Рішення № 39328490, 18.06.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Заводян К.І., Половінкіної Н.Ю.,

секретар Ковальчук Н.О.

за участю: представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Бацей Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, Державної реєстраційної служби України, третя особа без самостійних вимог - Шевченківський відділ державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою Державної реєстраційної служби України на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 квітня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, Державної реєстраційної служби України, третя особа без самостійних вимог - Шевченківський відділ державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту. Посилалось на те, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав два кредити в розмірі 52000 Євро. В рахунок забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 48,60 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Проте, 19.08.2010 року відділом ДВС Сторожинецького районного управління юстиції винесена постанова про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, якою накладено арешт на іпотечне майно - квартиру загальною площею 48,60 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 Зазначене обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна. Оскільки на вищезазначене нерухоме майно було встановлено іпотеку, то державний виконавець не мав права накладати арешт на спірне майно. Тому, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило звільнити з-під арешту, накладеного 19.08.2010 року відділом ДВС Сторожинецького районного управління юстиції постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, майно належне на право власності ОСОБА_2, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_1; зобов'язати Державну реєстраційну службу вилучити арешт нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме на квартиру за адресою АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2; заборонити органам державної реєстраційної служби України вчиняти будь-які дії, пов'язані з обмеженням ПАТ КБ «ПриватБанк» прав іпотеко держателя щодо квартири за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 квітня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Звільнено з-під арешту накладеного 19.08.2010 року відділом ДВС Сторожинецького районного управління юстиції постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА№645391 нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_2, а саме квартиру загальною площею 48,60 кв.м., житловою площею 33,30 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язано Державну реєстраційну службу України вилучити арешт нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме на квартиру загальною площею 48,60 кв.м., житловою площею 33,30 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер АА№645391 на нерухоме майно (реєстраційний номер №10196244).

Заборонено органам Державної реєстраційної служби України вчиняти будь-які дії пов'язані з обмеженням ПАТ КБ «ПриватБанк» прав іпотекодержателя щодо квартири загальною площею 48,60 кв.м., житловою площею 33,30 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі Державна реєстраційна служба України просить вищезазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову до Державної реєстраційної служби України відмовити. Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що позивач та Державна реєстраційна служба України є юридичними особами, а тому спір між сторонами відноситься до компетенції адміністративних судів. Крім того, правовідносини між позивачем та апелянтом не виникали, а тому відсутній предмет спору. Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна припинив свою діяльність з 01.01.2013 року, а чинним законодавством не передбачено процедуру зміни або вилучення даних, які в ньому містяться, окрім використання та перенесення інформації з нього.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У ст. ст. 2, 17 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій; компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних осіб чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є одночасно: суб'єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Предметом позову пред'явленого до Державної реєстраційної служби України є зобов'язання вчинити дії та утримання від певних дій з приводу арештованого відділом ДВС Сторожинецького районного управління юстиції майна за загальними ознаками підпадає під поняття адміністративної справи, що міститься в статті 3 КАС.

Разом з тим, вирішення даного адміністративного спору неможливе без з'ясування питань, якими обґрунтовуються оскаржувані дії суб'єкта владних повноважень, а саме без з'ясування законності підстав накладення арешту на об'єкт нерухомості, щодо якого ці дії можуть бути вчинені.

Однак адміністративний суд не може вирішувати спори про звільнення майна з-під арешту, оскільки такі спори не належать до публічно-правових, якими обмежується адміністративна юрисдикція.

Проте, відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту цивільних прав визначені ст. 16 ЦК України.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 7 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи.

Частина 4 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такий реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 30 вищезазначеного Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається та це встановлено судом, що ПАТ КБ «ПриватБанк» до Державної реєстраційної служби України або інших реєстраційних служб на місцях не зверталось, а тому відповідач - Державна реєстраційна служба України порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів позивача не допустило.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 квітня 2014 року підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про зобов'язання Державної реєстраційної служби України вилучити арешт нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме на квартиру загальною площею 48,60 кв.м., житловою площею 33,30 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер АА№645391 на нерухоме майно (реєстраційний номер №10196244) та заборони органам Державної реєстраційної служби України вчиняти будь-які дії пов'язані з обмеженням ПАТ КБ «ПриватБанк» прав іпотекодержателя щодо квартири загальною площею 48,60 кв.м., житловою площею 33,30 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 із відмовою у задоволені позову в цій частині.

На підставі вищевикладеного, керуюсь ст. 205, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 квітня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про зобов'язання Державної реєстраційної служби України вилучити арешт нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме на квартиру загальною площею 48,60 кв.м., житловою площею 33,30 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер АА№645391 на нерухоме майно (реєстраційний номер №10196244) та заборони органам Державної реєстраційної служби України вчиняти будь-які дії пов'язані з обмеженням ПАТ КБ «ПриватБанк» прав іпотекодержателя щодо квартири загальною площею 48,60 кв.м., житловою площею 33,30 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 скасувати, відмовивши у задоволені позову в цій частині

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь Державної реєстраційної служби України 121,80 грн. понесеного судового збору за апеляційний розгляд спави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: