Ухвала суду № 39393809, 19.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/785/14 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

03.03.2014 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно у період з 22.05.2008 р. по 07.03.2014 р. в розмірі 4067,67 грн.; зобов'язання відповідача видати позивачу належне речове майно, яке зазначене в довідці від 17.03.2014 № 1, в період з 01.12.2005 по 22.05.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він на момент звернення до суду проходив військову службу за контрактом та перебував на речовому забезпеченні у відповідача. Вказує, що у зв'язку з відсутністю речового майна на речовому складі військовослужбовцям Північного територіального КЕУ речове майно не видається, грошову компенсацію за не отримане речове майно відповідач не виплачує.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 року позов задоволено. Стягнуто з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за не отримане речове майно у період з 22.05.2008 р. по 07.03.2014 р. в розмірі 4067,67 грн. Зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_2 належне речове майно, яке зазначене в довідці від 17.03.2014 № 1, за період з 01.12.2005 р. по 22.05.2008 р.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації замість належних їй за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості зазначених предметів, які не були ним отримані під час проходження служби. Крім того, в силу пункту 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, строк звернення до суду обчислюється з моменту звільнення в запас або відставку, тому позивачем строк звернення до суду не пропущений.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що гарантія грошової компенсації діяла до 11.03.2000 року, тобто до вступу в силу Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким призупинено частину другу статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Щодо видачі речового майна, то представником відповідача було зазначено, що строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом своїх прав чи законних інтересів, починається в день, коли особа має право на отримання відповідного предмета речового майна, але його не отримує з тих чи інших причин, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог позивач пропустив строк звернення до суду.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 станом на 03.03.2014 року (час звернення до суду) проходив службу у Збройних Силах України на посаді начальника житлового відділу Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління.

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 31.01.2014 № 10 звільнений з військової служби у запас за пунктом "г" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з правом носіння військової форми одягу (а.с. 34).

Наказом начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 07.03.2014 № 57 позивача виключено зі списків особового складу Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління (а.с. 35).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 13.02.2014, тобто в період перебування на службі, звертався до відповідача з інформаційним запитом щодо отримання грошової компенсації замість речового майна, однак йому було відмовлено, що підтверджується листом № 384 від 17.02.2014 (а.с. 8).

Крім того, при звільненні позивача з військової служби відповідачем не було видано позивачу речове майно, яке він не отримав в період проходження військової служби.

Відповідно до довідки № 1 від 17.03.2014 (вих. № 605), розмір грошової компенсації замість речового майна, що підлягало видачі позивачу в період з 01.12.2005 по 22.05.2008, складає 1618,18 грн., а в період з 22.05.2008 по 07.03.2014 - 4067,67 грн. (а.с. 20).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року, військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за їхнім бажанням, грошову компенсацію. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час.

Відповідно до п. 27 вказаного Положення, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію частини другої ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). Вказаний Закон набрав чинності з 11.03.2000 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»від 03.11.2006 року №328-V внесено зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, доповнено ст.. 9-1, п. 2 якої встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається КМ України. Зазначені зміни набрали законної сили 01.01.2007 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.01.2006 року № 489-V дію п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено на 2007 рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.01.2007 року №107-VI п. 2 ст. 9-1 Закону країни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виключено.

Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 67 Розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, право на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно відновлено рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо виключення пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, право військовослужбовців на отримання компенсації за не отримане речове майно, передбачене п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відновлено 22.05.2008 року, з дня ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дія норми, що передбачала можливість виплати військовослужбовцям грошової компенсації за речове майно, що не отримав позивач, була відновлена з моменту прийняття Рішення Конституційним судом України, тобто з 22.05.2008 року, а тому, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач вправі претендувати на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно у період з 22.05.2008 року по 07.03.2014 року в розмірі 4067,67 грн., а за період з 01.12.2005 по 22.05.2008 року отримати від відповідача належне речове майно, яке зазначене в довідці від 17.03.2014 № 1.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 р., залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.