Ухвала суду № 39405004, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/800/48799/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Луганській області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2013

у справі № 812/3794/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павар»

до 1. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області,

2. Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павар» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо проведення перевірки позивача та складання акту перевірки від 06.11.2009 № 0241/12/32/23/33620192, визнання протиправним та скасування рішення від 13.11.2009 № 0002452340.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення від 13.11.2009 № 0002452340; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної перевірки складу оптової торгівлі ТОВ «ПАВАР», розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Щербакова, буд. 6а, складено акт № 0241/12/32/23/33620192 від 06.11.2009, в якому зафіксовано порушення: п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: ведення обліку товарних запасів на складі з порушенням встановленого порядку (згідно додатків до акту перевірки №1-17 від 05.11.2009 про фактичні залишки товарних запасів встановлено надлишок товарів в обсязі 33 481,4 од. на суму 569 521,15 грн. та нестачу товарів - 33 530,5 од. на суму 195 924,51 грн.).

На підставі результатів вказаної перевірки, 13.11.2009 податковим органом прийняте рішення № 0002452340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 530 891,32 грн.

Враховуючи оскарження відповідачем-2 судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Приймаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем ведення обліку товарних запасів податковий орган виходив з відсутності за місцем реалізації товару позивача первинних документів.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено наявність договорів, податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Приписами ст. 21 цього Закону передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) здійснюється у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Облік товарів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснюється на підставі первинних документів (товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, сертифікатів, платіжних вимог-доручень, видаткових накладних тощо).

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства.

Однак, вказаними законодавчими нормами не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні знаходитись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до ст. 8 вказаного Закону покладено на уповноважену особу.

З огляду на викладене, можна зробити висновок про те, що факт наявності документів про внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей не може розцінюватися як неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Таким чином, у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неведення належним чином обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача-2 - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний