Ухвала суду № 39376657, 12.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17343/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року позивач Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600665/2 від 06.09.13 р. та картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.09.2013 року № 100250000/2013/01668

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2014 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 червня 2013 року приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» укладено контракт з фірмою «WEIFANG ENGLISHINDUSTRY CO., LTD» щодо придбання товару - лимонної кислоти. Загальна сума контракту становить 168000,00 долл. США. Продавцем виписано рахунок-проформу від 19 червня 2013 року №LIQ130619B на загальну 168000,00 долл. США та комерційний інвойс від 14.07.2013 року № FLIQ130619В який був сплачений Позивачем в повному обсязі.

Даний товар і відповідні товаросупровідні документи подано до митного оформлення згідно вантажної митної декларації № 100250000/2013/069543 від 06.09.2013 року.

Згідно електронної декларації митної вартості вартості 100250000/2013/069543 від 06.09.2013 року митна вартість товару заявлена позивачем до митного оформлення, відповідно до ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-УІ за першим методом (за ціною договору) і склала - 1342 824,00 грн.( 168000,00 долл. США).

Київською регіональною митницею державної митної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600665/2 від 06.09.2013р. та видано карту відмови у митному оформлені товарів від 06.09.2013 року № 100250000/2013/01668. За наслідком такого коригування різниця у митних платежах становить 4156,36 грн. та 13620,07 грн. з ПДВ в бік збільшення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно розраховано митну вартість товарів, які ввозяться, за першим методом - за ціною контракту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Колегією суддів встановлено, що позивачем були надані такі документи: зовнішньоекономічний контракт, інвойс, рахунок-проформа, міжнародну автомобільну накладну, коносамент, платіжні доручення, прайскурант (прайс-лист) виробника товару, пакувальний лист, страховий поліс, сертифікат походження товару, митна декларація країни відправлення, сертифікат якості, інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю тої (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Екологічний контроль»), інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Керуючись Митним кодексом України та на виконання вимоги митного органу позивачем було додатково подано виписку з бухгалтерської документації: податкові накладні № 307 від 23.08.2013 p, №1625 від 17.05.2013 p., № 1599 від 16.05.2013 р., № 1475 від 30.04.2013 р., а також цінову експертизу спеціалізованої експертної організації КНР № 133700ВО/07846 і 17.07.2013 р.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

Приписами статті 55 Митного кодексу України встановлено, якщо декларант або уповноважена ним особа не погоджується з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів, орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

З графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався, оскільки надані документи для підтвердження митної вартості не містили всіх відомостей, які підтверджують числові показники митної вартості (декларантом не подано документи, що містять відомості про вартість страхування, вартість страхування не зазначена в ДМВ). Надана для перевірки експортна митна декларація складена на китайській мові, що не відповідає вимогам ст. 254 МКУ.

З контракту вбачається, що умовами поставки товару є CIF Одеса (Інкотермс -2000).

Згідно Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати № 560 від 01.01.2000) термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, Проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Згідно статті А.3. (а, б) Інкотермс продавець зобов'язаний: за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу; за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Згідно статті Б.3. (а, б) Інкотермс покупець не несе зобов'язань за договором перевезення та страхування.

Отже, позивач не несе жодних витрат щодо страхування товару за даним контрактом, оскільки його поставка відбувається на умовах CIF Одеса (Інкотермс -2000). Вказане зумовлює відсутність відомостей у відповідній ДМВ щодо витрат на страхування, оскільки такі позивачем не можуть бути понесені за таких умов поставки, а тому судова колегія вважає, що посилання відповідача щодо ненадання документів з приводу оплати страхування є безпідставними та необґрунтованими, адже ці витрати понесені продавцем за його особистий рахунок, а не покупцем.

Листом № 19 від 01.10.2013 року, отримання якого підтверджується листом відповідача від 09.10.2013р., позивачем було направлено належний переклад митної декларації країни відправлення, тим самим усунено недолік, зазначений відповідачем, керуючись статтею 254 Митного кодексу України, у графі 33 оскаржуваного рішення

Колегія суддів зазначає, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу зовнішньоекономічний контракт №LIQ130619B від 19.06.2013 року, інвойс/рахунок № FLIQ130619B від 14.07.2013 року, рахунок-проформа №LIQ 130619В від 19.06.2013 року, міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 276/1від 03.09.2013 р., міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 276/2 від 03.09.2013 р., міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 276/3 від 03.09.2013 р., міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 276/4 від 03.09.2013 р., коносамент (Bill of Lading) № QDST014858 від 18.07.2013 p., платіжне доручення № 1216 від 27.06.2013 р., платіжне доручення № 1282 від 19.08.2013 р., платіжне доручення № 1292 від 28.08.2013 р., прайскурант (прайс-лист) виробника товару від 17.06.2013 р., пакувальний лист від 14.07.2013 р., страховий поліс AJING 6824213Q00010 від 17.07.2013 р., сертифікат походження товару № ССРІТ 125535946 від 15.07.2013 р, митна декларація країни відправлення № 060051564 від 14.07.2013 р., сертифікат якості від 14.07.2013 р., інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю тої (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Екологічний контроль», інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, а також, на вимогу відповідача позивачем було додатково подано виписку з бухгалтерської документації: податкові накладні № 307 від 23.08.2013 p, №1625 від 17.05.2013 p., № 1599 від 16.05.2013 р., № 1475 від 30.04.2013 р., а також цінову експертизу спеціалізованої експертної організації КНР № 133700ВО/07846 і 17.07.2013 р., тобто всі необхідні для цього документи.

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Отже, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

За наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що митний орган безпідставно застосував другорядний метод «за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів» визначення митної вартості товару, оскільки митним органом не доведено наявність підстав для застосування даного методу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що митниця не надала доказів, які б підтверджували відсутність зазначених вище підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.