. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: