Ухвала суду № 39345842, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/800/11101/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача не з'явивсявід відповідачаМанікало І.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової службина постановуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2012та ухвалуСевастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013у справі № 2а-1670/65/12за позовомПублічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Черноморнафтогаз»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі №0000192300 від 03.02.2012 та № 000007400 від 18.04.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем було подано клопотання про заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби) його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування від'ємного значення з ПДВ згідно уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за жовтень 2011, за результатами якої складено акт № 13/23-0/00153117 від 20.01.12;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, п.2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності і декларацій, затвердженого постановою КМУ № 799 від 28.07.1997, п.1 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, внаслідок чого допущено завищення від'ємного значення ПДВ за жовтень 2011 на суму 2 339 207 грн. та заниження ПДВ за жовтень 2011 на суму 2 998 960 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 № 0000192300, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 2 998 960 грн. основного платежу та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 499 480 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПА в АР Крим податкове повідомлення-рішення №0000192300 від 03.02.12 залишено без змін та збільшено суму зменшення від'ємного значення з ПДВ на 2 339 207 грн., в наслідок чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000074000 від 18.04.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2011 року на суму 2 339 207 грн.

Позиція податкового органу полягає в тому, що виписані податкові накладні в жовтні 2011 року, які отримані позивачем у наступних податкових періодах, повинні відображатись у складі податкового кредиту того періоду, в якому вони були отримані, а тому позивач, шляхом подання уточнюючого розрахунку за жовтень 2011 року, помилково відніс суми ПДВ за такими податковими накладними до податкового кредиту за жовтень 2011 року, що призвело до завищення податкового кредиту та від'ємного значення з ПДВ у жовтні 2011 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, підставою для подання позивачем уточнюючого розрахунку за жовтень 2011 року (№ 9012917543 від 22.12.2011) до декларації з ПДВ за жовтень 2011 року (№ 9011502840 від 18.11.2011) став факт невключення до податкового кредиту за жовтень 2011 року податкових накладних, виписаних у жовтні 2011 року, по здійснених господарських операціях у жовтні 2011 року, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманих від контрагентів у жовтні 2011 року, що підтверджується відбитками штемпеля про отримання вхідної кореспонденції ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на супровідних листах контрагентів про направлення податкових накладних.

Крім того, судами встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірка податкової декларації та уточнюючого розрахунку за жовтень 2011 року відповідачем складено акт №240/40-01/00153117 від 23.12.2011, за змістом якого відповідно до Детальної інформації щодо результатів автоматизованого зіставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України необґрунтованого завищення позивачем податкового кредиту не встановлено.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач не має зауважень до форми, змісту та осіб, які виписали податкові накладні у жовтні 2011 року та були відображені позивачем в уточнюючому податковому розрахунку за жовтень 2011 року.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в листі ДПС України № 3363/6/23-50.0114, адресованому позивачу, яке за своїм змістом є індивідуальною податковою консультацією, зазначено, що у разі якщо платником виявлені податкові накладні, які помилково не включені до складу податкового кредиту чи податкових зобов'язань того звітного періоду, в якому вони отримані або видані, то платник може подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за той звітний період, в якому платник повинен був включити суми ПДВ по зазначених податкових накладних до податкового кредиту чи до податкових зобов'язань.

Згідно п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків відповідача щодо завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ та заниження ПДВ за жовтень 2011 року у зв'язку з формуванням податкового кредиту за жовтень 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних, отриманих та зареєстрованих у жовтні 2011 року, шляхом подання уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за жовтень 2011.

Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновків відповідача про порушення позивачем п.2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності і декларацій, затвердженого постановою КМУ № 799 від 28.07.1997, оскільки цей Порядок визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», який втратив чинність з 01.01.2011 - з моменту набранням чинності Податковим кодексом України.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що доводи відповідача про завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ та заниження ПДВ за жовтень 2011 року у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за жовтень 2011 року є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм належну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби) його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

2. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний