Ухвала суду № 39404976, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/51679/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання дій незаконними, скасування постанови,

в с т а н о в и в :

У січні 2012 року позивач звернуся до суду із вказаним позовом.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправною та скасовано постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-а-28919/08, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 1 вересня 2010 року. Зобов'язано відповідача відновити виконавче провадження та виконати виконавчий лист у справі № 2-а-28919/08, виданий Житомирським окружним адміністративним судом 1 вересня 2010 року, на користь ОСОБА_4

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення цим судом норм матеріального та процесуального права і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 20 вересня 2010 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (далі - ГУЮ) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-28919/08, виданого 1 вересня 2010 року, про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації Житомирської області перерахувати та виплатити ОСОБА_4 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2008 року, а також доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення відповідно до вимог ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 1 вересня 1996 року по 31 грудня 2006 року, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2008 року.

За невиконання зазначеного виконавчого листа у встановлений термін без поважних причин державним виконавцем ГУЮ 26 січня 2011 року на боржника накладено штраф у розмірі 340 гривень. Через повторне невиконання рішення суду постановою від 3 березня 2011 року накладено штраф в подвійному розмірі в сумі 680 грн.

23 березня 2011 року на підставі ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем направлено подання прокурору Овруцького району щодо прийняття рішення в межах його компетенції з приводу неправомірних дій боржника через невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_4

Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ від 23 березня 2011 року у зв'язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника та на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-28919\08, виданого 01.09.2010 року Житомирським окружним адміністративним судом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Статтею 2 Закону передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і згідно з ч.2 цієї статті здійснюється державними виконавцями. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно з ч. 7 ст. 12 Закону особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 76 (в редакції чинній на час відкриття виконавчого провадження)Закону після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Згідно ч. 3 ст. 87 Закону у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Частиною 11 статті 49 Закону (в редакції чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно ч. 3 цієї статті у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

В силу положень частини 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що, приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження, головний державний виконавець ГУЮ діяв, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ним виконані усі дії, що передбачені цим законом та передують винесенню такої постанови. Відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем правомірно, в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Зазначений висновок грунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними і наявними у справі доказами.

Однак, постанову окружного адміністративного суду було помилково скасовано рішенням апеляційного суду.

З огляду на наведене оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 226, 230 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2012 року скасувати.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Т.О. Лиска

І.Я. Олендер