Постанова № 39393823, 17.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 124083/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання незаконними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року позивач - ОСОБА_1 звернулася з позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якому просить визнати незаконними дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №26437198 від 24.05.2011 року та скасувати вказану постанову.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29 липня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо закінчення виконавчого провадження ВП №26437198. Скасовано постанову державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП №26437198.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у державного виконавця були відсутні підстави, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Суд першої інстанції вказує на те, що боржник при перерахунку позивачу пенсії як критерій розрахунку зобов'язаний застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Величина такого неодноразово змінювалась Законами України «Про державний бюджет» на відповідний рік, однак, боржником при перерахунку пенсії за весь період застосований розмір прожиткового мінімуму, який був встановлений станом на квітень 2007 р. з підстав незазначення у постанові суду ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Така обставина при виконанні рішення залишилась нез'ясована, за роз'ясненням постанови суду з цього приводу ні державний виконавець, ні боржник не звертались.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального права, управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 липня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до розпорядження від 19.05.2011 року №445292 управління Пенсійною фонду України в Галицькому районі м. Львова здійснило перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до рішень суду першої та апеляційної інстанції на виконання постанови гро відкриття виконавчого провадження, а саме: відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про стватус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, державиим виконавцем Сихівського ДВС ЛМУЮ було винесено постанову про закінчення виконачого провадження від 24.05.2011 року ВП №26437198 відповідно до п.8 ч 1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Апелянт зазначає, що посилання позивача на застосування ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є безпідставним, оскільки ні рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28.05.2010 року №2-1493, ні постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 року №35737/10/9104 не було зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова здійснювати перерахунок чи підвищення пенсії відповідно до вказаної статті. Отже, апелянт на власний розсуд тлумачить рішення суду та норми Закону.

Вважає, що управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова в повному обсязі виконало вимоги виконавчого листа Сихівського районного суду м. Львова від 19.04.201 року №2-1493, шо був винесений згідно із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. Відповідно, державним виконавцем правомірно було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.05.2011 року ВП №26437198.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 року зобов'язано управління Песійного фонду в Галицькому районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 07.04.2007 року по 31.12.2007 року, а починаючи з 22.05.2008року нараховувати та виплачувати пенсію відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум.

На виконання зазначеної постанови 14.03.2011 року Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист №2-1493/11.

Державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 13.05.2011 року відкрито виконавче провадження №26437198 на виконання виконавчого листа №2-1493/11

24 травня 2011 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, державним виконавцем у мотивувальній частині постанови зазначено висновок про виконання боржником рішення суду. Підставою такого висновку стало розпорядження №145292 від 19.05.2011 року про перерахунок позивачу пенсії.

Відповідно до вимог частини 5 статті 124, частини 3 статті 129 Конституції України встановлено обов'язковість виконання судових рішень на всій території України.

Згідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 25 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби

Частиною 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до вимог відповідно до п.8 ч. 1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як слідує із матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 року боржника, окрім перерахунку, зобов'язано провести виплату пенсії, проте така станом на 24.05.2011 року позивачу не здійснена, а згідно листа №№5697 від 26.05.2011 року та №6138 від 09.06.2011 року має бути проведена виплата в червні та липні 2011 року.

Частинами 1-2 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення. У разі, якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.

Встановлено, що боржник при перерахунку позивачу пенсії як критерій розрахунку зобов'язаний застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Величина такого неодноразово змінювалась Законами України «Про державний бюджет» на відповідний рік, однак, боржником при перерахунку пенсії за весь період застосований розмір прожиткового мінімуму, який був встановлений станом на квітень 2007 року з підстав незазначення у постанові суду ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Така обставина при виконанні рішення залишилась нез'ясована, та за роз'ясненням постанови суду з цього приводу ні державний виконавець, ні боржник не звертались.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження ВП №26437198 від 24.05.2011 року є такою, що винесена передчасно, оскільки не було витримано процедуру щодо повного та належного виконання судового рішення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що наведений спір розглянутий та вирішений неповноважним судом, що підтверджується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Як слідує з роз'яснень, які містяться в п. 9 постанови Пленуму ВАС України № 3 від 13.12.2010 р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», із ч. 2 ст. 18 КАС України випливає, що справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, їх посадова чи службова особа, підсудні окружним адміністративним судам.

Тому судам слід ураховувати, що позовні заяви стосовно рішень, дій або бездіяльності державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції підсудні окружним адміністративним судам, оскільки відповідачем у таких справах є відповідний орган державної виконавчої служби, незалежно від того, чи оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. У зв'язку з цим правила ч.3 ст. 18 КАС України для визначення предметної підсудності зазначеної категорії справ не підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи - позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Зазначена норма підлягає застосуванню при визначенні підсудності справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби незалежно від статусу позивача - фізичної чи юридичної особи та виконавчого документа, в тому числі незалежно від адміністративного суду, рішення якого примусово виконується, і основним у цьому є те, щоб оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність були прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань). Водночас, судам потрібно брати до уваги, що позивач може вибрати за вказаних умов лише окружний адміністративний суд, оскільки такі справи предметно підсудні тільки цим місцевим судам.

Таким чином, наведений спір відповідно до процесуального закону, чинного на момент розгляду справи в суді першої інстанції, був підсудний окружному адміністративному суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України (в редакції, діючій на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки справа розглянута неповноважним складом суду (тобто, із порушенням правил предметної підсудності), тому оскаржуване рішення місцевого загального суду, як адміністративного суду, підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, ст.ст.198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова задовольнити частково.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 липня 2011 року у справі №2а-1267/11 скасувати і прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання незаконними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо закінчення виконавчого провадження ВП №26437198 від 24.05.2011 року.

Скасувати постанову державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП №26437198 від 24.05.2011 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник