Ухвала суду № 39345776, 11.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2014 р. м. Київ К/9991/76264/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Основ'янська ОДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012

у справі № 2а-6777/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс" (далі - Товариство)

до Основ'янської МДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 № 0000310153, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за лютий 2012 року в розмірі 981 180 грн.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що податковим органом було безпідставно поширено 1095-денний строк на порядок відображення від'ємного значення у податковій декларації з ПДВ.

Посилаючись на неправильне застосування судами положень підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Основ'янська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Основ'янською МДПІ було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2012 року, оформлену актом від 06.04.2012 № 346/15-312/32760537. Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт включення позивачем до рядка 24 податкової декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) від'ємне значення ПДВ з терміном виникнення понад 1095 днів, що стало підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому податкова інспекція послалася на: підпункт 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з яким заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування; а також на аналогічне за змістом положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, яким передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Втім суди цілком об'єктивно відхилили зазначені посилання відповідача як необґрунтовані.

Так, до 01.01.2011 порядок повернення надміру сплаченого ПДВ було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.3 цієї ж статті Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.6 статті 200 Податкового кодексу України майже повністю відтворює зміст підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та встановлює, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Системне тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлено граничний строк для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування; втім наведені норми не визначають строків, протягом яких від'ємне значення ПДВ обліковується у податковій звітності платника.

Правове значення установленого 1095-денного строку полягає у визначенні часових меж для заявлення платником до відшкодування ПДВ саме шляхом зарахування надміру сплаченого податку на його рахунок у банку; у той же час використання належної платнику суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів не має часового обмеження.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.02.2012 у справі № 21-210а11.

Наведене обумовлює незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим суди цілком правомірно задовольнили позов Товариства

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 у справі № 2а-6777/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько