Ухвала суду № 39345824, 18.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року м. Київ К/9991/55695/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р.

у справі № 2а/1270/3650/2012

за позовом приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - позивач, ПрАТ «ЛИНІК») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 р. № 0000088022.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від № 0000088022 від 12.04.2012 р.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16.03.2012 р. по 28.03.2012 р. на підставі направлень від 15.03.2012 р. № 150, № 151, № 155, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказів від 15.03.2012 р. № 136 та від 22.03.2012 р. № 149, посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «ЛИНІК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р., за результатами якої складено акт від 29.03.2012 р. № 4/23-00/32292929 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та підпунктів 4.6.1, 4.6.4, 4.6.5 пункту 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, у січні 2011 року завищено податковий кредит у розмірі 548 782 грн., в результаті чого завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року (рядок 21) на суму 548 782 грн., та завищено зарахування до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (рядок 22.2) на суму 548 782 грн., завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок (рядок 25) за січень 2011 року на 1 479 012 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 12.04.2012 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000088022, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 548 782 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 4/23-00/32292929 від 29.03.2012 р., підставами для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Альвекс», ТОВ «ДС ЕЛЕКТРИК ІНЖИНІРИНГ» та ТОВ «Укренергонафтогаз» за січень 2011 року, оскільки за твердженням відповідача, правочини укладені між позивачем та зазначеними контрагента є нікчемними, посилаючись при цьому на обставини встановлені в актах податкових перевірок контрагентів позивача.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, - не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого діяли на момент виникнення частини спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення однієї з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит звітного періоду, згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, законодавством не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно із положеннями статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» платник податку виключно на підставі проведеної оподаткованої операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату контрагентом сум податку на додану вартість до бюджету за відповідною оподаткованою операцією і виходячи з цього визначати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за звітний період.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає, у періоди за які проводились перевірки, надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Зазначені положення Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондуються із положеннями закріпленими у Податковому кодексі України, що вступив в дію з 01.01.2011 р.

Так, згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, враховуючи викладені правові норми, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій за результатами перевірки від 29.03.2012 р. відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами у січні 2011 року, а саме: «Альвекс» (податок на додану вартість на суму 293 860,80 грн.); «ДС ЕЛЕКТРИК ІНЖИНІРИНГ» (податок на додану вартість на суму 156 387,67 грн.) TOB «Укренергонафтогазбуд» (податок на додану вартість на суму 98 553,82 грн.).

Згідно із даними Додатку № 1 до акту перевірки «Перелік податкових накладних, отриманих від TOB «Укренергонафтогазбуд» протягом грудня 2010 року-січня 2011 року.», сума податку на додану вартість, сплачена позивачем у складі вартості робіт/послуг на користь TOB «Укренергонафтогазбуд», у перевіреному періоді склала 5 383 803,50 грн. Відповідач ставить частину суми податкового кредиту, сформованого за рахунок господарських операцій, що відбулися між позивачем і TOB «Укренергонафтогазбуд», а саме: 2 027 794 грн., в тому числі 1 479 012 грн. - сума, на яку оскаржуваним Рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року та 548 782 грн. - сума, на яку позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2011 року.

При цьому, як слідує з акту податкової перевірки, податковий орган не конкретизує договори та податкові накладні, що, на думку відповідача, не відповідають діючому законодавству, а тому тягнуть за собою винесення податкового повідомлення-рішення.

Перелік податкових накладних, що поставлені під сумнів, міститься в таблиці до розділу 3, проте в зазначеній таблиці сума податку на додану вартість, за податковими накладними складає тільки 1 016 006,32 грн., що також не відповідає сумі, на яку позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Податковий кредит у розмірі 293 860,80 грн. утворився за рахунок господарської операції за договором № АХ-6-1042 від 12.07.2010 р., укладеним між позивачем і TOB «Альвекс, згідно умов якого TOB «Альвекс» зобов'язалось передати у власність ПрАТ «ЛИНІК» обладнання, що вказане у додатках № 1 та № 2 до договору, а ПрАТ «ЛИНІК» зобов'язалось прийняти та оплатити товар в порядку, передбаченому договором.

Виконання сторонами умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: накладною № 647 від 28.01.2011 р., актом приймання-передачі № 1 від 28.01.2011 р., податковою накладною № 574 від 28.01.2011 р., накладною від 28.01.2011 р., актом приймання-передачі обладнання № 2 від 28.01.2011 р., податковою накладною № 578 від 28.01.2011 р. Оплата за договором була здійснена шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця після спливу 60 календарних днів з моменту фактичної передачі товару. Оплата підтверджується банківськими виписками.

Податковий кредит у розмірі 156 387,67 грн. утворився за рахунок господарських операцій за договорами № 06-1518 від 12.11.2010 р. та № АХ-6-1007 від 25.06.2010 р., укладеними між позивачем і TOB «ДС ЕЛЕКТРИК ІНЖИНИРИНГ», за умовами яких TOB «ДС ЕЛЕКТРИК ІНЖИНИРИНГ» зобов'язалось передати у власність ПрАТ «ЛИНІК» товар, що зазначений в цих пунктах, а ПрАТ «ЛИНІК» зобов'язалось прийняти товар та провести оплату на умовах, передбачених договором.

Виконання сторонами умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковою накладною № 13/01-11 від 13.01.2011 р., податковою накладною № 2 від 13.01.2011 р., видатковою накладною № 31/01-11 від 31.01.2011 р. податковою накладною № 4 від 31.01.2011 р. Оплата за договорами була здійснена на умовах, передбачених договорами. Оплата підтверджується банківськими виписками.

Податковий кредит у розмірі 98 553,82 грн. утворився за рахунок господарської операції за договорами № П-56-1223 від 07.10.2009 р., № П-56-171 від 22.01.2010 р., № П-56-465 від 19.02.2010 р., № П-56-540 від 23.03.2010 р., № П-56-826 від 21.04.2010 р., № П-56-813 від 21.04.2010 р., № П-56-1108 від 01.06.2010 р., № 105-0039 від 01.12.2010 р., № 105-0287 від 01.12.2010 р., укладеним між позивачем і TOB «Укренергонафтогазбуд», згідно яких TOB «Укренергонафтогазбуд» зобов'язалось виконати своїми та/або залученими силами та засобами роботи, що зазначаються в цих пунктах договорів.

Виконання сторонами умов договору підтверджується актами виконаних робіт форми КБ-2В, підсумковими відомостями, первинними документами щодо поставок товарно-матеріальних фінностей контрагентами. Оплату за договорами було здійснено шляхом перерахування на поточний рахунок TOB «Укренергонафтогазбуд» сум, що зазначаються в актах виконаних робіт, підписаних сторонами, та підтверджується банківськими виписками.

Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, які стали підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 579 110 грн. за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, як слідує з акту від 29.03.2012 р. № 4/23-00/32292929 підставою для проведення перевірки позивача стала постанова про призначення позапланової документальної перевірки старшого слідчого СУ ДПС у Луганській області старшого лейтенанта ПМ О.С. Заложного від 14.03.2012 в рамках кримінальної справи № 02/11/8048 порушеної щодо службової особи ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ОСОБА_7 за обвинуваченням за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, та враховуючи, що відповідачем не надано доказів прийняття та набрання законної сили відповідного рішення по кримінальній справі, то лише цей факт свідчить про неправомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 р. № 0000088022.

З урахуванням зазначеного та виходячи з встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р. у справі № 2а/1270/3650/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко