Ухвала суду № 39393865, 17.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 125817/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТрастТер» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «ТрастТер» до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання недійсною вимоги про сплату боргу,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року позивач - Приватне підприємство «ТрастТер» звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова, в якому просить визнати недійсною вимогу відповідача про сплату боргу №Ю-31 від 04.03.2011 року на суму 2355,22 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції, мотивована тим, що відповідно до поданого позивачем звіту та картки особового рахунку платника єдиного внеску станом на 04.03.2011 року сума заборгованості у приватного підприємства «ТрастТер» перед управлінням Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова становить 2355 грн. 22 коп. Факт наявності заборгованості в сумі 2355 грн. 22 коп. станом на 04.03.2011 року позивачем не спростований, та підтверджується картками особового рахунку платника єдиного внеску.

Таким чином, управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова при винесенні вимоги про сплату боргу від 04.03.2011 року №Ю-31, діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою із неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Приватне підприємство «ТрастТер» оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року та прийняте нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення №527 від 13.10.2010 року, яке внесене до вимоги про сплату внесків є недійсним в частині стягнення фінансових санкцій та пені, адже внески до Пенсійного фонду сплачуються і в самому рішенні не вказано конкретні суми прострочення по місяцях. Тому, невідомо на підставі чого виникла сума стягнення 1563,31 грн. за період 20.02.2009 року по 31.08.2009 року.

Крім того, апелянт вказує на те, що борг по рішенні №527 від 13.10.2010 року сплачений платіжними дорученнями №73 від 02.02.2010 рОКУ і №74 від 02.02.2010 року на підставі рішення №527 від 13.10.2009 року, а тому повторне стягнення платежів, які сплачені на підставі рішення №453 від 15.10.2010 року, апелянт вважає протиправним.

Апелянт стверджує, що рішення №527 від 13.10.2010 року в частині стягнення штрафу та пені прийнята з порушенням норм законодавства, зокрема п.13 ст.106 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, звертає увагу на те, що управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова планова перевірка підприємства не проводилась.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційноїінстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судами встановлено, що Приватне підприємство «ТрастТер» перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та є страхувальником відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до поданого позивачем звіту та картки особового рахунку платника єдиного внеску станом на 04.03.2011 року сума заборгованості у Приватного підприємства «ТрастТер» перед управлінням Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова становить 2355 грн. 22 коп.

Факт наявності заборгованості в сумі 2355 грн. 22 коп. станом на 04.03.2011 року позивачем не спростований, та підтверджується картками особового рахунку платника єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1, пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники, зазначені у пункті 1 (крім абзацу 7) частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник ' єдиного внеску зобов'язаним протягом 10 робочих днів, з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Таким чином, з аналізу вказаних норм та обставин справи апеляційний суд вважає, що управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова при винесенні вимоги про сплату боргу №Ю-31 від 04.03.2011 року діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню позовні вимоги Приватного підприємства «ТрастТер» до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання недійсною вимоги про сплату боргу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТрастТер» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року у справі №2а-4499/11/1370 за позовом Приватного підприємства «ТрастТер» до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання недійсною вимоги про сплату боргу - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник