Ухвала суду № 39376653, 12.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5097/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.07.2013 року №0000172201, №0000162201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що призвело до винесення рішення з порушенням норм матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Васильківської ОДПІ Київської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Українська енергетична компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено Акт від 21.06.2013 року № 839/22-01/33287794.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийняті податкові - повідомлення рішення від 24.07.2013 №0000172201 (донараховано грошові зобов'язання по податку на прибуток на суму 144166,00 грн.) та №0000162201 (донараховано грошові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 587501,00 грн).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Українська енергетична компанія» (Замовник) та ТОВ «Віпбудпром» (Виконавець) був укладений договір №01/10-ВБП від 01.10.2012 р. Згідно договору Виконавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити матеріали та обладнання (в подальшому - «Товар») згідно накладних (специфікації).

Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання власними силами виконати за завданням Замовника у відповідності до умов договору та робочої проектної документації комплекс будівельних робіт, визначених Замовником, і здати Замовнику у встановлений цим договором строк, а Замовник зобов'язується здійснити приймання та сплатити вартість виконаних Виконавцем робіт.

ТОВ «Віпбудпром» було виконано вищевказаний договір в повному обсязі, а саме, поставлено товар та виконано роботи, що підтверджується наступним.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №01/10-ВБП від 01.10.2012 р. ТОВ «Віпбудпром» було виписано на користь позивача наступні податкові накладні: від 16.11.2012 р. №2 на загальну суму 55870,58 грн. у тому числі ПДВ - 9311,76 гри.; від 17.10.2012 р. №3 на загальну суму 44129,4 грн. у тому числі ПДВ - 7354,9 грн.; від 18.10.2012 р. №4 на загальну суму 200000,00 грн. у тому числі ПДВ - 33333,33 грн.; від 22.10.2012 р. №11 на загальну суму 95 724,72 грн. у тому числі ПДВ - 15954,12 грн.; від 22.10.2012 р. №8 на загальну суму 104280,00 грн. у тому числі ПДВ - 17380,00 грн.; від 25.10.2012 р. №19 на загальну суму 300000,00 грн. у тому числі ПДВ - 50000,00 грн.; від 31.10.2012 р. №20 на загальну суму 300000,00 грн. у тому числі ПДВ - 50000,00 грн.; від 05.11.2012 р. №1 на загальну суму 300000,00 грн. у тому числі ПДВ - 50000,00 грн.; від 08.11.2012 р. №3 на загальну суму 200000,00 грн. у тому числі ПДВ - 33333,33 грн.; від 20.11.2012 р. №26 на загальну суму 200000,00 грн. у тому числі ПДВ - 33333,33 грн.; від 26.11.2012 р. №46 на загальну суму 150000,00 грн. у тому числі ПДВ - 25000,00 грн.; від 30.11.2012 р. №47 на загальну суму200000,00 грн. у тому числі ПДВ - 33333,33 грн.; від 04.12.2012 р. №5 на загальну суму 200 000 грн. у тому числі ПДВ - 33333,33 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору №01/10-ВБП від 01.10.2012 . позивачу були виписані ТОВ «Віпбудпром» наступні видаткові накладні: від 22.10.2012 р. №220, від 18.10.2012 р. №216, від 17.10.2012 р. №215, від 16.10.2012 р. №214, від 22.10.2012 р. №223, від 04.12.2012 р. №183.

Судом встановлено, що транспортування товару проводилось згідно наступних товарно-транспортних накладних: від 16.10.2012 р., серія ВН № 214 на загальну суму 55870,58 грн.; від 17.10.2012 р., серія ВН № 215 на загальну суму 44129,42 грн.; від 18.10.2012 р., серія ВН № 216 на загальну суму 156000,00 грн.; від 18.10.2012 р., серія ВН № 216 на загальну суму 44000,00 грн.; від 22.10.2012 р., серія ВН № 220 на загальну суму 11376,00 грн.; від 22.10.2012 р., серія ВН № 220 на загальну суму 113760,00 грн.; від 22.10.2012 р., серія ВН № 223 на загальну суму 8568,00 грн.; від 22.10.2012 р., серія ВН № 223 на загальну суму 87156,72 грн.; від 04.12.2012 р., серія ВН № 183 на загальну суму 82320,00 грн.; від 04.12.2012 р., серія ВН № 183 на загальну суму 117680,00 грн.;

Враховуючи те, що окрім поставки товарів ТОВ «Віпбудиром» виконувались для позивача роботи, були підписані акти приймання наданих послуг: від 25.10.2012 р. №231, від 31.10.2012 р. №232, від 26.11.2012 р. №133, від 30.11.2012 р. №134, від 05.11.2012 р. №248, від 08.11.2012 р. №250, від 20.11.2012 р. №344.

Також, на виконання вимог Наказу Мінрегіонбуду України №554 від 04.12.2009 р., яким затверджено типові форми первинних документів з обліку в будівництві, між позивачем та ТОВ «Віпбудпром» були підписані довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за жовтень 2012 р., листопад 2012 р. та Акти №231, №232, №133, 134, 248, №250, 344 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2) за жовтень 2012 р., листопад 2012 р.

Товар був оплачений Покупцем, що підтверджується наданими виписками з банківських рахунків.

Також в матеріалах справи наявний договір співпідряду №1/9 від 10.09.2012 р. укладений між ТОВ «Вектор ХХІ» (Генпідрядник) та ТОВ «Українська енергетична компанія», згідно якого субпідрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик,в межах Договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ договору, виконати роботи по монтажу нульового циклу 9-ти поверхового житлового будинку на 162 кв. з вбудованими нежитловими приміщеннями за завданнями Генпідрядника, та у встановлений строк здати виконання робіт Генпідряднику, а Генпідрядник прийняти та оплатити такі роботи. Склад, обсяги та ціна робіт визначається в проектно-кошторисній документації на будівництво даного об'єкту. Суми податку на додану вартість яка була сплачена згідно вказаного Договору позивачем за вказаними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Віпбудпром» позивачем сформовано правомірно, а отже податкове повідомлення-рішення від 24.07.2013 р. №0000162201 винесено протиправно та підлягає скасуванню. Оскільки, валові витрати позивача підтверджені належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Віпбудпром», а тому податкове повідомлення-рішення від 24.07.2013 р. №0000172201 винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційною інстанцією, копії яких наявні в матеріалах справи та відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.