Ухвала суду № 39345751, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/58359/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011

у справі № 2а-6702/10/1070

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011 постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень, серпень 2009 року, які виникли за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період червня, липня та серпня 2009 року, за результатами якої складено акт від 05.11.2009 року за № 644/23-1/24210469.

Перевіркою встановлено порушення позивачем 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 6.5 статті 6, підпунктів 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в ціні придбаних супровідних послуг, обумовлених договором № 2.6.18-20 від 25 лютого 1997 року.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» укладено договір оренди приміщення аеропорту № 2.6.18-20 від 25 лютого 1997 року, згідно з пунктом 3.3 розділу 3 якого орендодавець щомісячно, з урахуванням динаміки цін, виставляє орендарю рахунки за звітний місяць, до яких включені: орендна плата за приміщення, плата за комунальні послуги та електроенергію, аеропортовий збір (платіж за супровідні послуги) згідно з підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 розділу 3 договору.

Згідно з доповнення № 3 від 12 лютого 2001 року до договору № 2.6.18-20 від 25 лютого 1997 року сторони домовились докладніше визначити обсяг послуг, плата за які справляється у вигляді аеропортового збору. Такі послуги, зокрема, включають: використання позивачем в процесі здійснення своєї діяльності доріг, перону та приміщень терміналів аеропорту; інструктаж з пожежної та авіаційної безпеки; надання одноразових перепусток відвідувачам; забезпечення дотримання авіаційної безпеки, як от - організація руху і супровід автоліфтів до борту літака автомобілями служби авіаційної безпеки аеропорту, перевірка автотранспорту підприємства та його постачальників з метою попередження провозу заборонених речовин та предметів, інші послуги із загального забезпечення дотримання норм авіаційної безпеки.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Умовою достовірності доказів щодо придбання послуг, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у контрагента послуг, позивач посилався на акт приймання-здачі виконаних послуг, рахунок-фактуру та податкову накладну. Разом з тим, судами при дослідженні долучених до матеріалів справи документів встановлено, що в них відсутні дані про зміст та обсяг здійсненої господарської операції, зокрема, неможливо визначити, які саме супровідні послуги надано позивачу ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», в якій кількості (по окремим видам послуг), а також грошовий вимірник кожного виду послуг.

При цьому будь-яких інших документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували зв'язок наданих контрагентом послуг з власною господарською діяльністю, позивачем не надано.

А відтак, відсутність підтвердження зв'язку придбаних послуг з господарською діяльністю ДП з ІІ «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» виключає можливість віднесення суми податку на додану вартість, сплаченої в їх ціні, до складу податкового кредиту.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011 у справі № 2а-6702/10/1070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011 у справі № 2а-6702/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко