Ухвала суду № 39345781, 11.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2014 р. м. Київ К/800/3604/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012

у справі № 2а-295/12/2670

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2011 № 0004341704 та № 0004351740.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2012 у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що правовим наслідком порушення суб'єктом господарювання умов перебування на спрощеній системі оподаткування (зокрема, шляхом перевищення граничного розміру виручки, отриманої за посередницькими договорами) є позбавлення такого суб'єкта права перебувати на такому пільговому режимі оподаткування та застосування загальних правил оподаткування до суми перевищення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено з тих мотивів, що податковим органом було безпідставно включено до виручки позивача транзитні кошти, отримані в рамках виконання договорів транспортної експедиції.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання СПД ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2011, оформлену актом від 22.11.2011 № 7305/17-514-2035617829. Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, що у перевіреному періоді позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, здійснювала діяльність з надання транспортно-експедиційних послуг. За 9 місяців 2010 року загальний обсяг виручки, отриманої позивачем від провадження зазначеного виду діяльності, перевищив 500 000 грн., тоді як у звітах платника єдиного податку СПД ОСОБА_1 відображала лише суму отриманої винагороди від надання експедиторських послуг.

На підставі висновку про необхідність оподаткування суми перевищення граничного обсягу виручки (яка оподатковується за спрощеною системою) та інших доходів позивача починаючи з 4-го кварталу 2010 за правилами загальної системи оподаткування, а також про обов'язок позивача зареєструватися платником податку на додану вартість ДПІ було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 № 0004341740, за яким позивачеві донараховано грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 32058,96 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 № 0004351740 про збільшення СПД ОСОБА_1 грошового зобов'язання з ПДВ на 220 254,96 грн. (у тому числі 176203,97 грн. за основним платежем та 44050,99 грн. за штрафними санкціями).

У розгляді цієї справи суд першої інстанції цілком об'єктивно підтримав зазначену правову позицію податкового органу по справі, покладену в основу оспорюваних донарахувань.

Так, положеннями статті 1 Указу України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує

500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання таким суб'єктом установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до пункту 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Наведеним приписом не передбачено можливості кваліфікації фактично отриманих платником коштів від реалізації товарів (послуг) як його виручку в залежності від виду правочину, на підставі якого отримані такі кошти, та від їх подальшого спрямування. А відтак спірні кошти, отримані позивачем в рамках виконання зобов'язань на користь третіх осіб у рамках надання транспортно-експедиційних послуг, є виручкою СПД ОСОБА_1 у розумінні пункту 1 Указу.

Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

А відтак оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

У зв'язку з цим ДПІ цілком об'єктивно донарахувала позивачеві оспорювану суму податку з доходів фізичних осіб, застосовуючи до 31.12.2010 правила, визначені Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» для оподаткування доходів, отриманих від підприємницької діяльності, а починаючи з 01.01.2011 - положення розділу IV Податкового кодексу України.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

При цьому, згідно з пунктом 12.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) не зареєстрована платником податку на додану вартість особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу, зобов'язана подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість. Реєстраційна заява платника податку на додану вартість має бути подана (надіслана) податковому органу фізичною особою - підприємцем - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту перевищення.

Відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, чинне податкове законодавство, встановлюючи обов'язок особи зареєструватися платником ПДВ за умови перевищення обсягу оподатковуваних операцій, не містить будь-яких особливостей або застережень в залежності від режиму оподаткування, на якому перебуває така особа. Невиконання ж такого обов'язку особою у визначений законом строк тягне застосування передбачених законом наслідків, що обумовлює правомірність донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ.

Наведене обумовлює правильність рішення окружного адміністративного суду міста Києва про відмову в задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_1, у зв'язку з чим у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012 у справі № 2а-295/12/2670 скасувати.

3. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2012 у справі № 2а-295/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько