Ухвала суду № 39345775, 11.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2014 р. м. Київ К/9991/39007/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Козятинська ОДПІ)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.02.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2012

у справі № 2а/0270/4668/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Леон -ІІІ" (далі - Товариство)

до Козятинської ОДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.02.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 № 0000452301, № 0000462301 та № 0000472301.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві товарів та орендних послуг в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Еделдьвейс» (далі - ТОВ «Едельвейс») підтверджується документально, тоді як податковою інспекцією не доведено обставин, з якими податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, Козятинська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що спірні операції з поставки товару та послуг позивачеві не були опосередковані реальним виконанням, у зв'язку з чим у Товариства відсутнє право на відображення цих операцій у податковому обліку.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Козятинської ОДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо отримання відомостей від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Едельвейс» за період з 01.05.2009 по 31.01.2010, оформлену актом від 12.09.2011 № 90/23/33623460.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 № 0000452301, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 407 924 грн. (у тому числі 326 339 грн. за основним платежем та 81585 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 № 0000462301 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 426 997 грн. (у тому числі 341598 грн. за основним платежем та 85399 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 № 0000472301, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 7176 грн.

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про те, що у перевіреному періоді позивачем було сформовано податковий кредит та валові витрати за операціями з придбання товарів та послуг з оренди транспортних засобів та спеціалізованої техніки у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом, що мали фіктивний характер та не були опосередковані реальним виконанням.

На обґрунтування цього висновку Козятинська ОДПІ зазначає, що під час проведення заходів з податкового контролю податковим органом було виявлено, що: ТОВ «Едельвейс» відсутнє за місцезнаходженням; не має необхідного обсягу матеріально-технічної бази (основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів) та трудового персоналу для виконання розглядуваних поставок продукції та послуг позивачеві; Товариством не представлено належних документів на підтвердження транспортування товару у процесі виконання спірних поставок; аналіз інформації, що міститься у базах даних ДПС свідчить про участь ТОВ «Едельвейс» у транзитних фінансових потоках з метою сприяння іншим суб'єктам господарювання у формуванні даних податкового обліку з ціллю отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди обох попередніх інстанцій підтримали правову позицію позивача по справі, зазначивши, що Товариство підтвердило належним чином оформленими первинними документами його право на формування валових витрат та податкового кредиту за розглядуваними операціями.

Однак, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, така правова оцінка обставин справи є передчасною.

Як випливає з визначення, що міститься у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та валових витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником, та на суму понесених витрат.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції послалися на те, що реальність виконання поставок з боку ТОВ «Едельвейс» в адресу платника підтверджується необхідними первинними документами (договорами, видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття виконаних робіт (послуг)), що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про господарські операції та підтверджують факт їх реального виконання.

Втім з огляду на доводи податкової інспекції, на які вона посилається на обґрунтування своєї правової позиції по справі, вирішення даного спору вимагало більш ретельної перевірки обставин щодо реального виконання спірних поставок продукції в адресу позивача. Зокрема, судам слід було встановити дані про існування активу у постачальника, дослідити рух цього активу на шляху від виробника до платника (що вимагало з'ясування яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі).

З урахуванням доводів податкової інспекції щодо відсутності у спірного постачальника об'єктивної можливості поставити продукцію та фіктивності їх діяльності судам слід було перевірити за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) виконувалися спірні поставки, за необхідності з'ясувати факт залучення цим постачальником третіх осіб до виконання зазначених поставок, а також дослідити наявність у цього контрагента платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо).

Зокрема, судам слід було перевірити, кому саме належать транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення товару, та оцінити можливість їх фактичного використання ТОВ «Едельвейс» при виконанні розглядуваних операцій, за необхідності допитавши водіїв, які виконували перевезення.

Слід зазначити, якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товар справді придбавався позивачем, але не в тієї особи що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право Товариства на податковий кредит та на формування валових витрат.

При дослідженні реального характеру правовідносин, що склалися між позивачем та ТОВ «Едельвейс» з приводу оренди позивачем транспортних засобів судам також необхідно було дослідити фактичну наявність у названого орендодавця переданих в оренду об'єктів (зокрема, шляхом перевірки реєстрації цих транспортних засобів на ТОВ «Едельвейс», порядку їх податкового та бухгалтерського обліку на цьому підприємстві, порядку нарахування амортизаційних платежів тощо).

Суди не з'ясували і обставин щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів зі спірним постачальником. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Слід зазначити, що економічна розумність та доцільність діяльності з позиції раціонально діючого суб'єкта економічних правовідносин є одними з основних критеріїв добросовісності платника податків. Адже добросовісний платник як суб'єкт господарювання, прагнучи до максимізації прибутку, повинен діяти раціонально, тобто з діловою розумністю. Для досягнення господарської мети - отримання прибутку - такий суб'єкт вступає у трансакції та несе трансакційні витрати, а тому мотивація суб'єкта та, відповідно, наявність або відсутність ділової мети, проявляється у виборі контрагентів. Отже, цивільні правовідносини, що викликають певні податкові наслідки, повинні відповідати принципам ділової розумності.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити обставини, викладені в цій ухвалі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.02.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2012 у справі № 2а/0270/4668/11 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько