Ухвала суду № 39328506, 18.06.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Заводян К.І., Половінкіної Н.Ю.,

секретар Ковальчук Н.О.

за участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Бацей Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28 квітня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28 квітня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10756,67 грн., яка складається з: 3980,20 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5825,45 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 451,02 грн. штраф (процентна складова).

Вирішено питання про стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову. Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що кредитний договір між сторонами був укладений 11.02.2007 року з кінцевим терміном повернення кредиту 11.02.2008 року. Оскільки останній платіж ним було зроблено 05.08.2010 року в сумі 3677,66 грн., а позивач звернувся в суд з позовом 20.02.2014 року, то останній пропустив строк на звернення до суду за наслідком спливу строку загальної позовної давності відповідно до вимог ст.257 ЦК України. Договір про зміну строку позовної давності між стронами не укладався.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що відповідно до договору № CVXRRX03310188 від 11.02.2007 року, укладеного між сторонами, відповідач отримав кредит у сумі 1666,50 грн. строком на 12 місяців з 11.02.2007 року по 11.02.2008 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту, одноразової винагороди за надання фінансового інструменту в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка», Стандарт) строки. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість по кредиту. Строк дії кредитного договору скінчився 11.02.2008 року, проте 05.08.2010 року ОСОБА_1 було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 3677,66 грн., що визнано сторонами у справі.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка», Стандарт) термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідач як у заяві про застосування строків позовної давності (а.с.28), так і у викладених в апеляційній скарзі запереченнях на висновки суду першої інстанції (а.с.62) зазначив, що ним в 2010 році було здійснено проплату по кредиту, а не по судовому наказу, та самостійно вказав початок перебігу строку позовної давності, на його думку, саме 05.08.2010 року, а не з дати видачі судового наказу.

Тому, задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції правомірно не застосував строк позовної давності, прийнявши за початок його перебігу запропоновану відповідачем дату 05.08.2010 р., про застосування якої заявлено стороною у спорі, оскільки відповідно до заяви № №CVXRRX03310188 від 11.02.2007 року та п.5.5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»)(Стандарт) сторони домовилися про збільшену позовну давність у п'ять років.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі вищевикладеного, керуюсь ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: