Ухвала суду № 39393788, 18.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3745/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Тальнівської об'єднаної Державної податкової інспекції (Маньківське відділення) Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» до Тальнівської об'єднаної Державної податкової інспекції (Маньківське відділення) Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року позов задоволено, скасоване податкове повідомлення - рішення від 12 листопада 2013р. форми «Р» №0000172200 про збільшення суми грошового зобов'язання у сумі 253 807 грн. 50 коп. та податкове повідомлення - рішення від 12 листопада 2013р. форми «В4» №0000182200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 39 659 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання Маньківським відділенням Тальнівської ОДПІ згідно спірних податкових повідомлень-рішень від 12.11.2013 форми «Р» №0000172200 та від 12.11.2013 форми «В4» №0000182200, слугував висновок у акті № 29/22/36778252 від 11.10.2013р. про порушення позивачем ст. 198 Кодексу №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, у 2013 на суму 169 205 грн., у т.ч. за січень - 74 916 грн., за лютий - 790 грн., за березень - 54 230 грн., за квітень - 22 750 грн., за травень - 16 519 грн. На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000172200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 253 807 грн. 50 коп. (з яких 169 205 грн. - за основним платежем, 84 602 грн. 50 коп. - за штрафними фінансовими санкціями) та податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000182200 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 39 659 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові зобов'язання, нараховані ТОВ «Блу Оіл Компані» з податку на додану вартість у сумі 169 205 грн. та зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 39 659 грн. як наслідок невизнання у відповідних періодах відображених операцій позивача з контрагентом - ТОВ «ТД Теко Груп» (код ЄДРПОУ 37046716, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 423786).

На підтвердження реальності проведених господарських операцій позивачем надані первинні документи, що свідчать про отримання позивачем товару та повну його оплату на суму 1420961 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ 236 826 грн. 91 коп. (видатковими накладними на суму 1420961 грн. 50 коп., податковими накладними на загальну суму 1420961 грн. 50 коп. у тому числі ПДВ 236 826 грн. 91 коп., банківськими виписками на загальну суму 1420961 грн. 50 коп. (1370961 грн. 50 коп. + банківська виписка від 01.03.2013 на загальну суму 50 000 грн., що не надана суду, проте досліджена і описана у акті перевірки (а.с.225, т.1)) у тому числі ПДВ 236 826 грн. 91 коп.), що є значно більшою, ніж не визнано перевіряючими ПДВ (169 205 грн.) та використано у власній діяльності/перероблення (підтверджується виробничими звітами та накладними на передачу готової продукції) з відображенням отриманих доходів за подальшу реалізацію виготовленої продукції (видаткові накладні, ТТН, довіреності) у звітності.

Також, судом було встановлено, що на момент вчинення господарських операцій підприємства мали належну правоздатність та дієздатність, були зареєстровані як платники податків.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що спірний правочин не може визнаватися нікчемним, оскільки відповідає волевиявленню та внутрішній волі його учасників і спрямований на реальне настання правових наслідків, а зміст правочину не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральних засад суспільства.

Крім того, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару під час розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

З огляду на встановлене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Тальнівської об'єднаної Державної податкової інспекції (Маньківське відділення) Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.