Рішення № 39346967, 16.06.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2014 р. Справа № 918/419/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Войтюка В.Р. розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар-Плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Бізнес-Гранд" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги

В засіданні приймали участь представники:

позивача : Новиков О.Є. дов. № 08.42-186/84-3254 від 17.12.13 р.

ТОВ "Торговий дім "Котнар" : не з`явився

ТОВ "Торговий дім "Котнар-Плюс": Тарновецький Я.М. дов. від 07.09.2012 р.

3-ї особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар-Плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватне підприємство "Бізнес-Гранд", про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 07 квітня 2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві (а/с.2-5).

Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" у судовому засіданні 05 травня 2014 року повідомив, що позов визнає, з підстав зазначених у відзиві, та просить його задоволити (а/с.108-110).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар-Плюс" письмового відзиву на позов не надало, через канцелярію суду подало заяву про застосування статті 267 ЦК України. Представник у судовому засіданні зазначив, що просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в зв`язку із спливом позовної давності. Також товариство подало клопотання про зупинення провадження у справі, зазначивши, що в провадженні Вищого господарського суду України знаходиться касаційна скарга арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича на ухвалу господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2014 року у справі № 4/50, якою йому було відмовлено у задоволенні його заяви, ліквідатора ТОВ «ТД Котнар», про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 07.10.2010 року, укладеного між ТОВ «ТД Котнар» та ТОВ «ТД Котнар Плюс», а також на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року, якою вказана вище ухвала господарського суду Рівненської області була залишена без змін.

Як і в справі № 4/50 так і в справі № 918/419/14 один і той же предмет спору, а також одна й та сама підстава - порушення пункту 2.1.2 договору застави майнових прав (вимоги оплати вартості товару) № 730/024-О1К /1 23.05.2008 року.

Просить суд зупинити провадження у справі №918/419/14 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року та ухвалу господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2014 року по справі № 4/50.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Бізнес-Гранд" явки повноважного представника у судове засідання не забезпечила, письмових пояснень по суті позовних вимог не надала.

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Котнар» 23 травня 2008 року укладено Договір кредиту за овердрафтом №730/024-01К.

За умовами укладеного Договору кредиту, Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредитні кошти на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором кредиту, між Відповідачем-1 та ПАТ «Укрсоцбанк» 23 травня 2008 року укладено Договір застави майнових прав №730/024-01К/1 (надалі - Договір застави).

Згідно з умовами Договору застави, Заставодавець передає Заставодержателю у якості забезпечення виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором кредиту за овердрафтом №730/024-О1К від 23.05.2008 року, укладеним між Заставодавцем та Заставодержателем, майнові права вимоги оплати вартості товару в загальній сумі 9 120 800,00 (дев'ять мільйонів сто двадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок).

Відповідно до Додаткового договору №2 від 27.02.2009р. про внесення змін до Договору застави майнових прав №730/024-О1К/1 від 23.05.2008р., в заставу ПАТ «Укрсоцбанк» було передано право вимоги до Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» оплати вартості товару за Договором про діяльність в якості дистриб'ютора №31/12/33 від 31.12.2007 року в розмірі 15 500,00 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) та за Договором про діяльність в якості дистриб'ютора №01/17 від 01.01.2008 року в розмірі 160 000,00 грн. (сто шістдесят тисяч гривень 00 копійок).

Статтею 1 Закону України «Про заставу» визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з п. 1 ст. 16 Закону Україну «Про заставу», право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

В провадженні господарського суду Рівненської області знаходиться справа №4/50 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Котнар» (33000 м. Рівне, вул. Князя Володимира, 112; код ЄДРПОУ 33724052).

ПАТ «Укрсоцбанк» стало відомо від ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Котнар» - арбітражного керуючого Комлика І.С., між ТОВ «Торговий дім Котнар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Котнар-Плюс» укладено Договір відступлення права вимоги від 07 квітня 2010 року.

Відповідно до п. 1 Договору відступлення права вимоги, ТОВ «Торговий дім «Котнар» відступає ТОВ «Торговий дім «Котнар Плюс» право вимоги до Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» щодо сплати грошових коштів за отриманий товар в сумі 1014662,16 грн., стягнення без обмежень пені, штрафу, інфляційних нарахувань, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами, відшкодування завданих збитків у зв'язку з неналежним виконанням Боржником своїх обов'язків щодо оплати товару, отриманого ним від ТОВ «Торговий дім «Котнар».

Згідно п. 2 Договору відступлення права вимоги, право вимоги, що відступається, засвідчується договором про діяльність в якості дистриб'ютора №31/12/33 від 31.12.2007 року, Договором про діяльність в якості дистриб'ютора №01/17 від 01.01.2008 року та/або видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв та іншими документами.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору застави, ТОВ «Торговий дім «Котнар» не має права здійснювати уступку прав на Предмет застави третім особам та повідомляти Боржника про уступку майнових прав до моменту повного виконання зобов'язань за Договором кредиту.

Згідно ст. 50 Закону України «Про заставу», при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодавець зобов'язаний:

виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права;

не здійснювати уступки заставленого права;

не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості;

вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб;

надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.

Виходячи з того, що право вимоги грошових коштів з ПП «Бізнес Гранд» перебуває в заставі ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Торговий дім «Котнар» не мав права укладати договір відступлення права вимоги без погодження з ПАТ «Укрсоцбанк».

Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним визначено як один із способів захисту прав та інтересів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. З ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, виходячи зі змісту ст. ст. 203, 215 ЦК України, у випадку порушення хоча б однієї умови чинності правочину, останній може бути визнаний недійсним в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 ст. 586 Цивільного кодексу України передбачено, що Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Вищезазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положенням ст. 17 Закону України «Про заставу», відповідно до якої, Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

В судовому засіданні, що відбулось 05 травня 2014 року, представником ТОВ «Торговий дім «Котнар Плюс» надано відзив на позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк», в якому останній не визнає позовні вимоги і просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на положення ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, про пропущення Банком строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю у 3 (три) роки.

Згідно з ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічне правове положення міститься в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. за №9 (надалі - Постанова Пленуму ВСУ №9), відповідно до п. 28 якої, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Такої самої позиції дотримується і Вищий господарський суд України, який виклав свої висновки з цього питання в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. за №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ №11). Відповідно до п. 2.8. Постанови Пленуму ВГСУ №11, перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення такого правочину, а від дня, коли почалося його виконання.

Таким чином, доводи представника ТОВ «Торговий дім «Котнар Плюс» про те, що строк позовної давності починає перебіг з моменту укладення оспорюваного правочину є безпідставними та такими, що спростовується нормами права.

В свою чергу, про укладання між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 Договору відступлення права вимоги від 07.04.2010 р. Позивачу стало відомо в листопаді 2013 року, коли на адресу Банку надійшла заява ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Котнар» - арбітражного керуючого Комлика І.С. про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 07.04.2010р.

Приймаючи до уваги, що ПАТ «Укрсоцбанк» не був стороною оспорюваного правочину і жоден з Відповідачів не повідомив Банк про укладення такого правочину, перебіг строку позовної давності починається саме з моменту, коли Банку стало відомо про укладення такого правочину, тобто, з листопада 2013 року.

Виходячи з загального строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України і приймаючи до уваги положення ст. ст. 253, 254 ЦК України, перебіг строку позовної давності для звернення Байку з відповідним позовом закінчується в листопаді 20Ї6 року.

Отже, виходячи з вищевикладеного, позовна заява ПАТ «Укрсоцбанк» подана в межах строку позовної давності.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи представника ТОВ «Торговий дім «Котнар Плюс» про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» могло бути відомо про існування оскаржуваного правочину саме з моменту його укладення, тобто, з 07.04.2010 року.

Такий висновок представника Відповідача-2 грунтується на тому, що умовами Договору кредиту за овердрафтом №730/024-01К від 23.05.2008р. (із змінами і доповненнями), в забезпечення якого був укладений Договір застави, встановлений строк для виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, а саме - не пізніше 20 травня 2010 року.

Виходячи з викладеного, в своєму відзиві представник Відповідача-2 стверджує, що якби Банком вживались заходи щодо звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з невиконанням Позичальником своїх зобов'язань, Банк би знав про існування Договору відступлення права вимоги.

Однак, такий висновок представника ТОВ «Торговий дім «Котнар Плюс» є таким, що грунтується на припущеннях, адже останнім не надано жодних доказів, що Банком вживались будь-які заходи щодо звернення стягнення на предмет застави.

Крім того, представником Відповідача-2 не надано жодних доказів, що ПП «Бізнес-Гранд» повідомляло Банк про існування Договору відступлення права вимоги, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2.

Відповідно до вимог ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно роз'яснення постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11 № 18 під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, що в даному випадку відсутнє, а відтак, клопотання про зупинення провадження у справі підлягає відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.49, 80-82 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги від 07 квітня 2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Котнар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Котнар Плюс».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Котнар» (33000, м.Рівне, вул.Князя Володимира, 112, код ЄДРПОУ 33724052) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150 м.Київ, вул.Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 609 грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Котнар Плюс» (33027, м.Рівне, вул.Грушевського, 32, код ЄДРПОУ 35280015) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, вул.Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 609 грн. 00 коп. судового збору.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 червня 2014 року.

Суддя Войтюк В.Р.