Постанова № 39376678, 12.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3598/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Фермерського господарства «Декоративні культури» на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом Фермерського господарства «Декоративні культури» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Фермерське господарство «Декоративні культури» звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 року №0001372203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року в задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати в повному обсязі Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, пп. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України відповідно до наказу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.06.2013 року №360 в період з 4 по 10 червня 2013 р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податків та зборів при взаємовідносинах позивача з ТОВ «Старт-Д» за період: квітень-травень 2012 року та ТОВ "Матадор" за грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.06.2013 № 780/22-03/31147716, яким встановлено порушення Фермерським господарством «Декоративні культури» пункту 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 22 600 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року на суму 3750 грн., у квітні 2012 року на суму 2100 грн., у травні 2012 року на суму 16750 грн.

На підставі даного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0001372203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 28 249 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 22 600 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 5649 грн 00 коп.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було доведено обставин придбання товару, визначеного у спірних накладних з його контрагентами.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2011 р. між ФГ «Декоративні культури» як замовником та TOB «Матадор» як постачальником було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити замовнику товар - насіння газонних трав в кількості 500 кг за ціною 22 500, 00 грн. Виконання постачальником умов зазначеного Договору підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 1467 від 21.12.2011 р. на суму 22 500, 00 грн. У свою чергу, TOB «Матадор» відносно вказаної господарської операції було виписано на користь ФГ «Декоративні культури» податкову накладну № 27 від 21.12.2011р.

24.04.2012 р. між ФГ «Декоративні культури» як замовником та TOB «Старт-Д» як постачальником було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити замовнику товар - насіння газонних трав в кількості 300 кг за ціною 12 600, 00 грн. Виконання постачальником умов зазначеного Договору підтверджується підписаною сторонами накладною № 1117 від 24.04.2012 р. на суму 12 600. 00 грн. У свою чергу, TOB «Старт-Д» відносно вказаної господарської операції було виписано на користь ФГ «Декоративні культури» податкову накладну № 149 від 24.04.2012р.

10.05.2012 р. між ФГ «Декоративні культури» як замовником та TOB «Старт-Д» як постачальником було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити замовнику товар - насіння газонних трав в кількості 2000 кг за ціною 48 000, 00 грн. Виконання постачальником умов зазначеного Договору підтверджується підписаною сторонами накладною № 1129 від 10.05.2012 р. на суму 48 000, 00 грн. У свою чергу, TOB «Старт-Д» відносно вказаної господарської операції було виписано на користь ФГ «Декоративні культури» податкову накладну № 53 від 10.05.2012 р.

15.05.2012 р. між ФГ «Декоративні культури» як замовником та TOB «Старт-Д» як постачальником було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити замовнику товар - насіння овсяниці червоной в кількості 800 кг за ціною 33 600, 00 грн. Виконання постачальником умов зазначеного Договору підтверджується підписаною сторонами накладною № 1642 від 15.05.2012 р. на суму 33 600, 00 грн. У свою чергу, TOB «Старт-Д» відносно вказаної господарської операції було виписано на користь ФГ «Декоративні культури» податкову накладну № 55 від 15.05.2012 р.

Також, 15.05.2012 р. між ФГ «Декоративні культури» як замовником та TOB «Старт-Д» як постачальником було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити замовнику товар - насіння газонних трав в кількості 450 кг за ціною 18 900, 00 грн. Виконання постачальником умов зазначеного Договору підтверджується підписаною сторонами накладною № 1497 від 15.05.2012 р. на суму 18 900. 00 грн. У свою чергу, TOB «Старт-Д» відносно вказаної господарської операції було виписано на користь ФГ «Декоративні культури» податкову накладну № 54 від 15.05.2012 р.

На підтвердження оплати вищезазначених договорів купівлі-продажу позивачем подано копії платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Суд першої інстанції звернув особливу увагу на те, що жодних доказів на підтвердження того, коли саме, на якому транспорті і за чий рахунок товар перевозився із м. Дніпропетровська до місця знаходження позивача, останнім суду не надано. Не погоджуючись з даним висновком суду, колегія суддів звертає увагу на таке.

В письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції позивачем зазначено, що з метою транспортування товару, який ним купується в його господарській діяльності, задля того, щоб додатково не нести витрати на найм перевізника, при необхідності використовує належний йому автомобіль Volkswagen Multivan, д.н. АІ8010ВС, 2007 року випуску, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, наявною в матеріалах справи. (а.с. 133, том 1).

Товар, який виступав предметом укладених між сторонами договорів в кожному окремому випадку не перевищував за своєю вагою 2 000 кг, що дозволяє, враховуючи його фасування в мішках по 25 кг транспортувати його легковими автомобілями та автомобілями вантажопасажирського типу, в тому числі мікроавтобусами та мінівенами.

У свою чергу, чинним законодавством не заборонено суб'єкту господарювання транспортувати придбаний ним товар транспортними засобами, які не відносяться до вантажних, що відповідно не вимагає оформлення таких перевезень шляхом складання ТТН за формою ТН-1.

Оскільки даний товар фасувався у мішки по 25 кг., то у колегії суддів не виникає жодного сумніву стосовно неможливості позивачем завантажити чи розвантажити його власними силами.

Як вбачається з договорів купівлі-продажу, предметом договору між позивачем та його контрагентами було насіння газонних трав, а в рахунках фактури, видаткових накладних, податкових накладних зазначено насіння трав вівсяниці червоної, насіння трав райграс пастбіщний тощо, то з даного приводу судова колегія приходить до висновку, що «насіння газонних трав» - це узагальнююче поняття, яке охоплює всі різновиди газонних трав. Отже, «насіння трав вівсяниці червоної», «насіння трав райграс пастбіщний» є різновидами «насіння газонних трав».

Товар, який постачався за вказаними договорами - насіння, використане позивачем у власній господарській діяльності шляхом посіву на орендованих ним земельних ділянках з метою отримання урожаю і збуту в подальшому.

На підтвердження обставин реалізації сумішей трав, які були приготовані шляхом використання придбаного насіння, позивач надав суду Договір поставки № 1306/2013 від 13.06.2013 р., укладений з Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Оболонського району міста Києва на суму поставки насіння газонних трав - 24 000, 00 грн. масою 500, 00 кг, накладну № 151/13 від 13.06.2013 р., рахунок № 6 від 13.06.2013 р., податкову накладну № 5 від 02.07.2013 р., а також Договір купівлі-продажу № 1 від 20.05.2013 р., укладений з Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Дніпровського району міста Києва на суму поставки насіння газонних трав - 45 120, 00 грн. масою 940, 00 кг, накладну № 8 від 20.05.2013 р., рахунок № 4 від 20.05.2013 р., податкову накладну № 3 від 20.05.2013 р.

Отже, колегією суддів встановлено, що первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на таке.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

При вирішенні вказаного питання слід виходити з того, що відповідно до норм статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань - платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» в даному випадку на момент проведення фінансово-господарських операцій ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Виняток з наведеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтуються на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

З означеного випливає, що - якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. В цьому випадку існують підстави для застосування статті 228 ЦК України із наслідками щодо нікчемності правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, тому існують підстави для внесення відповідних змін у податковому обліку платника податку та його контрагента, зокрема щодо попередньо відображених безтоварних операцій.

У разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платників податку, тільки при цій умові є можливість нарахування податкових зобов'язань платнику податку.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційною інстанцією, які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Фермерського господарства «Декоративні культури» на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Фермерського господарства «Декоративні культури» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 року №0001372203.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.