Ухвала суду № 39402199, 25.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2014 року

справа № 804/7472/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпродормостбуд" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 р. №0001472301, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2013 року Приватне акціонерне товариство “Дніпродормостобуд” (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 р. №0001472301 в частині збільшення грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року задоволено адміністративний позов приватного акціонерного товариства “Дніпродормостобуд” до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області державної податкової служби від 22.11.2012 р. №0001472301 в частині збільшення грошового зобов’язання по податку на додану вартість на за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями; присуджено з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства “Дніпродормостобуд” (код ЄДРПОУ 32495478) судові витрати у розмірі 1862 (одна тисяча вісімсот шістдесят дві) гривні 51 копійка.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з’ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПРАТ “Дніпродормостобуд” (код ЄДРПОУ 32495478) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складений Акт №1766/22-2-17/32495478 від 06.11.2012 року (далі - акт перевірки) (а.с.11-33)

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 та п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 186 250,00 грн., в т.ч. по періодах: травень 2010 року на суму 17 083,33 грн., червень 2010 року на суму 32 666,67 грн., липень 2010 року на суму 30 000,00 грн., серпень 2010 року на суму 22 500,00 грн., вересень 2010 року на суму 25 000,00 грн., жовтень 2010 року на суму 25 666,67 грн., листопад 2010 року на суму 25 000,00 грн., грудень 2010 року на суму 8 333,33 грн. за наслідками допущених порушень податкового законодавства, викладених у розділі 3 даного акту перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2012 р. №0001472301 (а.с.10), яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість на 232 812,50 грн. (в т.ч. за основним платежем – 186250,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 46562,50 грн.)

Позивач в порядку досудового вирішення спору, подано первинну скаргу до Державної податкової служби в Дніпропетровській області. За результатами розгляду якої прийнято рішення від 25.02.2013 року про скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 22.11.2012 року №0001472301 в частині 46561,50 гривень штрафних (фінансових санкцій), в іншій частині залишено податкове повідомлення-рішення без змін, а скарга без задоволення. Також, позивачем було подано повторну скарг, за результатами розгляду якої, прийнято рішення від 13.05.2013 року про залишення податкового повідомлення-рішення без змін, а скарги без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, між ВАТ “Запорізький завод феросплавів” (Постачальник) та ЗАТ “Корпорація “Дніпродормостобуд” (Покупець) укладено контракт №11-08.132 від 25.07.2008 року та додаткові угоди. Згідно даного контракту Постачальник зобов’язується поставити товар (феросплави) на умовах 100% передплати. За період за який була здійснена перевірка позивач вносив передплату на розрахунковий рахунок Постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями наданими до перевірки. До перевірки також надано акти приймання-передачі продукції, податкові накладні, перелік яких міститься в акті перевірки.

Згідно договору комісії №К-01/11 від 20.01.2011 року та його додаткам позивач (комітент) доручає комісіонеру – ПАТ “Компанія “Приват Інтертрейдінг”, а комісіонер зобов’язується від свого імені та за рахунок комітента здійснити юридично значимі дії.

Відповідно до звіту комісіонера за договором комісії №К-01/11 від 20.01.2011 року, за лютий 2011 року та вантажно-митної декларації від 21.02.2011 року №112030000/2011/005219 товар реалізовано на експорт.

Частиною 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV (далі – Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі –Положення № 88) де зазначено, що первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

За загальним принципом права до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Вказана позиція викладена у п. 2 Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 р. щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Відповідно до ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі продажу товарів (робіт, послуг) база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних при поставці товарів.

Товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для (п.1 14.Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Наказ №363)): списання товарно-матеріальних цінностей (здійснюється під час відвантаження товарів на складі вантажовідправника); обліку на шляху їх переміщення (здійснюється перевізником під час транспортування); оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку (здійснюється у вантажоодержувача під час отримання товару); для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (здійснюється між автопідприємством та замовником перевезення).

Отже, ТТН не призначена для обліку використання транспортованих товарів у господарській діяльності вантажоодержувача (покупця), а відтак наявність (відсутність) ТТН не може бути підставою для висновку про відсутність зв’язку придбаних товарів із господарською діяльністю покупця.

Вимоги щодо обов’язкового складання ТТН під час перевезень автомобільним транспортом встановлені Наказом №363, але вказаний Наказ розповсюджується лише на взаємовідносини, що виникають між перевізниками та замовниками перевезень (преамбула Наказу №363).

Оскільки поставка товару відбувалась залізничним транспортом, тому доказом перевезення товару є залізничні накладні, згідно із Статутом залізниць України, постанова КМУ від 06.04.1998 року №457, копії яких додано до матеріалів справи.

Більш того, сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов’язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Також колегія суддів вказує, що відповідно до акту №788/23-2-17/32495478 від 18.03.2011 року про результати планової виїзної перевірки ПАТ “Дніпродормостобуд” (код ЄДРПОУ 32495478) (а.с.103-162) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, згідно із яким порушення щодо податку на додану вартість не виявленні.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, погоджуючись з його висновками, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук