Ухвала суду № 39345778, 11.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року м. Київ К/800/25527/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013

у справі № 2а-15296/12/2670

за позовом публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність ДПІ щодо невиконання свого обов'язку з підготовки висновку про повернення належних платникові коштів з бюджету та з подання його на виконання органу територіального казначейства України; ДПІ зобов'язано виконати вимоги статті 43 Податкового кодексу України стосовно повернення Товариству надміру сплаченого податку на прибуток у сумі 434 969,58 грн.

Посилаючись на неправильне застосування судами положень підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14, пунктів 43.1, 43.2, 43.3 статті 43 Податкового кодексу України, пункту 3.5 Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21.12.2010 № 974/1597/499, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у позові Товариства. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що переплата з податку на прибуток в оспорюваній сумі виникла у позивача внаслідок зменшення нарахувань за підсумками 9 місяців 2009 року, а тому не підлягає поверненню на рахунок платника.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Товариство як платник консолідованого податку сплатило до бюджету податок на прибуток його відокремленого підрозділу - філії «Київська дирекція відкритого акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» - у загальній сумі 457 039 грн. за платіжними дорученнями від 18.05.2009 № 104, від 19.08.2009 № 101 та від 08.09.2009 № 105.

Актом звірення розрахунків платника з бюджетом між названою філією та ДПІ від 10.01.2012 засвідчено наявність позитивного сальдо (переплати) з податку на прибуток у сумі 434 969,58 грн.

Існування зазначеної переплати зафіксовано і в акті від 27.04.2012 № 221/22-05/21684161 про результати виїзної позапланової перевірки зазначеної філії з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2011.

Ліквідатор Товариства неодноразово звертався до ДПІ із заявами про повернення надміру сплаченого податку у вказаній сумі (листи від 14.03.2012 № 02-2/261, від 25.07.2012 № 1065); втім зазначені вимоги платника відповідачем виконані не були, незважаючи на відсутність у Товариства податкового боргу (що засвідчено листом ДПІ від 07.08.2012 № 2629/10/19-312).

В силу вимог пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За правилами пункту 43.3 цієї ж статті Кодексу обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно з пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З установлених судами обставин справи вбачається, що позивачем було виконано викладені законодавчі та дотримано наведені умови щодо повернення надміру сплаченого податку, в зв'язку з чим суди цілком об'єктивно визнали протиправною бездіяльність ДПІ, яка проявилася у відмові вчинити законодавчо передбачені дії, спрямовані на своєчасне отримання платником наявної у нього переплати.

Не можна визнати обґрунтованими доводи податкового органу про те, що вказана переплата не відповідає поняттю «надміру сплаченого грошового зобов'язання» у розумінні підпункту 14.1.15 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, позаяк кваліфікуючою ознакою надміру сплаченого податку є джерело його виникнення (а саме - за рахунок надходження до бюджету коштів понад нараховану суму грошового зобов'язання), тоді як, за посиланням ДПІ, оспорювана переплата утворилася за фактом зменшення платником нарахувань. Адже вказані доводи спростовуються фактичними даними, установленими судами за наслідками дослідження та аналізу наявних у справі доказів, щодо перерахування позивачем відповідної суми податку на прибуток до бюджету.

З урахуванням викладеного суди дійшли вмотивованого висновку про обґрунтованість позовних вимог та правомірно задовольнили позов.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 у справі № 2а-15296/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько