Рішення № 3937952, 16.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2009 р. Справа № 29/239-09

вх. № 4279/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом

Приватного сільськогосподарського підприємства "Молнія-1" с. Юрченкове

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківтранснафтогаз", м. Харків

про стягнення 216080,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 216080,00грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано зобов"язань за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №54-0705 від 07.05.2009р., а саме не поставлено товар.

Позивачем до позовної заяви було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача в сумі 216080,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2009р. за позовною заявою було порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 червня 2009 р.; задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, відзив на позов та документи витребувані судом не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.05.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №54-0705. Відповідно до п.1.1.-п.2.2. договору, відповідач зобов"язаний був поставити позивачу дизельне паливо у кількості 108,04тони, а позивач - оплатити паливо, відповідно до умов договору.

Згідно розділу 6 договору, яким встановлено порядок розрахунків, позивач зобов"язаний перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача 50% вартості палива відповідно до виставленого рахунку. 14.05.2009р. відповідачем було виставлено рахунок №336 на загальну суму 432160,00грн., відповідно до якого позивач оплатив аванс за поставку у розмірі 216080,00грн.

В порушення вимог п.4.2. договору дизельне паливо не було поставлено Позивачу.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 216080,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 2160,80 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 693 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товраиства з обмеженою відповідальністю "Харківтранснафтогаз" (61005, м. Харків, пр. Московський, 90-а, код ЄДРПОУ 36370806) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Молнія-1" (62562, Харківська область, Вовчанський район, с. Юрченкове, код ЄДРПОУ 30463397) 216080,00грн., 2160,80грн. державного мита, 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 22.06.2009р.