Рішення № 3936169, 22.06.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.06.09 р. Справа № 20/117

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Міністерства юстиції України, м.Київ, в інтересах держави України

до відповідача Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне казначейство України, м.Київ

про стягнення 18623,40 грн.

За участю представників:

від позивача: Климова Г.Г. – дов.

від відповідача: Широкова Е.І. – дов.

від третьої особи: Буній С.І. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулося Міністерство юстиції України, м.Київ, в інтересах держави України, із позовом до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, про стягнення 18623,40 грн. – суми збитків, завданих Державному бюджету.

Оскільки Державне казначейство України є органом, який здійснює облік та виконання доходної та видаткової частин бюджету України, ухвалою суду від 29.04.09 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Державне казначейство України (01014, м.Київ, вул. Бастіонна, 6, іден. код 20055032).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 24 квітня 2008 р. у справі № 10947/04 “Штурхальов проти України”, копії платіжних доручень від 25 вересня 2008 р. №№ 1558, 1559.

22 червня 2009 р. відповідач надав суду відзив № 09/530, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 31.05.06 № 784 “Про міри реалізації Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду по правам людини”, ст.ст.2, 3, 8 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду по правам людини”, ст.46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши матеріали справи, та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд ВСТАНОВИВ:

Згідно із рішенням Європейського суду від 24 квітня 2008 р. у справі № 10947/04 “Штрухальов проти України” у зв’язку із порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держава Україна повинна виплатити Штрухальову Володимиру Леонідовичу суму в розмірі 60,73 грн. як залишок заборгованості за рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 28.02.2003 р., та 2600 євро на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначених сум.

Рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 07.11.2000 р. зобов’язано ДВАТ “Шахта Жовтневий рудник” виплатити заявникові 3641,00 грн., що є заборгованістю із заробітної плати.

Рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 28.02.03 р. зобов’язано ДВАТ “Шахта “Жовтневий рудник” виплатити заявникові 4403,00 грн., що є заборгованістю із заробітної плати.

Зазначені рішення набули законної сили та державною виконавчої службою Куйбишевського району м.Донецька були відкриті виконавчі провадження 18.12.200 р. та 22.04.2003 р.

У травні 2003 року ДВАТ “Шахта “Жовтневий рудник” було ліквідовано, Державне підприємство “Донецьквугілля” було визнано правонаступником шахти за її боргами.

У грудні 2004 року ДП “Донецьквугілля” було реструктуризовано шляхом створення трьох державних підприємств – “Донецька вугільна енергетична компанія”, “Донецька вугільна коксівна компанія” та Шахта ім.Горького, які відповідно до наказів Міністерства палива та енергетики від 18 серпня 2004 року № 492 “Про створення ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” та № 493 “Про створення ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” визнані правонаступниками ДП “Донецьквугілля”.

Наказом Міністерства палива та енергетики від 26 травня 2005 року № 238 ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” реорганізовано шляхом виділення з його складу відокремлений підрозділів, в тому числі і “Шахта “Жовтневий рудник”, та приєднання їх до складу ДП “Донецька вугільна енергетична компанія”. Пунктом 6 зазначеного наказу встановлено, що ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” є правонаступником усіх прав та обов’язків ДП “Донецька вугільна коксівна компанія”.

Штрухальову В.Л. за рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецьку від 07.11.2000 р. було виплачено 2456,15 грн. та за рішенням від 28.02.03 р. – 2781,14 грн.

Європейський суд встановив, що рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 07.112000 р. та від 28.02.2003 р. залишались невиконаними близько 3 років та одинадцяти місяців.

Отже, Європейський суд призначив виплатити Штрухальову Володимиру Леонідовичу заборгованість за рішеннями національного суду, яка належить до виплати, та 2600 євро як відшкодування моральної шкоди.

Рішення Європейського суду у справі № 10947/04 “Штрухальов проти України” в частині сплати присуджених коштів виконано повністю. Згідно платіжних доручень від 25 вересня 2008 року № 1559 та № 1558 з Державного бюджету України на рахунок Штрухальова В.Л. перераховано суму в розмірі 60,73 грн. як заборгованість із заробітної плати та 18562,67 грн., що еквівалентно 2600 євро, як відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про міжнародні договори України” від 29.06.2004р., міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов’язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного Закону, встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно із ст.46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов’язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв’язку із обов’язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду є обов’язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд дотримується думки, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом п'ятнадцяти місяців становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00). Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (див. серед інших рішення у справі "X і Y проти Нідерландів" від 26 березня 1985 року, пп. 22 - 23, Серія A №90, с. 11)., ці позитивні зобов'язання повинні встановлювати певні засоби, потрібні для захисту права на власність (див., mutatis mutandis рішення у справі "Лопез Остра проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, п.55, Серія A № 303-C, с. 55), навіть у справах, де судове провадження стосується приватних осіб або підприємств (див. справу "Совтрансавто-Холдинг проти України" № 48553/99, п. 96, ЄСПЛ 2002-VII). Це означає, що держава, зокрема, має обов'язок забезпечувати, щоб процедура, закріплена у законодавстві про виконання рішень, що набрали законну силу, і про провадження у справі про банкрутство, були підконтрольними.

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду, позитивним обов’язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст. 2 Цивільного кодексу України, держава є учасником цивільних відносин.

Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України, держава набуває та здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок виконання рішення Європейського суду у справі № 10947/04 державі заподіяно матеріальні збитки, у зв’язку з чим відповідно до ст. 9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернулося до суду за захистом цивільних прав та інтересів у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а саме за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно із ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Державне казначейство України було залучене у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки цим органом здійснюється облік та виконання доходної та видаткової частини бюджету України.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України „Про виконавче провадження”, Державне казначейство України безпосередньо приймає участь у виконанні рішень Європейського суду.

У своєму позові позивач посилається на те, що Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія”, що є правонаступником ДВАТ “Шахта “Жовтневий рудник”, є винним у тривалому невиконанні рішень суду на користь заявника, а отже, є винним у заподіянні державі матеріальних збитків, тому це підприємство має відшкодувати державі виплачені нею кошти.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 18623,40 грн. – суми збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, обставини, викладені у позові не спростував, доказів сплати суми збитків на користь позивача у повному обсязі суду не надав.

Заперечення відповідача проти позову судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються вищенаведеним.

Судові витрати покладаються відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1166, 1191 Цивільного кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.9 Закону України „Про виконавче провадження”, ст.ст.14, 15 Закону України, „Про міжнародні договори України” від 29.06.2001р., суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Міністерства юстиції України, м.Київ, в інтересах держави України, до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Артема, 63; ідент. код 33161769) на користь Державного бюджету України збитки в розмірі 18623,40 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Артема, 63; ідент. код 33161769) в доход Державного бюджету України суму державного мита в розмірі 186,23 грн. (рахунок № 31111095700006 в Головному управлінні державного казначейства в Донецькій області, отримувач – управління державного казначейства в Київському районі м.Донецька, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34687001).

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Артема, 63; ідент. код 33161769) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. (р/р 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016 отримувач: ЄДРПОУ 34686537 Державний бюджет м.Донецьк, Ворошиловський р-н, код бюджетної класифікації 22050000).

Видати накази у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 22.06.2009 р.

Повний текст рішення підписано 26.06.2009 р.

Суддя Донець О.Є.

Надруковано 4 примірн.:

1 – позивачу,

1 – відповідачу,

1 – у справу

1 – третій особі

Вик.Канаховська В.В.