Постанова № 39393812, 18.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/560/14 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Чернігівської митниці Міндоходів (далі - Чернігівська митниця, відповідач) в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ № 1-о від 08.01.2014 про звільнення ОСОБА_3, з посади держаного інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці; поновити позивача на посаді держаного інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці; стягнути з Чернігівської митниці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 08.01.2014; стягнути з Чернігівської митниці користь позивача понесені ним судові витрати по справі.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що прибули в судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з лютого 2003 року ОСОБА_3 перебував на службі в митних органах та з січня 2012 року був призначений на посаду інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці.

23.07.2013 згідно наказу Чернігівської митниці від 17.07.2013 № 291-к ОСОБА_3 було звільнено з посади інспектора митного поста «Прилуки» відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України та проведено остаточний розрахунок згідно ст. 116 КЗпП України.

Наказ №291-к від 17.07.2013 позивачем оскаржено до суду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2013, яка набрала законної сили, по справі №825/3153/13-а, визнано протиправним та скасовано наказ Чернігівської митниці від 17.07.2013 №291-к в частині звільнення ОСОБА_3 з посади інспектора митного поста «Прилуки», відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штатної чисельності митниці, поновлено позивача на посаді інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці з 24.07.2013 та зобов'язано Чернігівську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.07.2013 по 04.09.2013. В частині поновлення на посаді та виплати на користь ОСОБА_3 середнього заробітку, у межах стягнення за один місяць, постанову суду допущено до негайного виконання.

На виконання вказаного судового рішення (з врахуванням допуску до негайного виконання в частині поновлення на посаді) наказом Чернігівської митниці від 11.10.2013 №299-о ОСОБА_3 поновлено на посаді інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці з 24.07.2013.

Наказом від 08.01.2014 року за № 1-о ОСОБА_3 звільнено з посади інспектора митного поста «Прилуки» 08 січня 2014 р. відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із відмовою від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці. Підставою для звільнення визначено закінчення терміну попередження про наступне вивільнення.

Не погоджуючись зі звільнення та оскаржуючи наказ до суду позивач зазначив, що після винесення наказу про поновлення його на роботі, він був ознайомлений зі зміненою, посадовою інструкцію, що відрізнялась від попередньої, не був допущений до проведення митного оформлення, йому не видано службове посвідчення, не надано паролів доступу до інформаційних баз даних, що не дає можливість виконувати роботу на посаді, на яку його поновлено. Таким чином, ОСОБА_3 вважає, що його не допускають до роботи. Також зазначив, що на його звернення до начальника Чернігівської митниці, отримав роз'яснення, що його не допускають до роботи з технічних причин у зв'язку з відсутністю можливості виготовити службове посвідчення.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2013 р. ОСОБА_3 отримав письмове попередження про зміну діючих умов праці у зв'язку з відсутністю вакантних посад на митному посту «Прилуки» Чернігівської митниці Міндоходів та запропоновано посаду інспектора митного посту «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці Міндоходів.

На підставі того, що ОСОБА_3 не погодився на переїзд до іншого населеного пункту, 08.01.2014 року наказом №1-о останнього звільнено із займаної посади відповідно до п.6 ст. 36 КЗпП України в зв'язку із відмовою від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.

У своїх доводах позивач також наполягав, що рішення щодо його звільнення є незаконним також з тих підстав, що як на момент звільнення так і на даний час посада державного інспектора митного поста «Прилуки», на яку рішенням суду його поновлено на роботі, залишається в штатному розписі та жодних змін в організації праці не відбулося, зазначене місце роботи не змінило своє місце знаходження, а сам позивач не заперечував виконувати в подальшому свою роботу за займаною посадою за встановленою зміною оплати праці.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача, з врахуванням вимог п. 6 ст. 36 КЗпП України, є правомірними. При цьому, суд першої інстанції послався на те, що на митному посту «Прилуки» змінено умови оплати праці та скасовано виплату певних щомісячних надбавок, заробітна плата працівників Чернігівської митниці в цілому змінилась в бік погіршення. Позивачу було вручено письмове попередження про зміну діючих умов праці. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відбулося скорочення посади та штатної чисельності Чернігівської митниці, тому позивачу запропоновано посаду інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці (а.с. 50).

Крім того, судом першої інстанції було враховано, що 04.11.2013р. ОСОБА_3 був попереджений про переведення на іншу роботу та зміну діючих умов праці, та йому було повторно запропоновано посаду державного інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці. В свою чергу, Позивач не погодився з переведенням на запропоновану посаду та зміною істотних умов праці, про це свідчить його особистий підпис на попередженні про наступне вивільнення.

Проаналізувавши вищенаведене суд першої інстанції прийшов до висновку, що у разі якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст. 36 КЗпП України, як це правомірно зробив відповідач.

Судова колегія вважає висновки суду першої інстанції безпідставними та такими, що не ґрунтуються на наявних доказах у справі.

Відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Як було вже наведено вище, наказом № 299-о від 11.10.2013 року, на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 р. у справі № 825/3212/13-а, скасовано накази Чернігівської митниці від 17.07.2013 р№ 291-к «Про особовий склад» щодо звільнення 23.07.2013 р. ОСОБА_3 з посади інспектора митного поста «Прилуки», відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штатної чисельності митниці, поновлено ОСОБА_3 на посаді інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці Міндоходів з 24 липня 2013 року таким, що приступив до виконання службових обов'язків з 17 жовтня 2013 року з посадовим окладом згідно з тимчасовим штатним розписом митниці, з виплатою надбавки за спеціальне звання. Відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» збережено за ОСОБА_3, який поновлений до Чернігівської митниці Міндоходів, умови оплати праці, встановлені відповідно до законодавства для посадових осіб митної служби України.

Також, встановлено та не заперечується відповідачем, що посада на який працював ОСОБА_3, поновлювався на роботі після звільнення та повторно був звільнений, на митному посту «Прилуки» є в штатному розпису та не скорочена на час розгляду справи в суді першої інстанції та під час розгляду апеляційної скарги.

Також, в ході апеляційного розгляду справи позивач в своїх поясненнях зазначив, що під час проведення попереднього його звільнення з роботи мова йшла щодо змін умов праці за займаною посадою тільки в частині оплати праці. Він з цими змінами погодився і вважав для себе можливим продовжувати працювати за наявною посадою, але відповідач не питав його погодження на роботу з істотними змінами роботи, а вирішив його звільнити.

Відповідач також підтвердив, що посада, на який працював ОСОБА_3 та поновлений на роботі, не скорочена, наказ щодо поновлення на роботі на посаді інспектора митного посту «Прилуки» прийнятий вже після проведення всіх змін по оплаті праці, що відомо позивачу.

Як вбачається з наданих доказів відповідачем, підставою для пропозиції переведення позивача на посаду інспектора митного посту «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці Міндоходів стало наступне.

Після проведення реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України виготовлення бланків посвідчень працівників органів доходів і зборів, видачі та знищення службових посвідчень працівників органів доходів і зборів України і здійснюється на підставі наказу Міністерства доходів і зборів України від 08.07.2013 № 255 «Про службові посвідчення працівників органів доходів і зборів». З пояснень відповідача вбачається, що на момент поновлення позивача нові посвідчення посадовим особам органів доходів і зборів не були виготовлені, оскільки їх виготовлення здійснюється централізовано на рівні міністерства, а старі посвідчення вже не видавались, це стало підставою того, що ОСОБА_3 службове посвідчення не було видано. З цих причин у позивача була відсутня можливість доступу до програмно-інформаційного комплексу «Інспектор 2006» в частині закріплення та використання особистого митного забезпечення та не міг належним чином виконувати свої посадові обов'язки. Всі інші посадові особи митного поста «Прилуки» мали службові посвідчення та могли належним чином здійснювати митне оформлення.

З метою залучення позивача до робочого процесу, йому було запропоновано рівнозначну посаду на митному посту «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці Міндоходів, яка надавала можливість виконувати посадові обов'язки за відсутності службового посвідчення.

З огляду на наведені доводи законності прийнятого наказу про звільнення, та наявних в матеріалах справи документів, судова колегія приходить до висновку, що згідно наказу ОСОБА_3 був поновлений на посаду інспектора митного посту «Прилуки» з призначеною оплатою праці, що існує в штатному розпису даного посту та прийняв на себе виконання роботи на посаді інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці Міндоходів із зміною істотних умов праці.

Ті обставини, що адміністрація Чернігівської митниці при поновленні на роботі працівника, після незаконного його звільнення, не спроможна забезпечити належне виконання ним службових обов'язків (ніби то не можливість забезпечити службовим посвідченням), не може вважатися зміною істотних умов праці, оскільки така підстава законом не передбачена. Наявні обставини по справі та відповідні дії адміністрації відносно свого робітника свідчать, що фактичне поновлення на роботі ОСОБА_3 за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 р. не відбулося, рішення суду в повному обсязі щодо поновлення на роботі позивача не виконано, оскільки ОСОБА_3 до виконання своїх службових обов'язків на посаді інспектора митного посту «Прилуки» був не допущений.

Враховуючи зазначені правові норми, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 1-о від 08.01.2014 про звільнення ОСОБА_3, з посади держаного інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці.

Поновити ОСОБА_3 на посаді держаного інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці.

Стягнути з Чернігівської митниці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 08.01.2014 року.

Стягнути з Чернігівської митниці на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати по справі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 23.06.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.