Вирок № 39385546, 17.04.2014, Старобільський районний суд Луганської області

17.04.2014

ЄУН 431/962/14-к

Провадження № 1-кп/431/105

2014 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 р. Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого - судді Озерова В.О.,

за участю: секретаря Дубініної О.О.,

прокурора Самойленко Т.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народже ння, уродженця м. Старобільська Луганської області, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, офіційно не працюючого, проживаючого на АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

встановив:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення з наступних обставин.

19 лютого 2014 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_1, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливі відносини, які у нього склалися з ОСОБА_2, взяв у останнього, з його дозволу, будівельний електричний фен «Bautec ВНР 2000Е», вартістю 120 грн. 25 коп. та гроші в сумі 150 грн., які належали ОСОБА_2 на праві власності та які в подальшому не повернув, розпорядившись ними на свій розсуд, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 270 грн. 25 коп.

Дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнав повністю, не заперечував заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою за обставин, викладених віще. Щиросердечно кається у вчиненому кримінальному правопорушенні.

25 березня 2014 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України, яку сторони просять розглянути та затвердити.

Згідно угоди про примирення, обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 190 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 у виді громадських робіт строком на 120 годин.

Враховуючи те, що обвинувачений та потерпілий досягли угоди про примирення, підписали її, причому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинуваченому покарання, суд розглядає кримінальне провадження з обвинувальним актом відповідно до положень ст. ст. 468-475 КПК України та розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 1 ст. 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора, судді).

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення. Обвинувачений зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Потерпілий цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, що визначені в п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, а саме, що наслідком укладення та затвердження угоди про примирення для нього, як потерпілого є обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 цього Кодексу, та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Суд переконався в добровільності укладення сторонами угоди про примирення, тобто, що укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

Узгоджені сторонами (обвинуваченим, потерпілим) вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, та заявлені в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України, тобто, умови даної угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим відповідають вимогам діючого кримінально-процесуального та матеріального законодавства.

Прокурор у судовому засіданні вважав, що зміст угоди про примирення відповідає положенням діючого законодавства та підлягає затвердженню, а заявлене клопотання щодо постановлення вироку на підставі угоди, задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 належить затвердити, а ОСОБА_1, визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, з призначенням останньому узгодженої сторонами міри покарання.

У відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи № 79-37/7 від 18 березня 2014 року.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 350, 369, 370, ч. 2 ст. 373, 374, 468-476, ч. 3 ст. 394, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення, укладену 25 березня 2014 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 120 (сто двадцять) годин.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави витрати за проведення товарознавчої експертизи № 79-37/7 від 18 березня 2014 року в сумі 430 грн. 43 коп. (одержувач: УДКСУ у Старобільському районі/Старобільський район/24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396).

Речові докази: будівельний електричний фен «Bautec ВНР 2000Е», який знаходиться під охоронною розпискою у потерпілого ОСОБА_2, повернути останньому.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озеров В.О.