Ухвала суду № 39400264, 19.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

19 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8154/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О..

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бессарабія-В» до Арцизької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ПП «Бессарабія-В» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Арцизької ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 05.11.2013 року № 0000252200, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 268 731 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 67 182,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про завищення Підприємством податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам справи, а акти перевірок контрагентів Підприємства, складені іншими ДПІ, не можуть вважатися належним доказом неправомірних дій позивача. В свою чергу, Підприємством відповідно до вимог чинного податкового законодавства сформовано податковий кредит, відображені в податковій звітності господарські операції мали реальний характер та підтверджені первинними документами, які надавались посадовим особам відповідача під час перевірки. Також позивач зазначив, що правочин може бути визнано недійсним тільки за рішенням суду, проте договір від 28.08.2012 р. № 28/08/2, укладений між ПП «Бессарабія-В» та ФГ «Рід» в судовому порядку нікчемним не визнавався.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Арцизька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Бессарабія-В» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ФГ «Рід» за період з 01.07.2010 р. по 30.04.2012 р., з 01.03.2013 р. по 30.06.2013 р. та СК ім. Шевченка за період з 01.07.2011 р. по 30.04.2012 р., з 01.03.2013 р. по 30.06.2013 р., висновки якої відображені в акті перевірки від 30.10.2013 року № 170/22-35434347.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого угоди між ПП «Бессарабія-В» з контрагентами СК ім. Шевченка, ФГ «Рід» мають ознаки нікчемності;

п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого Підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 268 731 грн.

За висновком податкового органу, підприємство у періоді, що перевірявся, протиправно сформувало податковий кредит за господарськими операціями, здійсненими з СК ім. Шевченка, ФГ «Рід», які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, усі операції купівлі-продажу товарів не спричиняють реального настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Обґрунтовуючи нереальність господарських операцій з вказаними постачальниками, податковий орган послався на акт Роздільнянської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 05.08.2013 року № 56/22-00/32651963 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Рід» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2013 року, висновки ВПМ Роздільнянської ОДПІ від 08.07.2013 року, та акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.08.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2013 року, якими встановлено факт здійснення ФГ «Рід» безтоварних операцій та наявність в діяльності СК ім. Шевченка ознак фіктивної діяльності суб'єкта господарювання.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки Арцизькою ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2013 року № 0000252200, яким ПП «Бессарабія-В» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 268 731 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 67 182,75 грн. (стосовно господарських операцій з ФГ «Рід»)

Вирішуючи справу, суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі яких прийняті спірні повідомлення-рішення.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених, зокрема, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, умовою визнання податкової вигоди платника є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.08.2012 року між ПП «Бессарабія-В» та ФГ «Рід» укладено договір купівлі-продажу № 28/08/2, відповідно до якого позивачеві було поставлено сільськогосподарську продукцію на умовах даного договору, найменування, кількість та ціна якої визначалась відповідно до видаткових накладних продавця.

Позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ФГ «Рід» сільськогосподарської продукції, зокрема, соняшника, використання її в господарській діяльності підприємства, а саме: договір, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні про перевезення товару, платіжні доручення про оплату товару, рахунки-фактури, виписані ФГ «Рід» позивачу тощо.

Судом першої інстанції досліджено відповідні документи та встановлено, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов угод з зазначеним вище контрагентом, а також формування позивачем податкового кредиту. Отриманий товар був оплачений позивачем у безготівковій формі, що підтверджується довідками з банку, а на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ФГ «Рід» було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Крім того, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Тому, враховуючи дослідження судом першої інстанції факту реального здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару, в результаті чого підтверджено отримання позивачем товарів з метою використання у господарській діяльності, доводи податкового органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту, які викладені в апеляційній скарзі та які збігаються з наведеними в акті перевірки обставинами, суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бессарабія-В» до Арцизької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.