Ухвала суду № 39402198, 25.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2014 рокусправа № 804/2191/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Надточій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 січня 2013 року за №0000030220, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 січня 2013 року за №0000030220.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року задоволено адміністративний позов ТОВ "Адатранссервіс" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 січня 2013 року за №0000030220; скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 січня 2013 року винесене Дніпродзержинською об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС відносно ТОВ "Адатранссервіс"; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Адатранссервіс" (код ЄДРПОУ 34683720) судовий збір у сумі 593,48 гривень.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Адатранссервіс" з питань по взаємовідносинам та розрахункам з ТОВ "Дельта-плюс-Юг" (податковий номер 37113986) за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №4872/255/22-506 від 13.12.2012 року (далі - акт перевірки) (а.с.14-49).

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про наступні порушення позивачем: ст.ст. 203, 215, 228, 662, 629, 658, 655, 656 ЦК України у частині недодержання у момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів у ТОВ "Дельта Плюс Юг" (податковий номер 37113986); п. 187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 59346,58грн.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08 січня 2013 року за №0000030220 - щодо донарахування ТОВ "Адатранссервіс" суми податку на додану вартість у розмірі 59346,58 гривень та нарахування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 гривня (а.с.12).

У підтвердження реальності виконання договору позивача з ТОВ "Дельта-плюс-Юг" долучено до матеріалів справи наступні документи: копію договору суборенди об'єкту нерухомості № 0104/2 від 01.04.2011р. та додатковою угодою до договору за № 1 від 30.06.2011р.; копію договору суборенди транспортних засобів № 0104/06 від 01.04.2011р. та додаткові угоди до договору за № 1 від 30.06.2011р. та від 01.06.2011р.; копію договору про автотранспорті послуги № 1/01-01 від 01.01.2011р. (замовник - ТОВ "Керамет"); договір про надання автобусів для перевезення пасажирів №13 від 04.05.2011р. (замовник - ТОВ "Керамет"); договір суборенди об'єкта нерухомості за № 4-01/04 від 01.04.2011р. (орендар - ТОВ "Агро Дім "Дніпро"); договір на автотранспорті послуги № 08/01/11 від 01.01.2011р. (замовник - ТОВ "Завод "ТехноНИКОЛЬ"); договір про надання автобусів для перевезення пасажирів №23-05/1 від 23.05.2011р. (замовник - ТОВ "Прогресс"); договір оренди об'єкта нерухомості № 1-10/01 від 10.01.2011р. та додаткова угода за № 1 від 01.06.2011р. (орендатор - ПП "Автоспецтех"); договір суборенди об'єкта нерухомості за № 1-01/02 від 01.02.2011р. та додаткова угода № 1 від 02.02.2011р. (орендар - ТОВ "Дніпродзержинський автобусний завод"); договір оренди об'єкта нерухомості за № 01-1/11-10 від 01.11.2011р. (орендар - ПП "ВСВ-Сервис"); договір оренди № 1-01/04 від 01.04.2011р. та додаткова угода № 1 від 01.07.2011р. (орендар - ТОВ "Агрегом"); договір оренди № 2-01/04 від 01.04.2011р. та додаткова угода № 1 від 01.07.2011р. (орендар - ТОВ "Агрегом"); договір оренди № 3-01/04 від 01.04.2011р. та додаткова угода № 1 від 01.07.2011р. (орендар - ТОВ "Агрегом"); договір оренди № 1-01/01 від 01.01.2011р. (орендар - ПП "Апрель"); договір на автотранспортні послуги № 16 від 17.05.2011р. (замовник - ТОВ "ТК "Дніпровський"); копії актів передачі виконаних робіт послуг: від 10.006.2011р. (по ТОВ "ТК "Дніпровський"); від 17.06.2011р. (по ПП "ЗІП"); від 16.06.2011р. (по ПП "ЗІП"); від 08.06.2011р. (по ПП "ЗІП"); від 30.06.2011р. (по ПП "Апрель"); від 04.01.2011р. (по ПП "Апрель"); від 30.06.2011р. (по ТОВ "Агрегом"); від 17.06.2011р. (по ТОВ "Завод "ТехноНИКОЛЬ"); від 30.06.2011р. (по ТОВ "Агрегом"); від 30.06.2011р. (по ТОВ "Агрегом"); від 30.06.2011р. (по ПП "ВСВ-Сервис"); від 30.06.2011р. (по ТОВ "Дніпродзержинський автобусний завод"); від 30.06.2011р. (по ПП "Автоспецтех"); від 30.06.2011р. (по ТОВ "Прогресс"); від 30.06.2011р. (по ТОВ "Прогресс"); від 20.06.2011р. (по ТОВ "Прогресс"); від 14.06.2011р. (по ТОВ "Прогресс"); від 30.06.2011р. (по ТОВ "Завод "ТехноНИКОЛЬ"); від 20.06.2011р. (по ТОВ "Симона"); від 15.06.2011р. (по ТОВ "Симона"); від 15.06.2011р. (по ТОВ "Симона"); від 08.06.2011р. (по ТОВ "Симона"); від 30.06.2011р. (по ТОВ "Керамет"); від 30.06.2011р. (по ТОВ "Керамет"); від 30.06.2011р. (по ТОВ "Керамет"); від 29.06.2011р. (по ТОВ "Керамет"); від 24.06.2011р. (по ТОВ "Керамет"); від 23.06.2011р. (по ТОВ "Керамет"); від 22.06.2011р. (по ТОВ "Керамет"); від 21.06.2011р. (по ТОВ "Керамет"); від 08.06.2011р. (по ТОВ "Керамет"); від 28.06.2011р. (по ТОВ "Дельта Плюс Юг"); від 28.06.2011р. (по ТОВ "Дельта Плюс Юг"); від 28.06.2011р. (по ТОВ "Дельта Плюс Юг"); копії актів приймання-передачі майна: від 31.03.2012р. (по ТОВ "Агрегом"); від 01.04.2012р. (по ТОВ "Агрегом"); від 31.03.2012р. (по ТОВ "Агрегом"); від 01.04.2011р. (по ТОВ "Агрегом"); від 31.03.2012р. (по ТОВ "Агрегом"); від 01.04.2011р. (по ТОВ "Агрегом"); від 06.02.2012р. (по ПП "ВСВ-Сервис"); від 01.11.2010р. (по ПП "ВСВ-Сервис"); від 10.01.2011р. (по ПП "Автоспецтех"); від 30.06.2011р. (по ТОВ "Дельта Плюс Юг"); від 01.04.2011р. (по ТОВ "Дельта Плюс Юг"); копії актів приймання-передачі транспортних засобів: від 01.06.2011р. (по ТОВ "Дельта Плюс Юг"); від 01.04.2011р. (по ТОВ "Дельта Плюс Юг"); від 30.06.2011р. (по ТОВ "Дельта Плюс Юг"); копії платіжних доручень: № 244 від 11.08.2011р., № 248 від 17.08.2011р., № 229 від 04.08.2011р., № 240 від 11.08.2011р., № 227 від 01.08.2011р., № 213 від 14.07.2011р., № 2806/1 від 28.06.2011р.; № 2806/2 від 28.06.2011р.; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Частиною 187.1. статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, погоджуючись з його висновками, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук