Ухвала суду № 39342528, 05.06.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/16117/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/1874/14

Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О.

Доповідач Акопян В. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Акопян В.І.,

суддів : Лобова О.А., Петренка В.М.,

при секретарі: Фадєйкіній Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2014 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» заборгованість за договором №84884 від 06 лютого 2012 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український бізнес банк» та ОСОБА_1 у розмірі 3 766 (три тисячі сімсот шістдесят шість) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки та судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев»ять) грн. 40 (сорок) коп.

У зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним - відмовлено.

ОСОБА_1 оскаржив рішення місцевого суду, в апеляційній скарзі просив його скасувати, оскільки вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

04.06.2014 року апелянтом подано клопотання про відкладеня розгляду справи, оскільки він приймає участь у розгляді іншої справи в районному суді, проте, судова колегія не може визнати причини неявки ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції поважними, оскільки, як вбачається з судової повістки, виданої на ім'я ОСОБА_1, останній дійсно викликаний 05.06.2014 року в судове засідання Октябрського районного суду м.Полтави, однак в якості адвоката, а не сторони у справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 638 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, a також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 06 лютого 2012 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття карткового рахунку, надання кредиту і обслуговування платіжної кредитної карки фізичної особи за №84884 від 06 лютого 2012 року, про що свідчить підпис ОСОБА_1 у договорі.

06 лютого 2012 року ПАТ «Український бізнес банк» надав ОСОБА_1 інформацію про умови кредитування і орієнтовну сукупну вартість кредиту, розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної відсоткової ставки, з якими останній був ознайомлений, про що свідчить його підпис.

Також 06 лютого 2012 року ОСОБА_1 власноручно заповнив анкету-заяву та скріпив її своїм підписом, котра містить банківські дані, зокрема суму кредиту ліміту - 3 000 грн., заявлену клієнтом та базову проценту ставку по кредитному ліміту на момент підписання договору, яка складає 36% на місяць із розрахунку 365/366 днів у році.

Відповідно до умов договору банк відкриває клієнту картковий рахунок, видає платіжну кредитну картку, надає клієнту короткострочний кредит, який видається у разі перевищення суми операції над сумою залишку по рахунку, шляхом встановлення ліміту кредитування.

У відповідності з Розділом І кредитного договору допустимий розмір овердрафту складає 3 000 гривень. Термін дії овердрафту 12 місяців з 07 лютого 2012 року по 06 лютого 2013 року зі сплатою 36 відсотків річних без ПДВ.

ОСОБА_1, відповідно до п.2.2.5 кредитного договору, зобов'язався погашати заборгованість за овердрафтом, відсотками за його використання, несанкціонованим овердрафтом, відсотками за його використання, а також сплачувати комісії на умовах і у строк передбаченими кредитним договором.

Відповідно до п.7.1 кредитного договору, сукупна вартість овердрафту, яка включає вартість всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань наведена в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.7.2 договору, сторони підтверджують, що клієнту надана повна інформація про всі умови кредитування банком фізичних осіб, та з усіх запропонованих. ОСОБА_1 обрав саме умови кредитування, які містяться у даному договорі.

Відповідно п.7.3 кредитного договору клієнт повідомлений про сукупну вартість кредиту і реальну процентну ставку за кредитом, вказану в додатку №1.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором на 04.12.2013 року утворилась заборгованість в сумі 3 766, 64 грн., яка складається з наступного: 2 355, 74 грн. - заборгованості за кредитом; 1 410, 90 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.230 ЦК України. якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Договір, укладений під впливом омани, є оспорюваним правочином, і тягар доказування у даній категорії справ щодо доведеності наявності омани на момент вчинення правочину покладається на сторону позивача.

ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не було надано доказів на підтвердження зазначених обставин.

Вірно не було взято до уваги судом першої інстанції примірник договору, наданий ОСОБА_1, оскільки цей договір не містить даних про номер договору та дати його укладання, тобто відповідач надав суду пустий бланк договору, котрий не зрозуміло яке відношення має до оскаржуваного договору за №84884 від 06 лютого 2012 року.

Таким чином, ОСОБА_1 необґрунтовано посилався на те, що банк порушив його права, не надавши повну інформацію щодо укладеного договору, оскільки при його укладенні він був ознайомлений з його умовами, не заперечував проти них та проти підписання і запропонованої редакції договору, погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладання і підписання були вільними, оскільки будь-яких доказів протилежного, ОСОБА_1 суду першої та апеляційної надано не було.

Протягом дії кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до банку з пропозицією щодо внесення будь-яких змін до запропонованої до підписання його редакції, за роз'ясненням положень, які були йому не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору.

Відповідно до п.14 Постанови №5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (ст.ст.215, 1048-1052, 1054-1055), ст.18-19 ЗУ «Про захист прав споживачів». Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (ст.1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених ч.1 ст.215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст.ст.536, 638, 1056-1 ЦК).

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що станом на 06.12.2013 року у відповідача утворилась заборгованість перед банком, у зв'язку з неналежним виконанням покладених на нього зобов'язань за кредитним договором, сам договір є укладеним на умовах та в порядку, визначеному чинним законодавством України, з дотриманням принципу свободи, а також встановлених законом вимог щодо письмової форми та змісту, вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні договору банком порушені не були, тобто відсутні будь-які законні підстави для визнання його недійсним, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про можливість задоволення позову ПАТ "Український бізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом та відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Український бізнесбанк" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2014 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 121,80 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: В.І. Акопян

Судді: О.А. Лобов

В.М. Петренко