Ухвала суду № 39345913, 04.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2014 р. м. Київ К/800/17644/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

та представників сторін:

позивача - Лучко О.М.,

відповідача - Маісурадзе З.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (далі - Товариство)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014

у справі № 808/2932/13-а

за позовом Товариства

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - СДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 № 0001220025, № 0001230025, № 0001240025 та № 0001250025.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014, у позові відмовлено з посиланням на протиправне формування позивачем даних податкового обліку за операціями з придбання агентських послуг у підприємств-нерезидентів, що не були опосередковані реальним виконанням.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти обох попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким позов задовольнити. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про те, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

СДПІ у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що СДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з нерезидентами РУП «Белорусский металлургический завод» (Республіка Білорусь), товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-М» (Російська Федерація) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лига-08» (Російська Федерація) за період з 27.11.2009 по 31.12.2011. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 14.12.2012 № 574/25-0/00222226.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.12.2012:

№ 0001220025, за яким Товариству донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 339 465,25 грн. (у тому числі 275 746 грн. за основним платежем та 63719,25 грн. за штрафними санкціями);

№ 0001230025, згідно з яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 76955 грн. із застосуванням 17999 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0001240025, за яким позивача визнано таким,що добровільно відмовився від отримання бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 76955 грн.;

№ 0001250025 про нарахування позивачеві грошового зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1 551 449,60 грн.

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем даних податкового обліку за операціями з придбання агентських послуг у контрагентів - товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-М» (Російська Федерація) та товариства з обмеженою відповідальністю «Лига-08» (Російська Федерація), у зв'язку з тим, що подані Товариством документи не підтверджують реальні взаємовідносини та фактичне надання цими контрагентами агентських послуг.

Наведене також стало підставою і для висновку СДПІ про наявність у позивача незадекларованих валютних цінностей, що перебувають за межами України, у вигляді грошових коштів, перерахованих зазначеним контрагентам-нерезидентам за непоставлені послуги, а також про порушення позивачем законодавчо встановленого строку здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними угодами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди визнали доведеним податковою інспекцією факти створення позивачем формального документообігу за відсутності реального здійснення господарських операцій з названими постачальниками-нерезидентами, дійшовши висновку про відсутність у позивача права на врахування цих операцій при визначенні бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Висновки судів ґрунтуються на матеріалах справи, досліджених та оцінених у відповідності зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, є законними та вмотивованими.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав правила формування податкового кредиту до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Аналогічні правила формування податкового кредиту передбачені й у Податковому кодексі України.

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 названого Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу вимог пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

До 31.03.2011 порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України витрати, пов'язані з наданням послуг щодо збуту товару, належать до категорії «інші витрати», які в силу вимог пункту 138.5 цієї ж статті Кодексу визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

При цьому підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 названого Кодексу також встановлено відповідність витрат критерію документальної підтвердженості як обов'язкової умови для їх врахування при визначенні оподатковуваного доходу платника.

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленими контрагентами є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним витрат та податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг).

Право оцінки поданих сторонами доказів та визнання тієї чи іншої обставини встановленою належить суду, що вирішує спір по суті.

У розглядуваному випадку, податковим органом встановлено, що Товариством (принципал) було укладено агентські договори тотожного змісту: від 27.11.2009 № 96 з товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-М» та від 18.10.2010 № 1 з товариством з обмеженою відповідальністю «Лига-08», якими передбачалося забезпечити названими агентами укладення договору поставки карбіду кремнію металургійного між принципалом та Республіканським унітарним підприємством «Белорусский металлургический завод» (м. Жлобін, Республіка Білорусь).

Згідно з інформацією, отриманою від компетентного органу Російської Федерації, названі постачальники відсутні за місцезнаходженням, не подають податкову звітність, мають ознаки фіктивних суб'єктів господарювання.

Згідно з відомостями, отриманими від компетентного органу Республіки Білорусь, наявність господарських правовідносин між Республіканським унітарним підприємством «Белорусский металлургический завод» та названими контрагентами позивача не підтверджено; відповідно до пояснень посадової особи РУП «Белорусский металлургический завод», договори поставки від 28.12.2009 № ПП1323/69-10067 та від 03.12.2010 № ПП1323/69/11028 було укладено з Товариством на підставі прийнятого рішення цінової комісії без будь-якої участі товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-М» та товариства з обмеженою відповідальністю «Лига-08».

Позивачем також не подано належних доказів, які достовірно свідчили б про фактичне виконання названими контрагентами агентських послуг. Будь-якого документообігу, що підтверджував би безпосередню участь названих агентів у спілкуванні з покупцем (РУП «Белорусский металлургический завод») відсутні (як-от - заявки на поставку продукції в адресу цього покупця, листування агентів з названим покупцем, з яких би вбачалося, що налагодження господарських зв'язків з цим покупцем відбулося лише завдяки вказаним агентам).

З представлених на перевірку договорів поставки з вказаним покупцем також не вбачається, що ці договори укладені за сприянням названих агентів.

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно зазначили про фіктивність розглядуваних операцій з придбання позивачем агентських послуг, що, в свою чергу, свідчить і про безпідставне перерахування позивачем коштів за межі території України (за відсутності факту поставки оплачених послуг) та про правомірність нарахування пені за порушення строку здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, як того вимагає стаття 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити СДПІ її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

2. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" залишити без задоволення.

3. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 у справі № 808/2932/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько