Вирок № 39338868, 30.05.2014, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/19581/12

пр. № 1/759/24/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Журибеди О.М.,

при секретарях - Скиданенко Т.І., Бродовському Є.О.,

Павлишиній А.А.,

з участю прокурорів - Кравчука С.В., Шаповалова І.В.,

адвокатів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, освіта середня-технічна, одруженого, працюючого заступником завідуючого бази відпочинку «Енергія» (АТ «Київенерго», Енергосервіс), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта вища, неодруженого, працюючого начальником юридичного відділу ПП «Консалтингова компанія «Тріада», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364-1 КК України.

У судовому засіданні прокурор Кравчук С.В. заявив клопотання про повернення даної кримінальної справи органу досудового слідства, для проведення додаткового розслідування на підставі ст. 281 КПК України з мотивів неповноти та неправильності проведеного досудового слідства у справі які не може бути усунуто в судовому засіданні.

Заслухавши думку адвоката ОСОБА_3 та підсудних, які не заперечували проти задоволення заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлене клопотання таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Органами досудового слідства ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України КК України в тому, що він в період часу з березня 2008 року по травень 2008 року (точна дата досудовим слідством не встановлена), заволодів транспортними засобами ПП «Глобал Крос Карго» шляхом обману (шахрайсто), з метою особистого збагачення, спричинивши вказаному підприємству матеріальний збиток в особливо великому розмірі, на загальну суму 335 615, 00 гривень.

Крім цього, в період часу з березня 2008 року по червень 2008 року (точна дата досудовим слідством не встановлвена), ОСОБА_4 заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 шляхом обману (шахрайство), з метою особистого збагачення, спричинивши останньому матеріальний збиток в особливо великому розмірі, на загальну суму 300 638,00 гривень.

Також, протягом травня 2008 року (точна дата досудовим слідством не встановлена) ОСОБА_4 використав завідомо підроблений документ.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 364-1 КК України КК України в тому, що він будучи спеціалістом юридичного управління ВАТ «Банк «Український капітал» (ідентифікаційний код 22868414), виконуючи організаційно-розпорядчі обов'язки у вказаній банківській установі, протягом часу з 30.04.2008 року по 02.06.2008 року, зловживаючи повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб використання в супереч інтересам юридичної особи приватного права, заподіяв майнову шкоду ПП «Глобал Крос Карго» (код ЄДРПОУ 30466670), на загальну суму 1 050 000 гривень 00 копійок, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи.

Разом з тим, слідчим у справі допущено неповноту та неправильність досудового слідства, що істотно вплинуло на предмет доказування у даній справі. Всупереч вимогам ст. 22 КПК України слідчим не забезпечено повне, всебічне та об'єктивне встановлення всіх обставин справи.

Органом досудового слідства належно не встановлені фактичні обставини справи, за якими пред'явлено зазначене вище обвинувачення, а висновки слідчого базуються на припущеннях.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протягом досудового та судового слідства свою вину у вчиненні інкримінованих діянь не визнавали та зазначили, що діяли в межах чинного законодавства.

В судовому засіданні ОСОБА_4 дав показання, а саме, що працював на ПП «Глобал Крос Карго» з 2004 року на посаді менеджера з транспорту. Офіс знаходився за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Стоянка, вул. Комарова, 25. Директором і засновником ПП був ОСОБА_8

На початку 2008 року ОСОБА_8 розповів йому про свій намір продати вантажні автомобілі підприємства у зв'язку з тим, що вони перестали приносити дохід, застаріли та потребували значних коштів на ремонт і технічне обслуговування.

Після оголошення про продаж автомобілів, зателефонував ОСОБА_7, який був зацікавлений купити вантажні автомобілі. ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8, які документи йому потрібні для здійснення продажу автомобілів та бухгалтер ОСОБА_9 надала готові документи.

Після підготовки всього пакету необхідних документів та за домовленістю з ОСОБА_7 автомобілі були зняті з обліку, в тому числі і два напівпричепи, які були власністю особисто ОСОБА_8 та були внесені до статутного фонду підприємства. ОСОБА_8 надав йому дві заяви: в одній він просив зняти автомобілі з обліку, у другій - зняти з обліку та повернути власнику (два напівпричепи). Потім ОСОБА_8 надав йому нотаріально оформлену довіреність від свого імені на продаж цих напівпричепів, один з яких він продав ОСОБА_10 (оформлено на його дружину). Також один автомобіль купив він, оформивши його на ОСОБА_11, для чого він особисто брав у банку кредит, бо вони удвох збиралися потім на ньому працювати.

Після зняття автомобілів з обліку ОСОБА_7 дав йому завдаток за автомобілі. Він приніс його ОСОБА_8, останній гроші перерахував і сказав, що потрібно віднести і віддати їх ОСОБА_12, який був у нього касиром. За автомобіль ОСОБА_11 він зі ОСОБА_11 також віддавали гроші ОСОБА_12 за вказівкою ОСОБА_8.

Також хоче зазначити, що вже за місяць до продажу автомобілів водії на ПП «Глобал Крос Карго» вже не працювали. Коли він пізніше зателефонував ОСОБА_9 і запитав щодо звільнення, вона сказала, що 30.04.2008 р. всіх було звільнено з ПП, хоча, наскільки йому відомо, заяв про звільнення ніхто не писав і він повідомлений про звільнення не був.

На території ПП залишався стояти ще один напівпричіп, проданий ОСОБА_10, оскільки він не мав коштів забрати його і відремонтувати через поганий технічний стан.

Як йому відомо, ОСОБА_7 домовився з ОСОБА_8, що після зняття автомобілів з обліку ОСОБА_7 переоформить їх на себе та візьме кошти у кредит під їх заставу у банку, після чого повністю розрахується з ОСОБА_8. Але у зв'язку з кризою у 2008 році у ОСОБА_7 щось не вийшло і він потім приїздив до ОСОБА_8 та писав йому розписку на решту боргу. ОСОБА_4 продав автомобілі ОСОБА_7 по біржовим угодам, оскільки біржа знаходилась біля МРЕВ. Продажем автомобілів займався особисто він, маючи на руках довіреність ОСОБА_8 (на два напівпричепи) та підприємства (на фірмовому бланку на решту автомобілів). Від ОСОБА_7 він отримав загальну суму завдатку 62 тис. доларів США. Без доручення, він би не зміг не лише продати автомобілі, а і навіть зняти їх з обліку. Зазвичай він залишав документи на підпис у ОСОБА_8 на столі в його кабінеті, пізніше забирав їх та не бачив, як він їх особисто підписував. Коли ОСОБА_7 не зміг оплатити решту боргу за автомобілі, він пригнав автомобілі на територію ПП, ОСОБА_8 це бачив, але не сказав, що йому автомобілі не потрібні, а потрібні лише гроші. При знятті автомобілів з обліку не було виявлено ніяких обтяжень щодо них, тому він не звертався ні до ОСОБА_8, ні до банку щодо зняття їх із застави. З підсудним ОСОБА_5 він не був знайомий до зустрічі в суді.

В судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив що з 2007 р. по 2009 р. він працював в банку «Український капітал» на посаді спеціаліста юридичного відділу. В його обов'язки входило представництво інтересів банку в судах та інших інстанціях, складання договорів, а також внесення та зняття предметів застави до реєстру заставного майна.

Постановка під заставу відбувалася наступним чином. Після підписання кредитного договору та договору застави кредитний інспектор приносив йому договір застави і платіжні документи про сплату державного мита за постановку майна під заставу, на підставі саме цих документів він складав заявку та завозив її до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст). За кожним клієнтом банку був закріплений кредитний інспектор, який вів його кредитну справу з початку до кінця. Для зняття майна із застави працівник кредитного відділу йому надавав або всю кредитну справу, або витяг з Мін'юсту про постановку майна під заставу.

Кредитні інспектори передавали документи йому особисто в руки або могли залишити у його на столі.

До інформації про стан погашення кредитів клієнтами банку він не мав доступу.

Щодня він готував велику кількість заявок до Мін'юсту, тому не може виокремити автомобілі, які фігурують по даній кримінальній справі. Однак, самовільно він не міг зняти чи поставити майно під заставу, бо не мав відповідного доступу.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив що з підсудним ОСОБА_5 він взагалі не знайомий. Підсудного ОСОБА_4 він знає як особу, яка займається продажем автотранспорту та транспортними перевезеннями. Вони познайомилися у 2007 році через спільного знайомого ОСОБА_13, з яким він співпрацює. ОСОБА_13 побачив оголошення на вантажному автомобілі, в якому було вказано, що продаються вантажівки та контактний номер телефону. Саме так ОСОБА_13 познайомився з ОСОБА_4 та домовився з ним зустрітись з приводу обговорення деталей купівлі вантажівок.

ОСОБА_4 та ОСОБА_13 зустрілись з ОСОБА_4, який повідомив, що дані автомобілі продає власник та директор підприємства ПП «Глобал Крос Кагро» ОСОБА_8, а сам ОСОБА_4 діє на підставі довіреності від нього. Причиною продажу вантажівок є оновлення автопарку підприємства. Запропоновані умови його та ОСОБА_13 задовольняли, оскільки у 2007 році вони придбали через ОСОБА_4 по одному вантажному автомобілю «Мерседес» у ОСОБА_8, що був власником та директором ПП «Глобал Крос Кагро».

Приблизно у березні 2008 року йому зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що «Глобал Крос Кагро» буде закриватись та розпродає всю техніку, у зв'язку з чим запропонував йому купити декілька одиниць техніки, а саме тягачі та напівпричепи. Вони домовилися, що ОСОБА_4 приїде до його в офіс, щоб обговорити умови.

Того ж дня ОСОБА_4, приїхав до його в офіс, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Ген. Ватутіна, 30. На той момент він був зацікавлений у придбанні лише тягачів, оскільки у його були напівпричепи. Але ОСОБА_4 повідомив, що зможе йому вигідно продати ще й напівпричепи. Розмова йшла про придбання у ПП «Глобал Крос Кагро» трьох тягачів та трьох напівпричепів, за які ОСОБА_4 запросив ціну 180 000 доларів США, але це його не влаштовувало. Через декілька днів ОСОБА_4 повідомив, що ПП «Глобал Крос Кагро» зможе продати три тягачі та три напівпричепи за 152 000 доларів США у розстрочку на 60 календарних днів з моменту передачі йому транспортних засобів.

14.05.2008 ОСОБА_4 зняв з обліку у МРЕВ три тягачі та два напівпричепи, які були на балансі ПП «Глобал Крос Кагро». Після зняття з обліку ОСОБА_4 приїхав та передав йому документи на вказані транспортні засоби, а він, у свою чергу, передав підсудному гроші в сумі 40 000 доларів США як завдаток.

Приблизно 20-23.05.2008 р. він поставив ці п'ять одиниць техніки на облік, при цьому їх постановка на облік була перевірена нотаріусом та в МРЕВ, що машини та причепи не перебувають під будь-якою забороною відчуження. Після постановлення на облік вказаних п'яти транспортних засобів він заставив їх у заставу у своєму банку «Фамільний Банк» з метою отримання кредиту.

Приблизно 10.06.2008 р. ОСОБА_4 зняв з обліку останній з шести одиниць напівпричіп, який належав не ПП«Глобал Крос Кагро», а особисто ОСОБА_8, після чого біля МРЕВ (що знаходиться на Одеській площі) він передав ОСОБА_4 гроші в сумі 22 000 доларів США. Також на примірниках договору купівлі-продажу даних автомобілів, який оформлявся на товарній біржі поряд, він змусив ОСОБА_4 розписатися про те, що він отримав від його гроші на загальну суму 62 000 доларів США і що залишок, який він має сплатити, складає 90 000 доларів США.

При передачі ОСОБА_4 цих грошових коштів був присутній його колега по роботі ОСОБА_13

Після того, як ОСОБА_8 сказав йому, що не отримував від ОСОБА_4 ніяких коштів, які він тому передавав, він неодноразово телефонував підсудному з вимогою повернути їх йому, але ОСОБА_4 запевняв його, що передав гроші в сумі 62 000 доларів США ОСОБА_8

Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_13 суду показав, що у 2007 році він побачив на вантажівці на сусідній вулиці оголошення про продаж вантажівок. Зателефонувавши з вказаним в об'яві номером, він познайомився з ОСОБА_4 і вони домовилися зустрітися. Він та ОСОБА_7 там зустрілись з ОСОБА_4, який повідомив, що дані автомобілі продає власник та директор підприємства ПП «Глобал Крос Кагро» ОСОБА_8, а сам ОСОБА_4 діє на підставі довіреності від нього. Причиною продажу вантажівок є оновлення автопарку підприємства. Запропоновані умови їх задовольняли, тому вони придбали через ОСОБА_4 по одному вантажному автомобілю «Мерседес».

Приблизно у березні 2008 року ОСОБА_7 повідомив, що йому зателефонував ОСОБА_4, сказав, що «Глобал Крос Кагро» буде закриватись та розпродає весь автопарк, у зв'язку з чим запропонував купити декілька одиниць техніки, а саме тягачі та напівпричепи. Вони домовилися про придбання вантажівок, оформили всі документи та розрахувалися з ОСОБА_4 в сумі 62 000 доларів США, про що він написав розписку.

Приблизно у серпні-вересні 2008 року їм стало відомо, що автомобілі були придбані начебто незаконно. Ми з ОСОБА_7 готові були повернути придбані вантажівки за умови, що повернуть сплачені за них гроші в сумі 62 000 доларів США, але ОСОБА_8 ніяк не хотів йти на компроміс та вирішувати дане питання.

Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_11 суду показав, що з 2001 року по кінець 2008 року він працював в ПП «Глобал Крос Карго» на посаді менеджера з логістики.

Підсудний ОСОБА_4 є його двоюрідним братом та працював на аналогічній посаді в ПП «Глобал Крос Карго», директором якого був ОСОБА_8

Приблизно на початку 2008 року директор ОСОБА_8 оголосив всім працівникам про намір закрити підприємство та запропонував написати заяви про звільнення за власним бажанням та шукати іншу роботу. У зв'язку з закриттям підприємства ОСОБА_8 вирішив повністю розпродати весь автопарк та доручив займатися цим особисто ОСОБА_4, видавши відповідну довіреність на ОСОБА_4 від свого імені на ім'я ОСОБА_4

Один тягач та один напівпричіп придбав він у травні 2008 року, договір купівлі-продажу з ним підписував ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від ОСОБА_8 Гроші у гривнях в еквіваленті 50 000 доларів США він передав касиру підприємства ОСОБА_12 на прохання ОСОБА_8, оскільки останнього того дня не було на робочому місці. Гроші він передавав в присутності підсудного ОСОБА_4, але жодних документів про отримання ОСОБА_12 грошей у його немає. Йому було відомо, що ОСОБА_12 офіційно працює касиром на ПП «І-ДІ-С» та здійснював фінансові операції і на підприємстві, саме у ОСОБА_12 він отримував заробітну плату.

Також йому відомо, що в цей же час три тягачі та три напівпричепи ОСОБА_4 від імені ОСОБА_8 продав потерпілому ОСОБА_7

Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_14 показав, що з 2003 року по лютий 2010 року він працював у ВАТ «Банк «Український капітал» на посаді начальника юридичного управління. В його службові обов'язки входило: організація роботи юридичного управління банку, захист інтересів банку в судах та представництво банку, робота з кредитними справами щодо висновку про доцільність видачі кредитів, договірна робота тощо.

Приблизно у 2007-2008 рр. кредитним комітетом було прийнято рішення про надання кредиту ПП «Глобал Крос Карго», директором якого був ОСОБА_8 під заставу вантажних автомобілів та напівпричепів. ОСОБА_8 він знає як постійного клієнта їх банку.

Зняття застави та накладення обтяжень на рухоме майно (в т.ч. автомобілі) відбувалося лише за заявою заставодержателя та лише за вказівкою кредитного відділу банку, тобто така заява складалася співробітником банку та ним же підписувалася. Саме так пояснюються дії підсудного ОСОБА_5, який працював на той час юрисконсультом юридичного управління банку. З іншим підсудним він не знайомий, але кілька разів бачив його в банку. Кредитний відділ давав усні вказівки щодо зняття чи накладення обтяжень на майно, пред'являючи при цьому кредитну справу. Підсудний ОСОБА_5 не мав повноважень та фізичної змоги давати такі вказівки будь-кому з працівників банку. На той момент начальником кредитного відділу банку був ОСОБА_18, а саму кредитну справу ОСОБА_8 та ПП «Глобал Крос Карго» вела спеціаліст кредитного відділу на ім'я ОСОБА_17. Він кілька разів бачив підсудного ОСОБА_4 у банку, але він жодного разу не бачив, щоб він спілкувався зі ОСОБА_5 Потерпілий ОСОБА_7 з'явився у банку, бо хотів погасити кредит ПП «Глобал Крос Карго», він особисто про це повідомляв ОСОБА_8, тому він точно знав про це. Він може охарактеризувати ОСОБА_5 виключно з позитивної сторони, як сумлінного, відповідального та компетентного працівника очолюваного їм управління.

Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_12 суду показав, що з 2000 року по кінець 2008 року він працював менеджером з продажу в ТОВ «І-ДІ-С», директором якого був ОСОБА_8 Основним видом діяльності ТОВ «І-ДІ-С» була купівля-продаж цитрусових фруктів. Також ОСОБА_8 був директором ТОВ «Глобал Крос Карго», яке знаходилося на одній території з ТОВ «І-ДІ-С» і займалося перевезеннями.

Підсудного ОСОБА_4 він знає, бо він там працював, а підсудного ОСОБА_5 не знає взагалі.

До діяльності ТОВ «Глобал Крос Карго» він не мав ніякого відношення, але чув, що автомобілі товариства мають продаватися, але ніяких деталей про їх продаж він не знав. Крім ОСОБА_4, він був знайомий зі ОСОБА_11, який теж працював в ТОВ «Глобал Крос Карго». Іноді він виконував особисті доручення ОСОБА_8. Про продаж автомобілів йому стало відомо від когось з працівників ТОВ «Глобал Крос Карго». У жовтні 2008 року на прохання ОСОБА_8 він зустрічався з ОСОБА_7 та отримав від останнього для передачі ОСОБА_8 25 тис. доларів США, про що він написав розписку, ОСОБА_7 повертав борг ОСОБА_8. ОСОБА_8 попросив його отримати від ОСОБА_7 гроші, бо самого ОСОБА_8 не було тоді на місці, він віддав гроші ОСОБА_8 наступного дня на роботі. 25 тис. доларів США, які він отримав від ОСОБА_7, він віддав ОСОБА_8 особисто в руки без розписки від нього. Йому нічого невідомо про накази чи довіреності ОСОБА_8 ОСОБА_4 щодо продажу автомобілів підприємства.

Допитана під час судового слідства свідок ОСОБА_9 суду показала, що з 2000 року по кінець 2009 року вона працювала бухгалтером ТОВ «І-ДІ-С», директором якого був ОСОБА_8 Також ОСОБА_8 був директором ТОВ «Глобал Крос Карго», яке знаходилося на одній території з ТОВ «І-ДІ-С» і займалося перевезеннями.

Підсудного ОСОБА_4 вона знає, бо він працював в «Глобал Крос Карго», а підсудного ОСОБА_5 не знає взагалі.

Про продаж автомобілів товариства «Глобал Крос Карго» вона знає лише зі слів її безпосереднього тоді керівника ОСОБА_8 Він якось в розмові сказав, що хотів би продати транспортні засоби, бо вони потребують ремонту. Їй невідомо, хто виконував функції бухгалтера в «Глобал Крос Карго», можливо, сам директор ОСОБА_8. Вона особисто не надавала ОСОБА_4 чи іншим особам ніяких документів для зняття транспортних засобів «Глобал Крос Карго» з обліку. Вона підтверджує, що одного разу ОСОБА_8 попросив зробити копії кількох платіжних доручень, де було зазначено про сплату послуг МВС, а платником було «Глобал Крос Карго», це було особисте прохання ОСОБА_8, не пов'язане з безпосереднім виконанням її службових обов'язків як бухгалтера. Також ОСОБА_8 попросив віддати ці копії ОСОБА_4, що вона і зробила.

Таким чином, під час судового слідства були виявлені чисельні розбіжності в показаннях заявлених свідків, а матеріали зібрані під час досудового слідства повністю не відповідають обставинам справи встановлених у суді.

Так, під час судового слідства не допитано основного по вказаній кримінальній справі свідка ОСОБА_8, який з невідомих причин до суду не з'являється а примусові приводи щодо останнього належним чином не виконуються, на показаннях якого ґрунтується обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та показання якого суттєво відрізняються від показань як потерпілого так і деяких свідків по даній справі. А саме, зі слів свідків, того факту, що ОСОБА_8 особисто повідомляв персоналу своєї фірми про продаж транспортних засобів, та подальше звільнення персоналу. Хоча в допиті під час досудового слідства ОСОБА_8 вказував на те, що він не збирався продавати транспортні засоби. Вважаю що встановлені суперечності в показах неможливо усунути під час судового слідства.

Також, згідно показань свідків наданих під час досудового слідства та в судовому засіданні, а саме свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_14, які пояснили, що ОСОБА_5 не міг та взагалі не мав можливості і не був наділений певними повноваженнями, щодо зняття застави та накладення обтяжень на рухоме майно (в т.ч. автомобілі). Факт зняття застави та накладення обтяжень на рухоме майно ОСОБА_5 під час судового слідства ні чим не підтверджується.

Матеріалами кримінальної справи не встановлені обставини на яких підставах та яким чином ОСОБА_4 займався продажем транспортних засобів, які належали «Глобал Крос Карго», якщо, під час судового слідства встановлено, що останній не зміг би вчиняти будь які дії без довіреності від директора «Глобал Крос Карго» ОСОБА_8 Проведеними по справі експертизами не встановлено ким саме підписані довіреності на ім'я ОСОБА_4, вважаю, що цей факт є суттєвим, оскільки з показів самого ОСОБА_8 на досудовому слідстві вбачається, що довіреності він ОСОБА_4 не надавав.

Зазначені докази належить перевірити не лише слідчим, а також і оперативно-розшуковим шляхом, що унеможливлює усунення неповноти і неправильності досудового слідства в межах судового слідства.

Також судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи вбачається, що шкода була заподіяна двом суб'єктам, однак обвинувальний висновок містить відомості лише про одного, ці протиріччя у судовому засіданні не усунуті і повинні бути перевірені слідчим та оперативно-розшуковим шляхом.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року за № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування досудове слідство визнається неповним , якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були встановлені чи допитані певні особи, не витребувані і не досліджені документи ( інформація), речові та інші докази для підтвердження чи спростування відповідних обставин, тощо).

Органом досудового слідства всупереч ст. 22 КПК України не проведено належних слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне встановлення вказаних обставин. Також належним чином не перевірено твердження підсудних про їх невинність.

Згідно наявних доказів, що є в матеріалах справи, суду не можливо прийти до висновку про наявність чи відсутність в діях підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складів інкримінованих їм діянь, тобто неможливо належним чином встановити всі фактичні обставини злочинів, що тягне за собою порушення вимог ст. 64 КПК України.

Згідно ст. 281 КПК України кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Під час додаткового розслідування необхідно провести слідчі та оперативно-розшукові дії, спрямовані на встановлення всіх обставин справи, з'ясувати обставини, що викривають обвинувачених у вчиненні злочину, так і виправдовують їх, згідно вимог закону про допустимість та достатність доказів прийняти рішення по справі.

Таким чином, для повного встановлення всіх обставин справи, усунення порушень необхідно провести ряд слідчих дій у такому обсязі, який за умови проведення їх судом фактично буде свідчити про покладення на суд обов'язку проведення досудового слідства, що є неприпустимим, оскільки дана функція суду не властива.

На підставі вищевикладеного, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364-1 КК України підлягає направленню прокурору Шевченківського району м. Києва для організації додаткового розслідування.

Керуючись ст.ст. 22, 64, 273, 274, 281 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364-1 КК України повернути прокурору Шевченківського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без змін - підписку про невиїзд.

На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб із дня її винесення.

Суддя: