Ухвала суду № 39345752, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/50483/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011

у справі № 2а-900/10/0370

за позовом Приватного підприємства "Універсам"

до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області

про скасування податкового повідомлення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Універсам" звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області про скасування податкового повідомлення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена перевірка позивача з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, за результатами якої складено акт від 10.02.2010 року №61/15/30089507.

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, за період травень, червень 2009 року

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2010 року № 0000371521/0, яким за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань по орендній платі за землю, відповідно до підпункту 17.1,7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 14571 грн. 28 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивач орендну плату за землю за період березень-червень 2009 року сплачував шляхом безготівкового перерахування коштів, при цьому у платіжних дорученнях № 663 від 06.07.2009 року, № 774 від 30.07.2009 року на суму 100000 грн. 00 коп. та 33870 грн. 49 коп. відповідно визначив призначення платежу як «орендна плата за березень, квітень, травень 2009 року» та «орендна плата за червень 2009 року».

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо того, що відповідно до чинного законодавства України право визначати призначення платежу належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо того, що нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу та серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. При недотриманні платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивач перерахував кошти для погашення заборгованості зі сплати орендної плати за землю за березень, квітень, травень, червень 2009 року у встановлений законом строк, то висновок відповідача про порушення позивачем термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з орендної плати за землю є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 у справі № 2а-900/10/0370 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 у справі № 2а-900/10/0370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко